Чому уряд ігнорує дієві інструменти для порятунку національної економіки?

В урядовій програмі не передбачено жодних податкових стимулів, які б надали могутній імпульс економічному розвиткові країни — для агропромислового сектора, сфери IT, блоку інновацій, ринку праці
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

Вітчизняна влада і досі не має ефективних алгоритмів щодо того, як запобігти масштабній кризі, яка вже охопила українську економіку із-за коронавірусного локдауну. Хоча тенденції до падіння промисловості і погіршення бізнес-показників в Україні були помітними ще наприкінці минулого року, до пандемії COVID-19.

Тим часом, вже сьогодні на повну силу почали проявлятися тривожні тренди в українській економіці, яка за підсумками першого кварталу цього року впала на 1,3%. Як, зокрема, констатують в Національному банку України, стрімко скоротилися капітальні інвестиції, впавши до рівня кризи 2014-2015 років. При цьому валове нагромадження основного капіталу скоротилося на 21,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

До того ж у НБУ підкреслюють: вперше з 2016 року великі і середні підприємства сформували чистий збиток. Так, частка збиткових підприємств зросла в першому кварталі 2020 року до 41% порівняно з 27% в першому кварталі 2019 року. При цьому погіршилися показники практично в усіх галузях.

Мертвонароджений документ

Та чи усвідомлюють в українському уряді те, що Україна перебуває лише на початковому етапі безпрецедентної економічної кризи? Водночас, "багатостраждальна" Програма дій уряду під головуванням Дениса Шмигаля, яку цілком очікувано "провалив" парламент, стосується чого завгодно, але не стратегічного й максимально деталізованого проекту виведення вітчизняної економіки із кризи.

Документ здебільшого складається з узагальненого переліку проблем, які уряд збирається вирішувати традиційним рутинним шляхом, без жодного креативу і економічних "проривів". А головне — без концентрації уваги на реальних потребах наріжних суспільних груп і сегментів, без ранжування проблем, фокусування на цілі та без чітко визначених механізмів моніторингу й оцінки конкретних результатів.

Чого лише варті урядові інтенції "бути житницею світу" (за фактичної відсутності доступних кредитних ресурсів для фермерів), або "стати європейським цифровим лідером" (в контексті і досі невиконаних обіцянок встановити Інтернет у вагонах потягів "Інтерсіті")! Або — "залучення до економічного життя країни громадян, які повернулись після тривалого перебування за кордоном". Скоріше за все, йдеться про півмільйона "недорогих робочих місць", що їх планує створити Кабмін у комунальній, соціальній та інших сферах, пропонуючи зарплату у 6-8 тисяч гривень — переважно із-за розміру якої українські "заробітчани" і втікали за кордон!

Що вперто ігнорує Кабмін, заглиблюючись у кризу?

Неможливо не констатувати: уряд Шмигаля (як, власне, і більшість попередніх українських урядів) надає перевагу красивій "обгортці" та імітаційній риториці перед реальними справами. І ось чому.

По-перше, діяльність влади в контексті залучення капітальних внутрішніх та прямих іноземних інвестицій відбувається здебільшого на словах. На ділі ж — немає жодних нормальних умов для інвесторів. Адже, для того, щоб вони бажали вкладати кошти в українську економіку, необхідна підготовка промислових майданчиків, безкоштовне підключення до електроенергії та до всіх інших комунікацій, відсутність податку на землю, інші пільги. В Україні всі ці аспекти — вкрай забюрократизовані, корумповані та витратні.

До того ж, фактично не працює ефективний в низці успішних країн механізм державної компенсації з місцевого, або державного бюджету витрат бізнесу на створення нових робочих місць. Водночас, наприклад, у Польщі 45% інвестицій компенсується завдяки пільговому режиму оподаткування податком на прибуток, а ще за кожне створене робоче місце уряд надає 23 тисячі злотих.

Так само в Україні не розвинене на гідному рівні державно-приватне партнерство, кількість успішних проектів цього формату можна перерахувати на пальцях однієї руки. Чи не на такі "білі плями" слід, насамперед, звернути увагу урядові? При цьому, в нашій країні практично не використовується інструмент індустріальних парків, який міг би дати могутній поштовх економіці. І хоч в програмі чинного Кабміну і йдеться про необхідність їх впровадження, в документі годі знайти якусь конкретику — де, за якими алгоритмами і за рахунок яких ресурсів ці індустріальні парки будуть створені? Чи не тому в Україні не заходять глобальні бізнес-гравці й не відкриваються нові успішні підприємства "українського походження"?

По-друге, державна допомога малому й середньому бізнесу (МСБ) — особливо ж, у період коронакризи, є переважно імітаційною. Наприклад, у Франції уряд виділив на боротьбу з наслідками пандемії 45 мільярдів. Частина цих грошей була спрямована у спеціалізований Фонд солідарності, з якого мають змогу отримати кошти підприємці, котрі змушені були закрити бізнес і відправити свій персонал по домівках. Натомість, в Україні прямих виплат і компенсацій для бізнесу в умовах карантину так і не передбачено. На час карантину вітчизняний парламент ухвалив низку законів, що уможливлюють лише податкові, митні та кредитні пільги, мораторії на перевірки, заморожування пені та штрафів. Та чи достатньо цього для виживання українського бізнесу під час пандемії?

