Найперше, чим може допомогти держава експортерам — гармонізувати законодавство до вимог ЄС

Яку продукц ію і до яких країн експортуєте?

"Концерн Хлібпром" постачає хлібобулочні напівфабрикати, сухарну продукцію і кондитерську борошняну продукцію до США, країн ЄС та СНД. Основою нашої стратегії експорту є диверсифікація: на одних ринках ми використовуємо наявні продукти та підходи, на інших — адаптуємо продукти чи надаємо оригінальні рішення.

Ми враховуємо і попит на традиційні українські продукти у країнах, де мешкає наша численна діаспора. Особливо це стосується США та Західної Європи. Лише у Німеччині вона складає близько 4 млн осіб.

Також є ринки, які потребують нетрадиційних, нових продуктів — заморожених напівфабрикатів. Це стосується зокрема країн СНД.

Чи зацікавлені в розвитку експорту ключові виробники хлібобулочної продукції?

Кордони для нас відкриті, але ступінь готовності українських виробників до експорту різний. Тому кожен обирає власну стратегію залежно від можливостей. Одні сертифікують виробництво, інші концентрують зосереджуються на ринках, де ці сертифікати не потрібні. Створення умов для відповідної сертифікації може вимагати значних інвестицій, яких нині бракує більшості компаній через складну ситуацію в економіці. Але загалом експорт дуже привабливий через валютну складову.

Чи спростила доступ на європейські ринки Угода про асоціацію з ЄС?

Скасування ввізних мит для товарів, до переліку яких потрапила продукція "Хлібпрому", безумовно, покращило позиції оператора на зовнішніх ринках. Ціна питання — 10-15% вартості. Це також спричинило зростання зацікавленості імпортерів у ЄС до української продукції. Та покращення відносин і преференції не означають, що всі обмеження міжнародної торгівлі скасували. Як приклад — запровадження квот на експорт окремих видів продукції.

Ухвалення рішення про експорт до країн ЄС — це насамперед оцінка своїх можливостей. Це і сертифікація, і специфічні вимоги до компонентів продукції чи маркування. При цьому вимоги не завжди обмежуються стандартами HACCP, в окремих випадках країни можуть вимагати й сучасніші сертифікати систем якості — IFS, BRC чи IFSS. Вони передбачають не лише контроль за виробництвом та складуванням продукції, але й контроль продукту до торговельної точки.

Як а продукція, на вашу думку, користуватиметься найбільшою популярністю на європейському ринку?

Щодо перспектив, то сьогодні в Європі затребуваними є вироби категорії "біо/еко". І український ринок уже має приклади успішної співпраці у цій категорії.

Чи повинна держава допомагати експортерам виходити на зовнішні ринки?

У сегменті продуктів харчування у світі важливу роль відіграє репутація країни-виробника. Але не секрет, що Україну досі сприймають лише як сировинну державу, постачальника агропродукції. Тому сьогодні спільне завдання виробників продукції з високою доданою вартістю і держави, яка прагне сталого розвитку, — формувати імідж країни, в якій працюють виробники якісних, високотехнологічних, корисних і безпечних продуктів.

Найперше, чим може допомогти держава експортерам, — гармонізувати законодавство відповідно до вимог ЄС та проводити послідовні економічні реформи. Це також гранти на впровадження систем HACCP, які уже незабаром будуть обов"язковими.

Потрібна також інформаційна підтримка. Це можуть бути актуальні бази експортерів, здійснення торгових місій на урядовому рівні, представлення українських національних стендів на міжнародних виставках, проведення семінарів та тренінгів для компаній, які планують роботу на зовнішніх ринках.