Банки альтруїзмом не страждають

Значимість події, її сенсаційнсть і актуальність журналісти на прес-конференціях, як правило, обчислюють кількістю телекамер. На презентації "тіньового", або ж опозиційного Кабінету Міністрів, сформованого політичною партією "Громада", було встановлено 10 телекамер. Якщо відверто, то й у Президента не завжди стільки буває.

Чим викликаний такий телеаншлаг? Самим фактом того, що сталося. Вперше в історії незалежної України був сформований опозиційний уряд, який "мав мужність" запрезентувати себе перед численною журналістською аудиторією. Сам факт появи альтернативного уряду можна розцінювати, як позитив. У такий спосіб ми зробили ще один крок до цивілізованого світу. Головне — початок. Тепер, без сумніву, опозиційні уряди ростимуть, як гриби після дощу, але, будьмо відвертими, такого резонансу вони не матимуть. Це по суті події, а тепер перейдемо до самої презентації.

Вона нагадувала театралізовану одноактну п"єсу, до того ж некомпетентно зрежисовану. Презентація вилилася у полімонолог учасників політичного спектаклю. З пресою поспілкуватися так майже і не вдалося. Часу не вистачило. Щоправда, опозиційний прем"єр Юлія Тимошенко оголосила, що після прес-конференції відбудеться неофіційна частина зустрічі. Ну, і журналісти очікували надолужити прогаяне у залі, за келихом вина у невимушеній розмові з членами "тіньового" Кабінету. Така традиція існує в усьму світі і навіть на найвищих рівнях. Але і тут стався "прокол" — жоден "тіньовий урядовець" не з"явився на фуршетну неофіційну частину зустрічі. А це вже близько до образи честі і гідності. Нам немов кинули "обсмоктану кістку". Треба віддати належне журналістам, вони довго не затрималися за столами. І ще один нюанс: спектакль проходив, в основному, українською мовою. Навіть Юлія Тимошенко і Олександр Єльяшкевич заговорили державною мовою. Значить, коли чогось дуже хочеться (я маю на увазі — влади), то можна і українську вивчити.

Презентація розпочалася з того, що опозиційний прем"єр-міністр Юлія Тимошенко представила членів "тіньового" Кабінету. За її словами, це ще не повний склад уряду. До кінця тижня він буде сформований повністю. І називатиметься той Кабінет коаляційним, окрім Івана Салія, який не є членом "Громади", увійдуть ще кілька міністрів "нечленів партії". Виходить, що й існуючий офіційний уряд можна назвати коаляційним, оскільки у ньому є й ендепівці, і рухівці, і соціалісти. Кабінет, за словами опозиційного прем"єра, працюватиме на громадських засадах, але оскільки кожному міністру, який "розвиватиме свою галузь", буде потрібний, бодай мінімальний, апарат, то кошти на цю справу "закладені у бюджеті "Громади".

Слід сказати, що світова практика довела ефективність для суспільства публічної політичної діяльності опозиційних урядів. Така практика зміцнює основи демократії та громадського суспільства, дозволяє уникати багатьох помилок та хиб у процесі реалізації державної політики, готує умови для цивілізованої зміни влади за підсумками загальних виборів. Але для цього необхідна одна передумова: політично структуроване суспільство. Ми його не маємо. А відтак, діяльність опозиційного Кабінету буде кишенькою і нестиме "користь" лише самій партії у вигляді політичних дивідендів. Далі. Опозиційні уряди формуються і починають діяти у період між виборами, Кабінет "Громади" виник напередодні виборів, отже його появу можна розцінювати лише як пропагандистський, іміджмейкерський крок. Бо ж жодна його ініціатива за нинішньої ситуації не буде зреалізована. Отже, партія у такий спосіб вирішила піднести свій рейтинг, популяризувати себе напередодні виборів. Можливо, це й принесе їй користь.

