- Категория
- Экономика
- Дата публикации
Міфи про землю
Міф №1 — влада хоче реформ на селі.
Міф №2— земля в Україні є товаром.
Міф №3 — селяни отримали землю у власність.
Міф №4 — у землі немає господаря.
Міф №5 — селяни мріють стати власниками землі.
Міф №6 — уряд винайшов велосипед у вигляді приватно-орендних господарств.
Міф №7 — В Україні є фермери.
Земельне питання в Україні було, є і. Мабуть, завжди буде найгострішим політичним питанням. Класики української літератури тому свідки.Найрадикальнішим кроком, на який спромоглася влада, поки що залишається короткий, але ємкий запис в Конституції: "Право власності на землю гарантується".
Якби дійсно реально існувала політична воля проводити земельну реформу, то, по-перше, велась би відповідна агітація, на зразок: "Хто зволікає — той землю втрачає". Ви таку рекламу десь чули? Пам'ятаєте з сторії колективізації, як ВКП(б) направила на села 25 тисяч своїх кадрів для проведення "роз'яснювальної" роботи. Було б тоді у них телебачення! Значить можуть, коли хочуть.
По-друге, до цього процесу обов'язково залучили б наукову еліту. На сьогодні ж питання земельної реформи не має наукового обгрунтування. Є лише красиві казочки про багаті українські чорноземи, працьовитих селян і злого бога, який насилає на рідну неньку то грім, то засуху, то повінь.
І останнє, це безумовно — законодавство. Президент киває на парламент — поки у нас така Верховна Рада, земля товаром не буде. Було б бажання взяти відповідальність на себе, була б воля... Якщо Конституцією принципово визнано право приватної власності, то, зіславшись на неврегульованість питання і затягування з прийняттям Земельного кодексу, Президент міг би зробити землю товаром.
Міф про відсутність у землі господаря дуже зручно використовується владою для виправдання своєї повної бездіяльності. Якби земля нікому не належала де-факто, то ніхто б не орав і не сіяв. Поки що селяни і оруть і сіють, як можуть. Результати їх праці привласнюються за схемою, описаною в марксистькому "Капіталі" — кому належать засоби виробництва, тому належить і додана вартість. Різниця лише в тому, що селяни на землі не тільки працюють, але й живуть. Тож справжній господар за рахунок зовнішніх атрибутів може не афішувати себе, маскуючись з загальною селянською масою.
Продуктивність праці теж повністю відповідає класичній теорії капіталізму — не зацікавлені в результатах своєї праці робітники працюють погано. Особливо непродуктивно працювали, як відомо, раби. Пам'ятаєте, що вони були повністю безправні, не могли самостійно переміщатися, не отримували за свою працю нічого, крім їжі. Селяни в сучасній Україні отримують за свою працю... їжу, і лише за результатами року, а не кожень день. А переміщаються вони лише в межах свого села — за транспорт платити треба.
Якшо людині протягом певного часу повторювати, що вона свиня, знаєте, що відбудеться? Нинішнім селянам протягом всього їх свідомого існування доводили, що земля належить колективу. Вони це вже зрозуміли, хоча ніколи того колективу в очі не бачили, порались собі у хліві і на городі. Ще їм пояснювали, що їх брати — пролетарі у містах не мають нічого, крім кайданів, і коли вони їх закинуть, то відчують себе вільними і щасливими. Селянам стало соромно за свій такий дрібнобуржуазний менталітет, а ще захотілось бути вільними і щасливими. Зараз, отримуючи папірці під назвою "земельний пай", вони не можуть зрозуміти, про що власне річ, але сподіваються, що експеримент над ними вже закінчився. А землі у власність вони і не чекали, тому що бояться її, та й відвикли. Не зрозуміло лише, що змінилось і яка різниця — бути членом колективного господарства (колгоспу), чи колективного сільськогосподарського підприємства (КСП). За звичаєм, голову КСП вони величають головою колгоспу, адже його функції і роль в житті колишніх колгоспників не змінилось.
Відчуваючи, що народ побачив — король голий, тобто, що ніякої реформи не було, уряд зберігає хорошу міну при поганій грі. Тож, паювання не могло і не повинно було дати позитивних результатів і привести село до виходу із кризи — це свіже гасло. Тепер в Україні наступає другий, за деякими джерелами — третій етап реформ на селі (ще свіжіше гасло) — перетворення гидкої жаби у білого лебедя. Добре поміркувавши, держава вирішила, що КСП тепер називатиметься...приватно-орендним господарством. Яка роль селянина в цьому процесі перетворення? Дуже проста — залишатись таким же безправним, безвольним, темним і вбогим — все зроблять за нього і, мабуть, без нього.
Провідником "реформ" на селі за нинішніх умов може бути лише голова колгоспу. Саме він знає, принаймні уявляє, що таке договір оренди, лише він може дати команду — вивести техніку на поля, саме він може зібрати селян в клубі і розповісти їм, яких реформ хоче держава. І не сумнівайтесь — вони йому повірять.
o o o o
На запитання УІГ відповідає начальник київського міського управління земельних ресурсів Харченко Сергій Олексійович
q —Що гальмує створення ринку землі?
— Для того, щоб відбувалося створення ринку землі, необхідна приватна власність на землю. Сьогодні механізми продажу землі не відпрацьовані і не врегульовані чинним законодавством. Створення ринку землі потребує чіткої реєстраційної системи тому, що будь-які земельні угоди повинні проходити реєстрацію в державному органі. Держадміністрація запропонувала нам розробити Реєстраційну систему. Введення нових відносин на грунті приватної власності на землю потребує покращення Земельного кодексу.
q — Які, на Ваш погляд, перспективи земельних реформ для міста?
