Як буде діяти закон про розкриття бізнесом своїх бенефіціарів

Прийнятий 14 жовтня 2014 року Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів" вносить зміни до низки нормативних актів, серед яких Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський кодекс, ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ін.

Закон зобов"язує юридичних осіб подавати державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача у т.ч. кінцевого вигодоодержувача їх засновника, якщо засновник — юридична особа. Обов"язок поширюється як на новостворених юридичних осіб так і на тих, які зареєстровані до набуття чинності законом. Якщо перші розкриватимуть інформацію підчас реєстрації створення юридичної особи то другі — на протязі шести місяців з моменту набуття законом чинності.

Розкриття інформації про вигодоодержувачів здійснюватиметься шляхом внесення такої інформації:

- при створенні юридичної особи — до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи (форма №1).

- для зареєстрованих юридичних осіб — до реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДРЮОФО (форма №4).

Надання будь-яких інших документів для цих цілей законом не встановлено. Натомість невідповідність відомостей про кінцевих вигодоодержувачів у реєстраційній картці відомостям у ЄДРЮОФО буде додатковою підставою для відмови у державній реєстрації.

Оскільки розкриття наведеної інформації здійснюватиметься в рамках існуючих реєстраційних дій, збір за проведення такої реєстрації залишиться незмінним. Тобто підчас створення юридичної особи ставка збору складатиме 170 грн, а при розкритті інформації шляхом внесення змін до відомостей діючими юридичними особами — 10,20 грн.

Хто є кінцевим вигодоодержувачем?

Замість таких діючих термінів, як контролер, контроль юридичної особи, контроль фізичної особи закон запроваджує єдиний термін — кінцевий вигодоодержувач юридичної особи. Ним вважатиметься фізична особа, яка незалежно від володіння на папері має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи. Здійснювати як безпосередньо, так і через інших осіб. При цьому шляхами здійснення вирішального впливу вважається реалізація:

- права володіння або користування всіма активами (їх значною часткою);
- права вирішального впливу на формування складу, результати голосування;
- права вирішального впливу на вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності;
- надання обов"язкових до виконання вказівок або виконання функції органу управління;
- можливості здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов"язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Не вважатиметься кінцевим вигодоодержувачем особа, яка є посередником, агентом або номінальним утримувачем (номінальним власником) такої юридичної особи.

Відповідальність

Парламент відмовився від запропонованої у законопроекті до першого читання кримінальної відповідальності за порушення розкриття інформації про кінцевих вигодоодержувачів на користь адміністративної.

Доповнена ст. 166 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність для керівника юридичної особи або особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу). Неподання інформації про кінцевих вигодоодержувачів наведеними особами каратиметься штрафом від 5 100 грн. до 8 500 грн.

Закон направлено на підпис Президенту України та набуде чинності через місяць після опублікування.

Прийнятий закон входить до так званого антикорупційного пакету законів. Як неодноразово декларувалось високопосадовцями, акт покликаний встановити реальних (бенефіціарних) власників бізнесу. Наслідком чого мало би бути розв"язання проблеми по відмиванню і легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, припинення виведення капіталу в офшорні зони. По суті реальна проблема, вирішити яку мав на меті закон лежить у площині великого бізнесу. В свою чергу інструменти сучасної системи міжнародного корпоративного права ставлять під сумнів можливість практичної реалізації закону. Незважаючи на те, що під поняття кінцевого вигодоодержувача не підпадає номінальний власник, виявлення такого факту є досить складним, а часто неможливим.

У багатьох "офшорних країнах" інформація про трастові угоди та їх сторони (номінального, бенефіціарного власників)" є обмеженою, а іноді взагалі не підлягає розкриттю. Тому навіть не порушуючи закон, існують варіанти як його обійти. До того ж відповідальність у вигляді штрафів (5 100 — 8 500 грн) аж ніяк не служить матеріальним стимулом для великого бізнесу. Поза тим, ряд юридичних неточностей, юридичної невизначеності ще більше ставить під сумнів практичну цінність нормативного акту. Зокрема закон вносить зміни до ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" замість якого вже прийнято інший закон який ще не набрав законної сили. У зв"язку з чим виникає ряд невідповідностей у термінології, а отже й в можливості різного правозастосування.

Загалом же практична цінність закону для бізнесу полягає в можливості ідентифікації реальних власників своїх контрагентів. Питання лише в тому, чи будуть вони реальними.