- Категория
- Экономика
- Дата публикации
Не годиться ліліям прясти
Важливість результатів виборів до Верховної Ради не обмежується номінальною зміною депутатського складу. Питання в тому, що зміниться якісний склад парламенту. Розуміють це всі політичні сили. Вони протягом передвиборного процесу показали свою неспроможність прораховувати власні ходи на декілька кроків вперед. Глава держави, замість того, щоб наполягати на своїй здатності працювати з тим парламентом, якого обере його народ, йде на прямі "розборки" з опозиційними до нього силами. Прямо звинувачуючи деяких з партійних лідерів. Це не що інше, в очах вкрай збіднілого і зневіреного електорату, як безплатна і сама дієва реклама. Адже більшість громадян України не відчувають покращення ситуації, як в країні, так і їх особисто. І звинувачують в цьому саме уряд і Президента. А він їм вказує на ті сили, які на його думку, йому протистоять. Залізна логіка антагонізму — Цезарю, ти сердишся, значить ти не правий.
Галина Панченко
Останні соціологічні опитування, проведені на початку березня Київським центром політичних досліджень і конфліктології, свідчать, що безумовним фаворитом на виборах буде Комуністична партія. Політологи прогнозують, що разом з мажоритаркою комуністам і іншим лівим силам дістанеться близько 200 місць в парламенті (за даними останнього опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, в середньому за комуністів готові проголосувати 15,6% респондентів). Наступним йде Рух — 7,6% опитаних виразили готовність голосувати за цю партію. Таким чином, НРУ може зайняти в парламенті близько чверті місць. Третю позицію, за їх даними, ділять партія зелених — 4,8%, Соціал-демократична партія (об'єднана) — 6,4% і блок Соціалістичної і Селянської партій, очолюваний Олександром Морозом — 4,7%. Шанси інших угрупувань центристського спрямування, серед яких партія влади НДП, лазаренківська Громада, Реформи і порядок, очолювані Віктором Пинзеником спрогнозувати практично неможливо. В залежності від кількості партій, що подолають 4-відсотковий бар'єр, фаворити отримають ту чи іншу премію. Загалом, максимальна кількість партій, що може бути представлена в парламенті, — 10, мінімальна — 5, вважають політологи.
Ймовірно, що ми отримаємо Верховну Раду, в якій ліві сили займатимуть половину парламенту. Але не конституційну. Завдання, які ставлять перед собою останні, — зміна уряду, поправки до Конституції, імпічмент Президента і, насамкінець, — зміна конституційного ладу в Україні. Все це, крім останнього пункту, влаштовує інші опозиційні сили, що претендують на місця в парламенті. Але при голосуванні потрібно 300 голосів "за". Тому найважливішим питанням стає, чи пройде об'єднання Громада до Верховної Ради і чи підтримуватимуть після виборів об'єднані соціал-демократи нинішню владу? Павло Лазаренко на тому тижні заявив, що не бачить можливості ввійти в коаліцію з комуністами. Але певним важелем, і не останнім, в прийнятті тих чи інших рішень буде партійний блок Олександра Мороза. А він, як свідчить досвід, домовлятися з комуністами вміє.
Тепер необхідно з'ясувати, чи зможуть знайти спільну мову ліві сили, в морозовській інтерпретації, і опозиційні центристи, як вони себе називають. Минулого четверга Леонід Кучма в першій половині дня, відкриваючи дитячий центр з пересадки кісткового мозку, дав характеристику лідерові Громади, як людині без честі і совісті, для якого головне лише гроші і влада. Коли глава країни робить настільки різкі випади в бік будь-кого з кандидатів у депутати, нехай навіть лідера цілого об'єднання, він тим самим неймовірно високо піднімає статус як останнього, так і його партії. Можливо, саме ці публічні висловлювання Леоніда Кучми підштовхнуть певну частину електорату, яка незадоволена нинішнім станом, але не бачить альтернативи, голосувати саме за Громаду. Як за яскраво окреслену опозиційну силу нинішній владі.
