«Газова» Тузла: нові уроки

Я переконаний, що чи не єдиний шлях, який допоможе вийти із україно-російського конфлікту, - це дотримання угод як по газу, так і по Чорноморському флоту. Тому що ці проблеми не є роздільними. Не можна говорити про ринкові ціни в одній галузі і не говорити про ринкові ціни в другій галузі. З рештою всі ці питання були ув`язані в один пакет ще й тим, що з 1997 року оплата за оренду Чорноморським флотом йшла на погашення газового боргу. З іншого боку, є ще одне ключове слово - це майно. “Газпром” зацікавлений в українському майні, зокрема в газотранспортній системі. Йшла мова про те, що вони можуть купити 50% за ринковими цінами. Якщо росіяни хочуть зняти політичну складову і готові довести, що не займаються політичним тиском напередодні парламентських, то чому б їм не відкласти розгляд цього питання до закінчення виборів нової Верховної Ради. Почекати до того часу, коли в Україні буде сформований новий уряд.

Дежавю

Наразі дії російської сторони нагадують мені випадок з Тузлою. Тоді росіяни вдалися до насипання дамби. Зараз йде насипання ціни. Ті самі кроки і така ж сама несподіваність в часі. І я думаю, що ми повинні говорити про уроки Тузли. Ці кроки не призвели ні до чого доброго в наших стосунках, навпаки посіяли певний розлад. Тому треба робити все, щоб “газова” Тузла не повторилася. Єдиний варіант - дотримання угод. З іншого боку виникає підозра, чому це робиться напередодні парламентських виборів. Ми, до речі, маємо вже своєрідне дежавю, тому що напередодні німецьких виборів було підписано угоду в Берліні між Шредером і Путіним щодо прокладання газопроводу по дну Балтійського моря – це був виборчий PR. Хоча, правда, це скінчилося дещо сумно для Шредера. Єдине, чого він досягнув, так це знайшов нове місце роботи.

У Європі можуть долучитися до консорціуму

Думаю, якщо говорити про створення газотранспортного консорціуму, то багато хто може долучитися до цієї ідеї. І французи, і німці, і італійці навіть готові дуже активно розглядати ці питання. Європейський Союз зацікавлений в певному балансі і стабілізації російсько-українських відносин у газовій сфері. З іншого боку ми бачимо досить жорсткі публікації, пов`язані з “Газпромом” і корупцією в “Газпромі”. Зрештою, імідж “Газпрому” не є ідеальним і багато країн будуть пов`язувати оцінку ситуації з іміджем “Газпрому” і з всіма цими скандальними історіями в Польщі, в Німеччині, які стосувалися саме діяльності “Газпрому”. З іншого боку, більшість аналітиків, експертів все ж таки вважають, що правові позиції України є досить сильними, і вважають, що Україна не програє, якщо справа дійде до суду. Але ми повинні розуміти - справа у суді, це вже дійсно крайня межа і ясно, що партнерам треба домовлятися ще до переходу в судову сторону.

Газова суперечка болісно сприймається ще й тому, що традиційно освоєння газових родовищ у Росії відбувалось за рахунок українських фахівців. (Найсильніші школи газові знаходились в Україні). Тисячі українців вахтовим методом працювали в районах газових родовищ. Зараз багато з них залишилось і працює там і надалі. Це люди і робітничих спеціальностей, і інженерний склад, і керівники. Навіть в самому “Газпромі” є дуже багато українців, які пройшли газову школу. Хотілось би, щоб такий людський фактор міг би працювати на пошук домовленостей і на збереження стабільності стосунків між “Газпромом” і “Нафтогазом”.