Перевірка "Харківських угод" від РНБО: чому (швидше за все) ніхто покараний не буде

11 березня 2021 року РНБО доручила Службі безпеки України перевірити обставини підготовки та ратифікації "Харківських угод" 2010 року.

СБУ 12 березня розпочала досудове розслідування. А 16 березня вже провела обшуки у Верховній Раді, РНБОС та Кабінеті міністрів. 

Серед іншого, обшуки проводилися у: Верховній Раді, зокрема її комітетах, головному науково-експертному управлінні ВРУ, Раді національної безпеки і оборони України, Міністерстві закордонних справ, Кабінеті міністрів (спільно з Державним бюро розслідувань).

В СБУ заявили, що під час обшуків знайдено документи, які свідчать про те, що тодішнє керівництво держави ще до підписання та прийняття вказаних документів усвідомлювало їх наслідки.

Наприклад, щодо збільшення кількості особового складу військових формувань та спеціальних служб Російської Федерації, які в подальшому брали участь в анексії Криму та завдання шкоди економічним інтересам.  

Спеціально для Delo.ua, правник Микита Жуков, голова Комітету Асоціації правників України з конституційного права нагадує, що це за документ та чому притягнути народних депутатів до відповідальності за підписання угод буде складно.

Що таке "Харківські угоди" та що саме ними передбачалось?

21 квітня 2010 року між Україною та Російською Федерацією у місті Харкові було підписано Угоду з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Угода складалась лише з трьох статей та передбачала наступне:

— продовження строку перебування Чорноморського флоту на території України на 25 років з 28 травня 2017 року;

— встановлення орендної плати за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України в розмірі 100 мільйонів доларів США на рік;

— газова знижка.

Якщо угода була укладена між країнами, то до чого тут депутати?

Річ у тім, що дана угода є політичним міжнародним договором, а відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України", такі договори підлягають ратифікації, яка здійснюється шляхом прийняття закону.

При цьому, ратифікацією називають згоду України на обов’язковість для неї міжнародного договору. А отже, якби угода не була б ратифікована, тобто не була прийнято відповідного Закону, то такий міжнародний договір не став би обов’язковим для України.

У зв’язку з цим, 23 квітня 2010 року на розгляд Верховної Ради України (тоді 6 скликання) було внесено Президентом України як невідкладний законопроєкт про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

27 квітня 2010 року відбулося голосування за відповідний проєкт Закону, наслідком чого стало його прийняття. За Закон проголосували 236 народних депутатів, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі Верховної Ради України.

Що стало передумовою "Харківських угод"?

Якщо не вдаватися до політичних витоків, а зупинитися лише на юридичних, то "Харківські угоди" за своєю суттю були такі собі додаткові умови до основного договору. А цим основним договором була Угода, підписана ще 28 травня 1997 року. Угода була ратифікована Верховною Радою України 3 скликання 24 березня 1999 року.

Ця угода, власне, і закріпила можливість знаходження Чорноморського флоту Російської Федерації на території України на 20 років, тобто до 2017 року.

Чи є прямий зв'язок між "Харківськими угодами" та окупацією Криму?

Відповідь на це питання допомагають знайти наступні факти.

По-перше, "Харківські угоди" починали діяти лише з 28 травня 2017 року. А отже, як такі "Харківські угоди" і не були втіленні в життя, оскільки до того моменту як вони повинні були почати застосовуватися, відбулася окупація Криму та денонсація самих угод.

По-друге, якщо і шукати зв’язок між окупацією Криму та знаходженням Чорноморського флоту в Криму, то варто це робити з 1997 року. Оскільки саме тоді, а не в 2010 році було укладено юридичний акт, який дозволив знаходитись Чорноморському флоту Російської Федерації на території України, аж до 2014 року.

Тож про прямий зв’язок говорити складно. "Харківські угоди" були лише складовою втілення тогочасної політичної дружби із Російською Федерацією. Справжні ж витоки можна починати досліджувати набагато раніше, як мінімум з 1997 року, а як максимум з 1991 року, коли, для прикладу, було підписано цілком дружній документ із Російською Федерацією — Угода про створення СНД.

Депутатів, які голосували за ратифікацію "Харківських угод" можна притягти до відповідальності?

Відповідно до статті 80 Конституції України Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

А отже, за саме голосування притягти депутата до відповідальності не буде можливим.

Навіть, якщо буде доведено, що голосування не було персональним, із чисельними порушеннями, то це буде лише підставою для визнання закону неконституційним. Водночас в даному контексті визнання такого закону неконституційним вже немає ніякого сенсу.

При цьому, інші особи, які готували міжнародний договір до підписання, вели переговори, та які не наділені депутатським індемнітетом, теоретично можуть бути притягнуті до відповідальності.