— Перспективи земельних реформ гальмує неприйнятя нової редакції Земельного кодексу. Земельний кодекс має більш сільськогосподарський характер і не відповідає потребам міста. Без прийняття відповідних внесень до Земельного кодексу процес проходження реформ стає проблематичним. Щодо приватизації, то до 1997 року в Києві взагалі не проводилось ніякої приватизації землі.
q — Якщо приватизована ділянка землі належить приватній особі, а державі ця земля потрібна для цілей міста, то як ця проблема вирішується?
— Держава намагається владнати таку ситуацію цивілізовано. Власнику пропонується еквівалентна заміна.
q — Відповідно до земельного законодавства, тільки громадяни України мають право на одержання у власність землі. Чи не відштовхує це іноземних інвесторів?
— Ні, не відштовхує, але інвестор потребує гарантій, а гарантією є власність на землю. Для інвестора важливо, щоб підприємство володіло нею.
q — Яким чином регулюються земельні питання в Києві?
Розпорядження держадміністрації від 26.03.97 р. №363 "Про порядок передачі в приватну власність земельних ділянок, які знаходяться в користуванні громадян м.Києва" підштовхнуло хід земельної реформи в Києві. Це розпорядження дозволило громадянам Києва практично реалізувати своє законе право на безкоштовне отримання земельних ділянок.
Взагалі ж реалізація права власності на землю в Києві для приватних осіб — це приватизація або безкоштовна передача землі під індивідуальне будівництво, безкоштовна передача присадібних ділянок. Щодо продажу землі юридичним або фізичним особам, то 14 стаття Конституції говорить, що продаж здійснюється згідно з законом, а закону зараз немає. Тому говорити про продаж землі передчасно. Але зараз існує така ніша, як Указ Президента "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності". Згідно з цим Указом — підприємства, які є землекористувачами, мають право викупити землю. На жаль, сьогодні Указ реально не діє.
q — Як держава ставиться до передачі землі в центрі міста для розвитку бізнесу, наприклад будівництва офісних центрів, готельних комплексів?
— Ставлення цілком позитивне. 10 грудня на площі Перемоги буде відкриття будівництва Україно-Швейцарського ділового центру. В принципі Держадміністрація і Управління земельних ресурсів збираються в наступному році почати продаж землі під об`єкти підприємницької діяльності. Вже зараз у нас підготовлені документи по 24 підприємствам, які мають бажання купити землю.
q — Аукціони з продажу землі, як вони проходять?
— Ми провели серпні місяці аукціон з продажу прав на землю. Але такі аукціони не викликають інтересу у покупців, оскільки є бажання купувати землю, а не право на її використання. Ми провели аукціон, але жодна заявка не була продана — витратили більше коштів на рекламу. Таку ситуацію можна було передбачити ще в минулому році, коли люди перестали цікавитись купівлею прав на землю.
q — Яке ваше ставлення до неефективного використання великих земельних площ в столиці, наприклад, завод "Арсенал" займає землю в центрі міста, але чи спроможний він володіти нею?
—- "Арсенал" є землекористувачем і закон його захищає. Для того, щоб забрати у підприємства землю, необхідно отримати його згоду і компенсувати збитки. Ці питання повинні регулюватися економічними важелями, тоді підприємство саме буде змушене продавати землю. Таким важелем вже сьогодні може стати нова редакція закону "Про плату за Землю".
q — Як оцінюється земля в Києві?
— Вперше в Україні створена і затвержена на сесії Київради система оцінки землі. Вона реалізована як геоінформаційна система, що дозволяє оперативно впливати і визначати ціну в залежності від змін містобудівної цінності території, при цьому не змінювати всієї оцінки.
На сьогодні тільки три міста в Україні (Київ, Дніпропетровськ і Чернігів) мають систему оцінки землі. В новій редакції закону "Про плату за землю" середні ставки земельного податку в порівнянні з 1996 роком зменшені в 1,45 рази; розширене коло осіб, які повністю звільнені від плати за землю; отримали пільгові 3 і 25 відсотків знижки податкової ставки такі територіальномісткі землекористувачі, як залізниця, військові формування, автостоянки, водойми та інші. Відповідні зміни відбулися і в порядку грошової оцінки земель населених пунктів. Так, для Києва зменшено значення регіонального коефіціента з 5,0 до 3,0, з витрат на влаштування території виключені витрати, які передбачаються на соціальну інфраструктуру.
q — Чи існує контроль за використанням і охороною землі?
— Так, існує. В цьому році інспекторами проведено в півтора рази більше перевірок в порівнянні з минулим. Понад 600 чоловік, як приватних осіб, так і керівників підприємств, притягнуті до адміністративної відповідальності, на них накладено штрафів більше ніж на 36 тисяч гривень. 24 справи передані прокуратурі. В місті, завдяки зусиллям міської і районих адміністрацій, контролюючих служб, в тому числі і Управління, припинено самовільне займання землі, як це було раніше. ЗаПо завданням держадміністрації в другому півріччі нами перевірено 53 гаражних кооператива, 30 автостоянок, 138 автозаправочних станцій і 47 ринків.
q — Яка сьогодні склалася ситуація з приватною власністю на землю?
— Що стосується власності на землю, то в радянські часи вона була загальнонародною і фактично нікому не належала. В містах не існувало інституту землевлаштування і земельними питаннями не займалися. Сьогодні з введенням Земельного кодексу ці питання починають пророблятися, в містах створені управління земельних ресурсів і фактично іде створення земельного кадастру — це сукупність всіх відомостей про земельні ділянки, про власність на землю.
o o o o