В другій половині дня Президент пішов далі. І заявив, що вважає реальним існування "альянсу Олександра Мороза та Павла Лазаренка". Він наголосив: "Ми бачимо, що останнім часом Лазаренко й Мороз є одним цілим". "Сьогодні ми говоримо Мороз — маємо на увазі — Лазаренко і Лазаренко — маємо на увазі — Мороз". Таким чином, Президент останніми своїми заявами штовхає Павла Івановича в обійми Олександра Олександровича, або навпаки. В разі об'єднання цих сил з комуністами, ми отримуємо майже конституційну більшість. Крім того, політологи вважають можливою таку ситуацію, коли під час торгів за спікерське місце, об'єднані соціал-демократи перейдуть в опозицію до Президента в обмін на посаду спікера для Євгена Марчука. Останній якраз і може стати тією фігурою, яка матиме ключа до рішень Верховної Ради. У випадку саме такої парламентської розкладки можна чекати, що в травні позбудемося нинішнього складу Кабінету Міністрів. І отримаємо поправки до Конституції. Справа залишиться за малим — створити коаліційний уряд. Лідер блоку Соціалістичної та Селянської партій Олександр Мороз заявив, що після обрання нового парламенту "необхідно невідкладно розпочати формування уряду народної довіри". Хоча і говорять політичні лідери про необхідність створення професійного виконавчого органу, на ділі може бути створений орган, що, по-перше, протистоятиме Президенту. По-друге, створений в результаті торгів між лівими і опозиційним до глави держави центром, додамо до цього ще декілька міністерських крісел, зайнятих рухівцями. Втім, що на сьогодні відрізняє останніх від Руху? Лише лозунги, навіть для агітації, останні обрали суто комуністичний — червоний колір. Біда українського народу в тому, що дві найвпливовіші різнополюсні політичні сили схожі між собою, як близнюки. Можливо, це передвиборна позиція В"ячеслава Чорновола, суть якої полягає у відтягненні електоральних голосів від комуністів. Але ж у НРУ було досить часу і можливостей, щоб визначитись не лише з орієнтацією — на Європу. Але й грунтовно розробити свою економічну програму. Але ж її немає.
Це в тому випадку, якщо Президент не випередить Верховну Раду, і не відправить уряд у відставку особисто. Розмови про ймовірність такого кроку точаться вже декілька тижнів — приклад північного сусіди теж може зіграти роль каталізатора. Багато залежатиме від того, скільки місць у Верховній Раді отримає Народно-демократична партія. Однозначно можна констатувати, що передвиборний етап вона провела на двійку, хоча і використовувались з агітаційною метою всі можливості. Включно з вказівками обласним і місцевим адміністраціям підтримати НДП на виборах і вояжами самого Валерія Пустовойтенка з передвиборними агітками. Шанси партії влади пройти за партійними списками досить примарні — за прогнозами КМІС вони отримають від 2,4% до 3,1% голосів. Невідомо лише, чи враховували політологи той факт, що використовувались і владні повноваження в цілях партійної агітації.
Ще одним з перших кроків, на які може піти Верховна Рада у тому складі, який ми прогнозуємо, буде перегляд процесу приватизації. Хоча слід зазначити, що більшість депутатів-комуністів 13 скликання голосували "за" Державну програму приватизації на нинішній рік. Тобто вони не мають морального права ініціювати новий переділ власності. Але це з області моралі. А з практичного боку, отримавши можливість взяти участь в створенні коаліційного уряду, вони вимагатимуть змінити ситуацію з роздержавленням на свій розсуд. Цю готовність підтвердив у своєму виступі в газеті "Голос України" Олександр Мороз. Він висловився за проведення "юридичного, фінансового і організаційного розмежування державної і недержавної власності", заборону приватизації об'єктів загальнодержавного значення, а саме видобувної промисловості, металургії, нафтохімії, енергетики, залізничного транспорту. Більшість із зазначених ним галузей якщо не повністю, то більшою мірою вже недержавні. Ще більш тривожним є той факт, що Павло Лазаренко, який ніколи не виступав за заборону приватизації, вважає необхідним негайно ввести мораторій на велику приватизацію, розпочати процес перерозподілу власності. На користь "вітчизняного виробничого капіталу". Тож можемо отримати не тільки політичні вбивства, але й реальні. Там, де мова йде про власність, — вбивають швидше і більше, ніж там, де про владу.