Чому ж партія "Громада" вирішила вдатися до створення опозиційного Кабінету Міністрів? У своєму виступі Юлія Тимошенко зазначила, що "Громада" це колективна альтернатива чинній владі та її політиці нехтування національними інтересами України". Крім того, "Громада" має неабиякий фаховий потенціал, здатний опрацьовувати та втілювати у життя масштабні соціально-економічні програми подолання кризи та у цілому забезпечити на гідних умовах входження України до міжнародних співтовариств цивілізованих держав". Головне завдання опозиційного Кабінету Міністрів на нинішньому етапі, вважає Юлія Тимошенко, є розробка та оприлюднення альтернативної концепції функціонування суспільства в умовах перехідного періоду. Діяльність опозиційного Кабінету Міністрів враховуватиме реальні політичні і соціально-економічні умови України, зовнішні чинники та умови міжнародного співробітництва і базуватиметься на засадах соціальної справедливості та соціального партнерства, а також економічної обгрунтованості управлінських рішень та християнської моралі. До головних завдань "тіньового" уряду входить і критичний аналіз політики та практичних рішень чинного Кабінету Міністрів України. Але, запевнила журналістів Юлія Тимошенко, опозиційний уряд не збирається займатися вишукуванням якогось компромату на конкретних посадових осіб. "Я глибоко переконана, що неможливо підтримувати політику діючої влади, яка призвела до падіння ВВП на 60%, промислового виробництва на 50%, спричинила всеохоплюючу тінізацію економічного життя, скорочення чисельності населення — за три роки на півтора мільйони чоловік. З одного боку — 80% людей, які працюють на селі — по 1,5-2 роки не отримують заробітної плати, понад 67% населення країни знаходиться за межею бідності, реальна мінімальна пенсія становить $10, середній щомісячний доход на душу населення — $41. Для порівняння, у сусідній Польщі — до $300, у країнах Балтії — до $200. При цьому споживчі ціни в Україні давно досягли світового рівня. З іншого боку... швидко і вправно здійснюється політика економічної неоколонізації України. При цьому, діюча влада свою політику чомусь називає реформуванням економіки на ринкових засадах".

Опозиційний прем"єр урочисто пообіцяла представити громадськості вже до кінця року законопроекти щодо усунення заборгованості із соціальних виплат і створення нової податкової системи. Але ж скільки таких ініціатив існують в інших партіях? Скільки пропозицій у цій площині йшло від відомих економістів? І що? Віз, як кажуть, і нині там. І обіцянки "опозиціонерів" так і залишаться обіцянками.

Опозиційні міністри і віце-прем"єри, які виступали після Юлії Тимошенко, збагатили яскравими фарбами трагічну картину економічної кризи, намальованої "газовою принцесою". Але ж така критика, можливо, й суворіша, лунає ледь не щодня і з трибуни Верховної Ради. Так що почути щось нове так і не вдалося.

Президент України у відповідь на створення опозиційного Кабінету Міністрів партії "Громада" сказав, що чим би дитя не тішилося, аби не плакало. Але і вільному — воля. І якщо такий Кабінет вже існує де-факто, не слід скидати його з терезів політичного життя України.

Склад опозиційного Кабінету Міністрів

Прем"єр-міністр Юлія Тимошенко,

народний депутат України, член Президії

партії "Громада";

Віце-прем"єр-міністр, Олег Білорус,

міністр закордонних справ Надзвичайний і Повноважний Посол,

член-кор. НАН України, член

Президії партії "Громада";

Віце-прем"єр-міністр з Михайло Сібільов,

питань правової реформи член-кор. Академії правових наук України;

Віце-прем"єр-міністр з Олександр Єльяшкевич,

питань внутрішньої політики народний депутат України, член

політико-економічної Ради партії

"Громада";

міністр економіки Олександр Турчинов,

директор ін-ту економічних реформ,

член Президії партії "Громада";

міністр фінансів Віктор Буток,

генеральний директор Центру

фінасових технологій;

міністр оборони Ігор Пустовий,

генерал-лейтенант, член Президії

партії "Громада";

міністр освіти Петро Таланчук,

доктор технічних наук, професор,

президент інженерної академії;

міністр культури Лариса Скорик,

професор Української Академії

мистецтв;

міністр юстиції Юрій Баулін,

член-кор. Академії правових наук

України;

міністр регіонального розвитку Іван Салій,

Голова громадського об"єднання

"Вибір";

міністр енергетики Олександр Свердлов,

кандидат технічних наук, віце-

президент Українського

газоресурсного консорціуму.

Парламент вдруге відхилив, запропоновані Президентом кандидатури до Центральної виборчої комісії. На сьогоднішній день із 15 необхідних членів цієї надзвичайно важливої інституції, схвалено лише 6. Депутати просто не бажають бачити у Комісії людей з оточення Президента. Як можуть розвиватися події далі? Леонід Кучма не подасть більше жодної кандидатури. Парламентарі продовжуватимуть блокувати запропоновані главою держави кандидатури. І у тому, і в іншому випадку вибори за змішаною системою не відбудуться, оскільки без Центрвиборчкому розпочинати їх неможливо.

