Рада ліквідувала виконавчу владу на 5 місяців

В змінах до Конституції, що вступили в силу з 1 січня, дуже багато протиріч. Ми думали, що конституційна криза почнеться із обранням нової Верховної Ради. Там існує норма про розпуск президентом парламенту, якщо протягом місяця не сформована більшість або

Але нічого не сказано, що буде, якщо президент не подасть кандидатуру прем’єр-міністра. Президент може просто не подавати кандидатуру і через 60 днів розпускати парламент. Важелів впливу на цю ситуацію немає. Написано там також, що якщо протягом місяця парламент не формує більшість, а в другому пункті - 60 днів не формує уряд. Тобто, в першому випадку мається на увазі календарний місяць травень, всього 20 днів.

Але це, що буде. А те, що сталося сьогодні, має наступні наслідки.

Річ у тім, що через допущені неузгодження і введення у різні терміни різних частин Конституції виходить так, що парламент має право розпуску Кабміну, і вони розпустили Кабінет Міністрів. Але ж призначити новий Кабмін і Верховна Рада, і президент, у відповідності до внесених змін, можуть не раніше, ніж після 26 березня. На це є відповідні посилання статті 83 Конституції України. З іншого боку, якщо не можемо переобрати новий уряд, то потрібно хоча би цей уряд зробити “виконуючим обов’язки”. Але ні у повноваженнях Верховної Ради України, ні у повноваженнях президента України не вказано, що вони можуть призначати виконуючими обов’язки прем’єра і міністрів, - у них повноважень таких немає. В той же час стаття 19 Конституції жорстко установлює норму, що державні органи і посадові особи можуть діяти винятково в рамках Конституції. Тобто, якщо в Конституції не написано, що вони можуть робити уряд виконуючим обов’язки, значить вони не можуть цього робити. Таким чином, відправивши уряд у відставку, ми сьогодні на конституційній основі не можемо призначити нового і навіть не можемо доручити уряду виконувати обов’язки. Таким чином Верховна Рада, мінімум на 5 місяців, виключила виконавчу гілку влади із державного життя, що протирічить статті 7 Конституції, де написано, що влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Вищий орган виконавчої влади практично ліквідований на 5 місяців. Це надзвичайно серйозна ситуація, з якої прямого виходу вже немає. З одного боку можна було б парламенту відмінити своє рішення про відставку Кабміну. Але з політичних мотивів Рада цього не зробить.

Можу сказати, що Єхануров не є виконуючим обов’язки. Це він себе назвав виконуючим обов’язки, і парламент його назвав виконуючим обов’язки, але наголошую на тому, що Верховна Рада не має повноважень призначати уряд виконуючим обов’язки. Стаття 85 дає повноваження Раді відправити у відставку уряд, а призначити в. о. – ні. Тобто, призначаючи уряд виконуючим обов’язки, Рада вийшла з конституційного поля України, вони вчинили антиконституційні дії.

Таким чином, будь-який суб’єкт, громадянин, може звернутися до суду і сказати, що всі рішення, які прийняті виконуючим обов’язки урядом, неправомірні, бо ж його призначення виконуючим обов’язки було неконституційним, і все полетить шкереберть.

На мою думку, ситуація є абсолютно патовою і безвихідною. Численні помилки було внесено в Основний закон. Тому потрібно, щоб основні політичні сили, що ініціювали і приймали ці зміни, взяли на себе відповідальність за створену в країні ситуацію.

Президент вже висловився щодо шляху, яким він буде йти – вони будуть робити вигляд, що нічого не сталося, і Єхануров буде продовжувати працювати прем’єр-міністром, а міністри будуть працювати міністрами. Але це уже є результат найглибшої фази парламентсько-урядової кризи, наслідки якої дуже важко передбачити. Тобто парламент має повноваження і відправляє у відставку уряд, а уряд робить вигляд ніби нічого не сталося і продовжує працювати.

Ми будемо ініціювати перед президентом створення нової конституційної комісії, до якої увійшли б представники і Верховної Ради, і президентських структур, і правових організацій, яка б могла зробити детальний аналіз помилок, які розбалансували систему стримувань і противаг української влади та напрацювати конкретні виходи із становища, що були б реалізовані вже у наступному парламенті.