Небайдужі одесити культурно протистоять вандалізму

13 июля 2017, 15:37
Увеличить размер шрифта Увеличить размер шрифта

Одещина все активніше долучається до соціальної платформи #SOSмайбутнє. Вже 9 природних та архітектурних об"єктів цього регіону з"явилось на інтерактивній мапі. Після 12-го підпалу одесити не втрачають надії врятувати Будинок Русова.

Небайдужі одесити культурно протистоять вандалізму | Новости компаний | Дело Увеличить картинку

Будинок Русова

Будинок Русова колись вважався гордістю одеської архітектури. Він був парадною будівлею головної площі міста — Соборної. Тепер цей будинок-красень є найбільшою біллю одеситів. Гостям міста будинок намагаються не показувати — соромно!

Будинок отримав назву від свого першого власника Олександра Петровича Русова — почесного громадянина Одеси, мільйонера та мецената. Будівлю в стилі необароко збудували у 1897-1900 рр. відомі одеські архітектори Шмідт та Чернігов.

Справжні біди з будинком почались на початку 2000-х років, коли його внутрішні приміщення почали переходити в руки довірених осіб сумнозвісного в Одесі бізнесмена Руслана Тарпана. Більш того, йому ж належала і фірма, що обслуговувала будівлю. В 2009 році сталась велика пожежа, яка знищила башту, крівлю та частину перекриття. З тих пір будинок горів 12 разів. Після трьох пожеж, що стались протягом однієї доби в січні 2016 року, небайдужі одесити встановили систему відеоспостереження, щоб попередити спроби мародерства та вандалізму.

Гостра реакція містян на події навколо будинку Русова змусила мерію виділити кошти на консервацію, яка була частково завершена 2,5 місяців тому. Проте, через відсутність охорони, будівельний матеріал, використаний для консервації, розкрадається. Саме тому, Марат Якупов, автор нанесення Будинку Русова на інтерактивну карту спільно з учасниками платформи #SOSмайбутнє закликають всіх небайдужих долучитися до акції "Врятуйте дім Русова", спрямованої на порятунок унікальної пам'ятки архітектури в центрі Одеси, яка відбудеться 16 липня о 22:00 на Соборній площі,1 міста Одеса.

"Ми вимагаємо притягнути до відповідальності винних у навмисному руйнуванні пам'ятника архітектури та повернути його у власність міської громади з тим, щоб на основі гласного конкурсу вибрати гідного інвестора(ів) для відновлення." — Марат Якупов, голова правління ГО "Мій дім Одеса".

"Дикунство, інакше й не назвеш, те що відбувається з архітектурною і культурною спадщиною південної столиці нашої країни. На очах у мільйонного міста, десятків тисяч туристів та одіозних можновладців здійснюються варварські підпали з метою знищення однієї з найкрасивіших архітектурних перлин Одеси — Будинку Русова. Бажання очистити від пам`яток архітектури національного та локального значення, найдорожчі землі у мегаполісах України шляхом "раптових" підпалів не є новиною. Ми пам`ятаємо як у 2013 після раптового підпалу Гостинного двору у Києві він миттєво став приватною власністю та об`єктом негайної реконструкції з подальшим призначенням перепрофілюванням у торговий центр.

На таке зухвале варварство не можна закривати очі. Ті хто замовляє і спричиняє умисне вбивство української культури мають бути покарані згідно українського законодавства. Велика шана активістам Одещини і особисто Марату Якупову, які відстоюють архітектурну автентику одеських вулиць", — Наталія Заболотна, громадська діячка, ініціатор платформи #SOSмайбутнє та голова правління ArtUkraineFoundation.

Окрім Будинку Русова, на мапу в Одеській області нанесено об"єкти:

Палац Курисів

В селі Петрівка на Одещині знаходиться справжня "мавританська перлина" — замок Курисів. Палац височіє серед рукотворного лісу.

Будівництво відбувалося в два етапи: східна частина — в 1810–1820 роках зводилась невідомим архітектором, західна — в 1891–1892 роках одеським архітектором М.К. Толвінським.

Найвитонченішим елементом палацу Курисів, безумовно, стали чудові округлі сходи, що спускаються до ставків і англійського парку, та нагадують вхід у мечеть чи караван-сарай. Флюгер палацу нагадує за формою мінарет. Загалом замок дивовижно гармонійно й вдало поєднує в собі і мавританський стиль, і ренесанс, і англійський класицизм, і готику.

