Чому ухвала польського Сейму про геноцид дає можливість для маневру та порозуміння

Повний текст ухвали польського Сейму про геноцид має декілька цікавих нюансів, які дають можливість для порозуміння народів Польщі та України у майбутньому
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

Ухвала Сейму про Волинську трагедію 1943-го року викликала в Україні очікуваний шквал негативних емоцій. Втім, на жаль, брак знання польської мови поставив українців у повну залежність від трактування постанови засобами масової інформації. А вони, на жаль, у своїй більшості написали про документ дуже поверхнево. Я вирішив знайти оригінал документу і, ознайомившись, дуже здивувався.

Насправді текст ухвали у багатьох місцях розмитий і може трактуватися по-різному.

Також помітне намагання Сейму пом'якшити багато моментів, на яких наполягають польські націонал-популісти. Під дуже серйозним тиском з боку польського суспільства і небажанням псувати відносини зі стратегічним партнером, яким є Україна, вийшов ось такий документ. Деякі його важливі нюанси прокоментую, частина з положень мені видалася дуже дивною.

1. Важливо, що в ухвалі сказано: "Пригадуючи злочини українських націоналістів, не можемо ні мовчати, ні виправдовувати польські репресивні заходи, що відбувалися у відповідь на українському селі, в результаті якого також гинули цивільні. Ці трагічні події повинні бути відновлені в пам'яті сучасних поколінь". У нас чомусь про цю частину ухвали взагалі ЗМІ мовчать. Так само в Україні мало хто знає, що польський Сенат в 1990-му році в односторонньому порядку засудив акцію "Вісла".

2. Ухвала розпочинається з тези, що саме діяльність німецьких та радянських окупантів створила сприятливі умови для розвитку ненависті між народами. Цією тезою поляки знімають відповідальність з себе, що, на мою думку, неправильно. Втім, цей фактор де-факто пом'якшує і відповідальність української сторони.

3. Що здивувало, так це те, що в документі немає жодного слова про геноцид відносно поляків. Скрізь (і що особливо важливо — в назві документу) використовується термін "громадян Другої Речі Посполитої" (II RP). Це дивно, адже і українські націоналісти (яких звинувачують у погромі) були громадянами II RP. Отже, формально в ухвалі йдеться про конфлікт між громадянами однієї держави — носіями однакового громадянства, отже йдеться про громадянську війну. Чи можна вживати термін "геноцид" в стосунку саме до громадянської війни, якщо жертви не якийсь конкретний етнос, а всі "громадян Другої Речі Посполитої"? Парадокс. Тут поляки явно перемудрили.

В середині є абзац, у якому згадується, що жертвами, окрім поляків, були євреї, чехи, інша національні меншини та українці (!). Знову з "геноцидом" не в'яжеться, адже українці, пише Сейм, також були жертвами геноциду зі сторони українців — а це нонсенс.

Можливо, це можна пояснити тим, що, власне, саме слова "геноцид" в ухвалі немає. У польській мові використовується слово-синонім — "людобойство".

Обговорюючи з багатьма поляками цей термін, я помітив, що вони всі фактично не розрізняють таких понять, як масове вбивство та геноцид. В будь-якому разі — дивно закрутили, адже "геноцид" як правовий термін до жодного з цих речень застосований бути не може: 1. "Wśród zamordowanych obok Polaków byli także Żydzi, Ormianie, Czesi, przedstawiciele innych mniejszości narodowych, a także Ukraińcy" 2. Uchwała Sejmu ws. oddania hołdu ofiarom ludobójstwa dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na obywatelach II RP.

4. Ще один важливий пункт. "Польський парламент висловлює свою солідарність з Україною, яка бореться з зовнішньою агресією, щоб зберегти територіальну цілісність. Сейм висловлює переконання в тому, що тільки повна правда про історію — це найкращий спосіб примирення і взаємного прощення". Тут важливо, що прозвучало словосполучення про "взаємне прощення". У перспективі це буде дуже важливо.

У підсумку зазначу таке. Наразі ні польське суспільство, ні українське ще не дозріло до цього взаємного прощення. У Польщі це видно з того, що влада йде на поводу у націонал-популістів, а в Україні — з того, який шквал невиправданої істерії ця ухвала спричинила. Але вірю, що через 5-7 років це примирення таки відбудеться.

Я у цій колонці звернув увагу на ті частини постанови, які містять оптимістичні для нашого майбутнього порозуміння моменти, хоча загалом тон ухвали не спрямований на досягнення компромісу і схожий на диктування волі одного народу іншому. Звісно, що в цілому будь-які односторонні — а не синхронні з Україною — оцінки польського Сейму подій спільної історії — це болісний удар по спільних перспективах і взаєморозумінню між обома народами.