СП — незаконний монополіст

Дотримання принципу захисту конкуренції вимагає Конституція (ст. 42). Однак в Україні загальний стан монополізму в Україні є надзвичайно високим. В значній мірі це відбувається через недотримання вимог конкурентного законодавства. Найбільш прикрим в цій с
Мы продолжаем сражаться с оккупантом на информационном фронте, предоставляя исключительно проверенную информацию и аналитику.
Война лишила нас возможности зарабатывать, просим Вашей поддержки.
Поддержать delo.ua

Найбільше обурення викликають такі порушення з боку органів, які покликані забезпечувати захист конкуренції в підприємницькій діяльності та попереджувати створення нових монополістів. В якості прикладу розглянемо дозвіл Антимонопольного комітету від 31 січня на створення спільного російського-українського підприємства, яке постачатиме газ українським підприємствам.

Новостворене СП, судячи з усього, має серйозні ознаки монополіста. Судіть самі. За рахунок власного видобутку загальні потреби у природному газі задовольняються на 28%. Більше двох третин у “газовому” балансі належить “РосУкрЕнерго” і новоствореному СП. Якщо ж врахувати, що населення в основному споживає власний український газ, і виокремити лише ринок виробничого споживання, то очевидним є факт, що частка новоствореного СП на такому ринку буде значно більшою, ніж 70%. Про те, що це різні ринки, свідчить хоча б той факт, що Національна комісія з регулювання енергетики (НКРЕ ) окремо регулює ціни на газ для населення і для промислових споживачів.

У Законі України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що монопольним вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на відповідному ринку перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції від інших учасників цього ринку. Факт наявності/відсутності монопольного становища має встановити Антимонопольний комітет (АМК). І це, до речі, є його ексклюзивним правом. До того ж на АМК покладено і функцію контролю за процесами створення монополістів. При здійсненні такого контролю АМК має визначити межі товарного ринку і порахувати частку новоствореного суб’єкта господарювання на цьому ринку. З цією метою запитується інформація про засновників та їх виробничу діяльність. Причому це має бути інформація не тільки про безпосередніх учасників угоди, але й про осіб, пов’язаних з ними відносинами контролю. Розрахунок сумарних показників по всіх прямих і опосередкованих учасниках угоди і дозволяє визначити частку новоствореного суб’єкта на ринку, а значить, і факт його монополізації. Крім того, такий розрахунок дозволяє встановити факт недосягнення або перевищення межі показників, тобто визначити, чи потрібно взагалі отримувати згоду АМК при здійсненні конкретної господарської угоди.

В окремих випадках для встановлення факту монополізації ринку зовсім не потрібно проводити такі детальні розрахунки, оскільки про це переконливо можуть свідчити статутні повноваження, які буде мати новостворена структура. Якщо новий суб’єкт господарювання відповідно до установчих документів буде мати ексклюзивні можливості визначати умови обороту товарів на ринку, то очевидним є факт набуття монопольної ринкової влади. А це означає, що дозвіл на створення такої структури не може бути наданий. Відповідно до статті 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції», АМК може надати дозвіл на концентрацію «у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині».

Всупереч вищевикладеним законодавчим вимогам, після тривалих економічних і політичних дискусій ввечері 31 січня 2006 року Антимонопольний комітет України таки надав згоду на створення спільного підприємства між НАК "Нафтогаз України" та “РосУкрЕнерго”, яке тепер матиме назву "Укргаз-Енерго". Але цим своїм рішенням АМК чомусь дозволив спільну роботу новоствореного СП лише протягом 5 років. Це свідчить про те, що чиновники все ж таки мали певні сумніви щодо доцільності та законності надання дозволу.

Що стосується доцільності таки створення монопольної структури, то сам комітет її встановити не може, як і не може надавати на це згоду. Відповідно до статті 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згоду на концентрацію, яка призводить до монополізації, може надати лише Кабінет Міністрів. При цьому має бути доведено, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Що стосується законності дій АМК, то, крім усього вищезазначеного, слід також нагадати, що статтею 31 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено надання дозволу на концентрацію на термін до 5 років. Дозвіл на такі дії або надається, або ні. Законом передбачено, що на 5 років може бути наданий дозвіл лише на узгоджені дії підприємців. Що стосується концентрації, то через 5 років ліквідувати підприємство буде не так-то й просто. Саме тому законом і не передбачена можливість надання дозволу на концентрацію лише на обмежений термін.

