Позбавити громадянства за паспорт РФ: чому ініціатива Ради є неефективною та недоречною

Незважаючи на те, що Верховна Рада України вже три тижні як пішла на літні канікули і відновити свою повноцінну роботу планує лише у вересні, в кінці липня для ознайомлення народним депутатам була запропонована досить неоднозначна законодавча ініціатива — зміни до Закону України "Про громадянство". Запропоновані проєктом закону № 5822 зміни передбачають автоматичне позбавлення українського громадянства при добровільному отриманні російського.

З огляду на багаторічну війну на Донбасі та те, що Російська Федерація все активніше провадить добровільно-примусову паспортизацію жителів тимчасово окупованих регіонів, ідея законотворців, можливо, й могла б виглядати доцільною, але це не так. Delo.ua разом з правником та політичним експертом пояснює, чому вирішувати це питання саме таким чином — не на часі та неефективно.

Прості правки?

Текст законопроєкту, запропонованого парламентарям, передбачає лише одну зміну — доповнити статтю 19 Закону України "Про громадянство" підставою для автоматичної його втрати. А саме — внаслідок добровільного набуття громадянином України громадянства Російської Федерації. Така автоматична втрата громадянства має відбуватися без відповідного указу президента України та з дати набуття російського підданства.

При цьому законотворці не уточнюють ані процедурних моментів цієї "автоматичної втрати", ані факторів, які б визначали добровільність отримання українцем російського паспорта.

В пояснювальній записці до проєкту зазначено, що ця норма не стосуватиметься жителів окупованого Донбасу та анексованого Криму, які отримали російський паспорт примусово. Так, частина 4 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачає, що "примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України".

Так, з одного боку законодавці посилаються на дані Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, які свідчать про те, що російське громадянство вже отримали майже 600 тисяч українців, котрі проживають на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Звертають увагу автори проєкту і на те, що РФ і далі провадить паспортизацію на Донбасі, плануючи видавати свої паспорти на основі так званої "самоідентифікації" жителів регіону, і зазначають, що таке явище може бути загрозою втручання у внутрішні справи України. З іншого — не пропонують жодного способу визначити, як саме кожна з цих осіб отримала російський паспорт: добровільно чи примусово.

В інтерв’ю телеканалу "Дом" президент Володимир Зеленський зазначив, що питання російської паспортизації потрібно розглядати з урахуванням того, що жителі Донбасу могли опинитися в ситуації безвиході: з вдячністю до тих, хто за таких обставин зміг відмовитись від російського громадянства, і з розумінням до тих, хто цього не зробив.

На думку директора департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ігоря Петренка, на сьогодні це питання взагалі не на часі. Зокрема через те, що поки не визначені подальші кроки України щодо реінтеграції Донбасу.

"Ця законодавча ініціатива не на часі. Так, Російська Федерація активно веде процес паспортизації, зокрема хочуть надати українцям можливість голосувати на виборах в Державну думу РФ і так далі. Але варто зважати — і це позиція Зеленського і, я думаю, більшості представників "Слуги народу" — на ті складні обставини, в яких опинилися мешканці Донбасу. Для багатьох з них необхідність отримання російського "аусвайсу" — це елементарно питання того, щоб вони могли в цьому регіоні працювати, заробляти гроші і якось виживати. Є різниця між тим, коли людина опинилася в складних умовах і вимушена це робити заради того, щоб прогодувати родину, а інша ситуація — коли людина йде на це цілком свідомо, йде в "ополчєніє" і працює на самопроголошену владу", — каже Петренко.

На думку політолога, запропоновану законодавчу ініціативу варто розцінювати, радше, як піар чи спробу хоч якось відреагувати на інформаційні приводи, аніж як реальну спробу вирішити проблему. Експерт переконаний, що підтримки в сесійній залі парламенту вона не отримає.

З політичного боку зрозуміло. А що з правового?

З одного боку, громадянин має власний вибір і право, але з іншого — при подвійному громадянстві українців, які матимуть паспорти ЄС, США, буде не надто багато, на відміну від тих, хто матиме громадянство РФ, зазначає голова Комітету Асоціації правників України з міграційного права Сергій Ніжинський.

"Більшість осіб мають російські паспорти, що вже підриває безпеку нашої держави. Застосування агресором РФ сценарію "захисту власних громадян", на прикладі Південної Осетії та Абхазії, а тепер і АРК, і Донецька з Луганськом, відбувається вже за напрацьованою схемою: видача російських паспортів усім бажаючим розпочалася з перших днів окупації України. Безумовно, що й видача угорських паспортів в Закарпатській області не просто є загрозою, а вже набуває масштабів агресії з боку Угорщини", — зазначає правник.

Так, якщо за даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини російське громадянство вже отримали майже 600 тисяч українців, то кількість українців, які набули угорського громадянства, сягає 130 тисяч осіб, румунського — до 100 тисяч. За іншими даними, неофіційно від 5% до 10% українців уже мають паспорт іншої держави, а близько 5 мільйонів перебувають на заробітках за кордоном і теж у перспективі можуть отримати там громадянство, підкреслює Ніжинський.

В той же час українське законодавство передбачає, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з нього чи його втрати або за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Вихід з громадянства України здійснюється тільки за особистим клопотанням особи.

Стаття 2 Закону України "Про громадянство України" зазначає: "Я кщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України". Тобто у громадян України відсутні підстави та можливості володіння паспортом іншої країни.

Проте, як підкреслює Ніжинський, не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства, оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі указу президента України про припинення громадянства щодо певної особи. Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, він не позбавляється при цьому українського громадянства і в правових відносинах з Україною надалі визнається лише громадянином України. Судова практика українських судів у 99% свідчить, що твердження про заборону подвійного громадянства в Україні є помилковим.

Штрафи за приховування факту отримання іноземного громадянства передбачені Законом України  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства". Законом передбачено, що неподання чи несвоєчасне подання заяви громадянина, який добровільно отримав іноземне громадянство (підданство), а також копії документів про громадянство тягнуть за собою стягнення штрафу від 10 до 13 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 510 гривен.). Ті ж дії, вчинені представниками органів держвлади чи місцевого самоврядування, тягнуть за собою стягнення штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривен.). Та є значна кількість правомірних обґрунтувань у судах, де ці штрафи зводяться нанівець, зазначає правник.

"Кримінальної відповідальності за відсутність повідомлення немає. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, який має паспорт іншої держави, — це втрата громадянства України. Та процедура є надзвичайно складною, тож цю норму практично не застосовують", — каже Ніжинський.

Проте загалом питання подвійного громадянства — це питання національної безпеки під час військової агресії та стратегічний, кардинально інший курс України. Однак, на думку Ніжинського, вирішувати це питання саме в такому вимірі повинен не парламент, а народ України шляхом референдуму.