Хто ж зацікавлений у зриві виборів? Раніше говорили, що Президент. Можливо. Але тепер у цьому зацікавлені і чимало партій правого і центристського спрямування, які "грудьми відстоювали" цей закон. Чому? Та тому, що розповсюдилася у парламенті чутка, що нібито найретельніші підрахунки результатів виборів свідчать про те, що перемогу здобудуть ліві. І не інакше. Відтак, краще проводити вибори за старою мажоритарною системою.

Такі думки висловив у своєму інтерв"ю народний депутат Михайло Ратушний, яке я взяв у нього у кулуарах парламенту.

— Проблема Центрвиборчкому не виривається з контексту усієї виборчої технології. Це один з її елементів. Справа у тім, що Закон "Про вибори" має багато новацій і ми не маємо досвіду роботи у такому законодавчому полі. У нього було завжди чимало противників, які не зумівши торпедувати його в лобову, почали торпедувати його вже опосередкованими механізмами. Один із таких механізмів пов"язаний із Центрвиборчкомом. Відтак, на сьогоднішній день, на початок листопада повноцінне проведення виборчої кампанії, особливо у чистині, що стосується виборів за партійними списками, неможливе. Тобто, якщо жорстко дотримуватися процедури і термінів, окреслених у новому законі, то факт лишається фактом: 10 жовтня вже мали б здаватися парійні списки до Центрвиборчкому.

— Чи має право парламент прийняти рішення про відсуненни часу виборів у зв"язку із ситуацією, що склалася?

— Має парламент таке право і, мабуть, спробуємо зробити це. Головне у тому, що усі ми перебуваємо у стані якоїсь невизначеності — коли яка фаза починається, коли вона закінчується. А це вже є небезпечно.

— Іван Ємець, екс-голова Центрвиборчкому також піддає сумнівам можливість проведення виборів за змішаною системою. Однією з причин він називає складність у визначенні виборчих округів.

— Я був одним з ініціаторів необхідності затвердження нарізки округів. І говорив про це у Верховній Раді. Думаю, що Ємець трохи гіперболізує ситуацію. Це можливо зробити. Тим більше, що різницю між округами Верховна Рада змістила у законі на 10%. Це нормальна різниця. У цю боротьбу включаються інтереси регіональних влад і вони різнопланові. У голови обласної Ради — один інтерес, у голови держадміністрації — інший інтерес. Є лояльні і зручні депутати, є протилежного гатунку. Через таку суб"єктиву проблему, виникає вже об"єктивна проблема у неможлвості своєчасно "нарізати округи". Але я переконаний, що це зробити можливо.

— Ваш прогноз: вибори відбудуться?

— Вибори повинні відбутися згідно Конституції. Але головне навіть не у тому відбудуться вони чи ні, головне — чи дозволять ці вибори повноцінно здійснити закон. Небезпека цього є. І прояви такої неповноцінності ми вже починаємо відчувати. Отже відчуття небезпеки переходить вже у стан реальності.

— Які ж перешкоди можуть постати?

— Давайте ми з вами змоделюємо ситуацію. Згідно чинного законодавства партіям необхідно зібрати 200 тисяч підписів. І не просто десь, а по 10 тисяч у 14 областях, обов"язково. І треби це зробити за місяць, який лишився. Це, мабуть, найсерйозніша проблема в усій виборчій кампанії. Чому? Та тому що у цьому випадку виборець легалізує свою партійну приналежність: від підписує, ставить серію і номер паспорта, вказує свою адресу. Тобто, повинно бути при збиранні підписів безпосереднє спілкування з виборцями. І ви уявіт собі, що ця фаза, і так обмежена якимись часовими рамками, зміщується і випадає на Новий рік і Різдв"яні свята, тобто, на той час, коли народ відпочиває. Як і де шукати у цей час тих виборців?! І ось, фактично, таким суб"єктивним фактором можна заблокувати вибори. І воно до того іде.

— Надзвичайно важко буде зібрати ці 200 тисячпідписів?

— За нормальних умов їх зібрати не важко. Це реально. Але ж ви дивітся, їх мали розпочати збирати з 10 жовтня, сьогодні вже 5 листопада, а невідомо, коли це можна буде робити. Все невизначено. Скажімо, почнеш збирати в інституті, а там канікули у студентів. Де їх шукати? Технології, концепції, методології, розроблені партіями у цьому плані руйнуються повністю. Звичайно, є партії у яких "на службі" цілі колгоспи, так вони дають вказівку і колгосп підписується, є партії, на які працюють адміністрації ЖЕКів, але партіям, які працюють легально на рівні публічної політики, зробити це буде надзвичайно важко. Тому й існує небезпека.

o o o o