Між двома Євромайданами

Усі ці події — можливість українського суспільства показати світові, що ми правдиво європейці
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

24 листопада в Києві з"явилося два Євромайдани. Згодом вони об"єдналися, проте в пам"яті більшості протест, що відбувався до силового розгону, так і залишиться "студентським". А Майдан, котрий прийшов йому на зміну — "політичним". Чим відрізнялися між собою ці протестні майданчики, що мають спільного та які наслідки їх діяльності, спробуємо розібратися.

Студентський Євромайдан своєю основною рушійною силою вважав студентство та громадських активістів. Лідери цього протесту оголосили його аполітичним та звернулися до політиків з вимогою не використовувати партійну символіку і гасла, спрямовані на зміну влади в країні. Основними спікерами були громадські діячі та активісти, музиканти, студенти, організатори страйкових комітетів у вишках. Студмайдан був зорієнтований на мирність протесту, атракційність, на картинку, себто на притягування уваги мас-медіа, котрим було би цікаво висвітлювати події, що відбувалися на головній площі країни. Також він характеризувався наївністю та щирістю молодих людей, котрі свято вірили, що зможуть своїм виходом примусити Віктора Януковича змінити своє рішення і все ж підписати УА.

Натомість політичний Євромайдан, що постав уже після силового розгону в ніч з 29 на 30 листопада і зародився спонтанно на Михайлівській площі, виявився цілковито іншим. Основні спікери і розробники плану дій — політики та громадські активісти. На відміну від студентів, котрі лише вимагали від опозиційних лідерів приєднатися до них на їхніх умовах, соціум взявся співпрацювати з політиками та коригувати їхні ідеї. Завдяки цьому з"явилося наметове містечко, барикади і низка інших організаційних моментів. Зайняті будівлі, в яких протестувальники отримали змогу харчуватися, лікуватися, переночувати.

Прикметно, що організаційно-технічна сторона Майдану виявилася куди сильнішою за політичну, тому дуже важливо, щоб соціум допомагав опозиційним силам формувати порядок денний та будувати чіткі вимоги до влади та владних структур. Тому ті, хто лише критикує опозицію, повинні зрозуміти, що пора брати безпосередню участь в процесі революцієтворення та державотворення.

Допомагати слід, хто-як може. Ресурсами, власними силами, думками, ідеями, грішми, одягом, духом. Це той випадок, коли дуже добре можна побачити важливість кожної людини. Чим більше людей буде на Майдані сьогодні, тим більше шансів на перемогу. Тим більше шансів на те, що соціуму вдасться диктувати політикам свої умови. Тому важливо приходити не лише самим, а й приводити із собою близьких, рідних, друзів, колег, соратників. Переконувати у важливості цього тих, хто сумнівається, аргументувати тим, хто проти. Засвідчувати тим, що влада перестала нас захищати і більше не визнає життя громадянина основною цінністю держави.

Усі ці події — можливість українського суспільства показати світові, що ми правдиво європейці. Що готові не тільки мирно відстоювати свої права, а й брати на себе відповідальність за своє життя та життя інших, за те, яким шляхом надалі буде йти Україна. Без єднання романтичного духу та щирості, що витали на студентському Майдані, та організованості з рішучістю, котрі притаманні політичному, нічого не вийде. Завдяки єдності та солідарності можливе нове життя країни та поява нової якості політики.