На жаль, істинну красу палацу ми можемо уявляти лише завдяки збереженим фото. Пожежа, яка трапилася на початку 90-х, знищила внутрішні інтер"єри та рештки оздоблення. "Родзинкою" палацу був дах-акваріум. В одному з джерел можна прочитати: "Дах замку — акваріум . Його наповнювали влітку, і було цікаво споглядати заморських блискучих рибок та на майстерно виконану мозаїку, гру променів, що переломлюються у воді...".

Білгород-Дністровська фортеця або Аккерма́нська фортеця

Аккерманська фортеця — одна з наймогутніших та найцікавіших фортець Півдня. ЇЇ прекрасно збережені мури, що височіють над темними водами лиману, і нині вражають своєю величчю та неприступністю…

Фортеця стоїть на скелястому березі Дністровського лиману на місці Тіри — давньогрецького поліса V — IV ст. до н. е. Укріплення, що формувалося протягом XIV — XV ст, належить до баштово-стінового типу. Воно складається з чотирьох частин: цитаделі або генуезького замку північного (гарнізонного), південного і портового дворів.

До нашого часу в основному збереглися оборонні мури та башти, що визначають історично сформовану планувально-просторову структуру фортеці. З початку XX ст. тут ведуться реставраційні роботи, що дало можливість активно використовувати історико-архітектурний комплекс із культурно-туристичною метою. Серед численних башт, що збереглися, особливу зацікавленість викликають башти Овідія та Пушкіна.

Акерманська фортеця є унікальною пам"яткою оборонної архітектури XIIІ—XV ст., цінним об"єктом наукових досліджень і культурно-туристичного використання.

Храми часів німецької колонізації півдня України

У 1808 році за наказом Олександра I була розпочата друга хвиля колонізації німцями тодішньої Новоросії (сучасне Північне Причорномор'я, Бессарабія, Крим). Свої поселення колоністи називали згідно із назвами місць, які вони покинули. На території сучасної Одеської області виникло два колоністських округи: Лібентальський і Кучурганський. Усі колонії розбудовувались за зразком традиційних німецьких сел: в центрі — лютеранська або католицька церква (кірха), волосне правління, школа.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

Будувався у 1897-1901 роках в колонії Зельц (нині смт Лиманське). Собор був зведений у стилі неоренесансу, мав три нефи, дві башти. Вважався найбільшим католицьким храмом півдня. Прототипом для релігійної споруди слугував Зальцбурзький собор в Австрії.

Новозбудований храм відрізнявся багатим внутрішнім оздобленням. Після антибільшовицького повстання у 1919 році його було закрито, башти зруйновано. У будівлі базиліки за радянських часів діяв клуб. Після того, як клуб переїхав до нового будинку, збудованого за типовим проектом, костел почав остаточно занепадати. Наразі костел перебуває в руїнах.

Село Щербанка, а колись німецька колонія Ельзас, знаходиться в 60 км від Одеси. Єдиний спогад, що залишився після католиків — Костел Святих Янголів — Охоронців, перший камінь якого було закладено дияконом Рудольфом Райхертом 13 травня 1891 року. Трохи пізніше, 25 жотня 1892 р., церква була освячена єпископом Антоном Церром і названа на честь Святого Архангела Гавриїла.

Масивна будівля довжиною 51 м була збудована у неоготичному стилі. Висота його башти, що знаходилась з північного боку церкви, зі шпилем сягала 46 м. Вхід до храму проходив через великі ворота та фонтан "Янгол-Охоронець".

Та в радянський час колишня велич святині зникла, адже її було перетворено на шкільний спортзал. Зараз в цій будівлі лиш трохи проглядаються риси колись величного архітектурного шедевра.

У 1892 році у містечку Канделі з вапняку було збудовано католицький Храм Пресвятої Трійці.

Влітку і восени 1919 року, одеські німці-колоністі організували повстання проти продрозкладки і мобілізації до Червоної Армії. Після поразки спротиву, собор був закритий разом із Собором Успіння Пресвятої Богородиці у сусідньому Зельці. Але його сучасний стан значно гірший. За радянських часів будівля використовувалася як зерносховище. Наразі собор використовується місцевим інтернатом як склад вугілля.

