Доповідь із задзеркалля

Президент зачитував своє послання більше години. Це була доповідь стомленої людини, яка стомленим голосом намагалася переконати Верховну Раду і весь український народ в оптимістичному розвиткові. Це було щось середнє між виступом Сен-Сімона і виступом ген

На превеликий жаль, більша частина аналізу президента вступає в протиріччя не тільки з внутрішніми, але й закордонними експертами, які мають іншу точку зору щодо економічної та політичної ситуації в країні.

Так, у цілому, це була соціал-популістська програма. Це спроба демонстрації сили та впевненості, але – повторюю - аж ніяк заклик до співпраці. Я не почув головного: тверезого аналізу ситуації в країні. Не помітив, що президент налаштований на діалог. Не можу не висловити стурбованість тим, що країна продовжує втрачати керованість, однак президент вперто не хоче розуміти цього.

Ключові моменти були закладені в останні рядки виступу, пов’язані з намаганням змінити Конституцію, тим самим посилюючи свої власні повноваження. Таким чином президент запропонував не співпрацю, а черговий раз висловив ультиматум народним депутатам.

Стурбувало, що президент читав текст, в який сам не вірив. Він часто плутав слова, що свідчить про те, що глава держави знаходиться в якомусь задзеркаллі. Що його радники та експерти не розуміють, як і що потрібно робити далі.

Пропозицію об’єднатись навколо напрацювання з подальшим внесенням змін до Конституції сприймаю як неконституційну. У такому разі президент сам стає загрозою для національної безпеки країни.