Але повернемося у сьогодення. Надання згоди і АМК, і Кабінетом Міністрів на створення СП "Укргаз-Енерго" відбулося з явним порушенням вимог конкурентного законодавства. АМК, не розтягуючи процедуру дослідження питання про монополізацію, повинен був зразу чітко визначитись. Безперечні докази монопольного становища наведені у статутних документах. Тільки лінивий не здогадувався, що створюється монополія на ринку постачання та реалізації в Україні природного газу. І тут зайвим було наполегливо збирати конфіденційну інформацію про всіх засновників “РосУкрЕнерго”. АМК не повинен був підміняти діяльність FATF. З точки зору конкурентного законодавства все і так було ясно. Комітет повинен був оперативно відмовити.

За процедурою ініціатори угоди, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 219 про порядок надання КМУ дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання, мали звернутись до уряду за одержанням такого дозволу. Він, у свою чергу, для кваліфікованого розгляду питання повинен був створити комісію з числа незалежних експертів для оцінки позитивних і негативних наслідків спірної концентрації. Для вирішення організаційних питань цієї процедури в Мінекономіки створений спеціальний підрозділ.

Лише після розгляду на засіданні Кабміну пропозицій зазначеної комісії з урахуванням виявлених нею позитивних і негативних наслідків можна було приймати важливе загальнодержавне рішення щодо створення газового СП. Після цього інформацію про мотиви прийняття компромісного рішення через засоби масової інформації слід було довести до широких кіл громадськості. Суспільство повинно знати, який такий позитивний ефект концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Насправді наш виконуючий обов’язки уряд без дотримання усяких там законодавчих процедур спочатку сам погодив створення СП. Перед цим, ще будучи міністром палива й енергетики, І. Плачков повідомив журналістам, що 21 січня вже планується підписання документів про створення СП та контрактів, де будуть визначені ціни і терміни постачання газу в Україну. А 17 січня керівник «Нафтогазу України» О. Івченко поспішив впевнено заявити, що СП буде створене до 20 січня поточного року. Вони, очевидно, мали на увазі, що структуру, яка має важливе загальнодержавне значення, можна просто так швиденько створити чиїмсь вольовим рішенням.

Однак Кабінет Міністрів все ж таки на своєму позачерговому засіданні 20 січня 2006 року прийняв розпорядження про створення українсько-російського спільного підприємства по реалізації газу українським споживачам. При цьому було зазначено, що його редакція ще буде доопрацьована. Для відпрацювання статутних документів та узгодження окремих питань з відповідними міністерствами створили робочу групу. А вже 31 січня Кабінет Міністрів на іншому позачерговому засіданні узгодив установчі документи СП.

Після прийняття остаточного рішення Кабінетом Міністрів через декілька годин згоду надав і АМК. Всі залишилися задоволеними. Особливо наші високопоставлені чиновники радіють тому, що “РосУкрЕнерго” таки не отримає свою заповітну мрію, оскільки СП не матиме ніякого стосунку до української трубопровідної системи. Як зазначив І. Плачков після славнозвісного засідання уряду, "газотранспортна система залишається в державі, абсолютно нічого не передбачається щодо її передачі спільному підприємству".

У мене все ж виникає питання: як можна монопольно займатись реалізацією газу на території України і не мати ніякого відношення до її газотранспортної системи? Це ж очевидно майже всім, що для ефективної діяльності СП повинно мати інформацію про всі баланси газу, грошові потоки, а також відповідним чином впливати на роботу наших сховищ, диспетчерських служб і врешті на всю газотранспортну систему. Думаю, суспільство має право почути пояснення фахівців з усіх вищенаведених питань і мотивів прийняття рішення, яке кардинально впливає на економічну і політичну ситуацію в країні.