Озеро Сасик (Кундук)

Сасик — лиман на території Татарбунарського та Кілійського районів Одеської області на північно-західному узбережжі Чорного моря, поблизу гирла Дунаю. Площа — 210 квадратних кілометрів.

Сасик отримав статус міжнародних водно-болотистих угідь, як місце поселення водоплавних птахів, озеро занесене в міжнародний список Рамсарської конвенції про охорону водно-болотних угідь.

На початку 70-х років минулого століття урядом колишнього СРСР було прийняте рішення про будівництво величезної зрошувальної системи Дунай — Дністер — Дніпро. Відповідно проекту припускалось з"єднати ці річки каналами, а всі причорноморські лимани на трасі зрошувальної системи перетворити в водосховища прісної води, відділивши їх дамбами від моря.

Проте, водойма так і не набула повністю прісноводного характеру, тому об'єми вилову риби не досягли запланованих в проекті опріснення значень. Реалізація цієї ідеї черговий раз підтвердила істину: грубе втручання у природу ніколи добром не закінчується. Створення Дунай-Дністровської зрошувальної системи на базі перетворення морського лиману Сасик в водосховище стало причиною виключно негативної екологічної трансформації і виникнення надзвичайно гострих економічних, екологічних, соціальних проблем та конфліктів.

Національний природний парк Тузловські лимани

Територія парку представлена переважно водно-болотними угіддями, але є степові ділянки, 200 м акваторії моря вздовж усього піщаного пересипу. Унікальне поєднання моря, лиману з його цілющими грязями, степу і лісу зробило цей куточок південної Бессарабії вже наприкінці XIX століття досить популярним місцем для відпочинку.

Одна з родзинок національного парку "Тузловські лимани" і взагалі всього узбережжя Чорного моря в Одеській області — Лебедівський ліс. Його особливістю є розташування прямо на стрімкому березі Чорного моря. Незважаючи на те, що Парк знаходиться у степовій зоні, на даний момент через випас худоби, розорювання прибережних захисних смуг та агресивне ведення сільського господарства, ділянок цілинного степу майже не залишилося, вони збереглися у важкодоступних місцях — переважно на схилах водойм та прибережних захисних смугах.

Система лиманів Шагани — Алібей — Бурнас отримала статус водно-болотних угідь міжнародного значення як місця поселень водоплавних птахів і занесені до списку Рамсарської конвенції. Як рамсарські водно–болотні угіддя (ВБУ) вони забезпечують умови гніздування й зимівлі багатьох видів птахів водно-болотного комплексу, є місцем гніздування близько 25 тисяч пар водно-болотних птахів і до 100 тисяч особин, що утворюють сезонні скупчення.

Довідкова інформація:

ОРГАНІЗАТОРИ: Громадська організація "Мій дім Одеса" та Art Ukraine Foundation

ЧАС І ДАТА ПРОВЕДЕННЯ: 16 липня 2017 року о 22:00
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Будинок Русова, Соборна площа,1, Одеса

АКРЕДИТАЦІЯ ЗМІ за телефоном+38 067 100 1728, +38 063 608 22 27, +38 050 395 92 84 або електронною адресою sosfuture.ukraine@gmail.com, info@artukraine.fund

Раздел:

Главные новости от delo.ua
Поздравляем! Вы подписались на рассылку от delo.ua
Небайдужі одесити культурно протистоять вандалізму | Новости компаний | Дело
Комментарии Facebook
Комментарии
Вход

Если у Вас до сих пор нет аккаунта на Дело - зарегистрируйтесь

Мнения
Курсы валют
покупка продажа НБУ
USD USD - - 26.48
EUR EUR - - 31.19
RUB RUB - - 0.45
Цены на топливо
ДТ СПБТ
Донецкая область 25.98 13
Киевская область 25.59 12.72
Львовская область 25.39 12.88
Популярные теги
3G
web-T::CMS. Проверенные решения Хостинг-партнер
Хостинг сайтов - MiroHost
© 2005-2017 Ekonomika Communication Hub.
Все права защищены
Тел.: 044 585 58 91/92
Узнай, как перепечатывать новости, и смело используй материалы из новостной ленты портала Delo.ua

— Материалы, которые отмечены этим знаком, публикуются на правах рекламы. За содержание рекламы ответственность несут рекламодатели.