Водночас, у нашій країні фактично відсутній доступ підприємств МСБ до дешевих кредитних ресурсів, без чого неможливе становлення і розвиток успішного бізнесу. Урядова програма "Доступні кредити 5-7-9%" (до речі, на старті покликана повернути українських мігрантів додому, аби ті в Україні відкрили власний бізнес), по суті, зведена до профанації. Так, влада розраховує на видачу 50 тисяч позик протягом року (назагал, на програму виділено 2 млрд грн). Проте, станом на 10 червня 2020 року з отриманих банками 24 720 заявок за чотири місяці дії програми видано всього 605 кредитів на суму 381 041 млн грн.

Практика засвідчила: для банківських установ видача таких кредитів є доволі ризикованою справою, адже в разі цілком імовірних затримок з державною компенсацією, банки змушені будуть формувати за власні кошти додатковий резервний капітал під ці фінансові продукти — згідно з вимогами Нацбанку в контексті фондування. До того ж, як свідчать самі підприємці, за допомогою урядової програми неможливо отримати кредит на створення нового бізнесу, якщо ФОП зареєстрований менше року тому. Водночас, деякі банки навіть вимагають від підприємців заставу у вигляді нерухомості, чи авто як умову видачі позики! Ось такі "доступні кредити" від українського уряду!

По-третє, на сьогодні не існує жодної дієвої держпрограми щодо стимулювання виробництва та експорту товарів з високою доданою вартістю. В урядовій програмі традиційно є абстрактна згадка, й не більше за те. Наразі ж, понад половина експорту України складається з сировини і продукції первинної обробки з низькою доданою вартістю.

Наочний приклад: якби наші трудові мігранти працювали на високотехнологічних підприємствах не за кордоном, а в Україні, то вони б виробляли більше доданої вартості для своєї держави, ніж вони це роблять, працюючи за кордоном і лише переказуючи заробіток додому. Виходить, що ми експортуємо сировину, наприклад, до Польщі, а українські заробітчани з цієї сировини виробляють готовий продукт, який потім імпортується знову в Україну. На кожному етапі ми втрачаємо всю додану вартість, залишаючи її в сусідній державі. Але при цьому ми "показуємо" зростання ВВП.

Такий стан речей глибоко пригнічує українську економіку, прирікає її на низький технологічний розвиток, ставить у пряму залежність від зовнішньоекономічної кон‎'юнктури.  Водночас, економічна криза вже незабаром може спричинити обвал глобальних цін на руду, метал, мінеральні продукти, зерно та іншу сировину — і на кого тоді нарікатиме український уряд, коли валюти не надходитиме в достатній кількості в Україну, і вітчизняна економіка, не дай Боже, почне стрімко руйнуватися?

Адже хто винен в тому, що у нас і досі не запрацювало Експортно-кредитне агентство, яке б комплексно (страхування ризиків, кредитні гарантії тощо) підтримувало експортерів української продукції з високою доданою вартістю? Хто винен у тому, що виробникам продукції з високим ступенем переробки сировини держава не надала жодних податкових, регуляторних, інфраструктурних та інших пільг? Та й, врешті-решт, хто відповідає за те, що українська банківська система не кредитує під притомні відсотки реальну економіку (попри зниження Нацбанком облікової ставки до безпрецедентних 6%). А натомість — "заточена" на високодохідні спекулятивні операції з депозитними сертифікатами Нацбанку та іншими цінними паперами?

По-четверте, замість обіцяної урядом "регуляторної гільйотини" — на малий та середній бізнес традиційно очікує посилена в рази "фіскальна гільйотина". Окрім касових апаратів для кожного підприємця, введення норми про контрольовану іноземну компанію (що прямо вдаряє по вітчизняних стартапах), драконівських норм стосовно фінансового моніторинг (що б‎'ють, насамперед по МСБ), уряд у своїй програмі пропонує дрібним підприємцям "підтримку" у вигляді "поетапної ризико-орієнтованої фіскалізації" і впровадження "критеріїв виявлення пов‎'язаних суб"єктів господарювання". А в довгострокових пріоритетах збирається "розпочати контроль видатків громадян" (в тому числі — й фізичних осіб-підприємців)! І коронавірус тут — не на заваді.

Водночас, в урядовій програмі не передбачено жодних податкових стимулів, які б надали могутній імпульс економічному розвиткові країни — для агропромислового сектора, сфери IT, блоку інновацій, ринку праці тощо. Отже, яких "реформ" вам ще не вистачає?

Криза в допомогу?

Насправді ж, для порятунку вітчизняної економіки в урядовій програмі мали б бути запозичені найуспішніші реформаторські моделі нових членів ЄС. В документі мало б йтися не стільки про те, як зменшити й амортизувати економічне падіння, як про комплексний аудит української економіки, насамперед, державного сектору, наявних і потенційних ресурсів. А надто — про механізми масштабної "санації" неефективних держпідприємств, ліквідації мертвого масиву регуляторних, правових та нормативних актів, які гальмують розвиток бізнесу.

Як відомо, для розумних і талановитих можновладців криза не лише породжує зло, але й сприяє виникненню нових можливостей. Відтак, щоби використати ці шанси для старту стрімкого економічного розвитку, вітчизняному урядові, як мінімум, необхідно:

- ініціювати розробку нового Податкового кодексу, який, на відміну від чинного "азаровського", стимулюватиме динамічний розвиток економіки й бізнесу, а не вбиватиме їх. До робочої групи зі створення документу мають увійти, окрім профільних урядовців і депутатів, учасники провідних бізнес-асоціацій і експертних "мозкових центрів", лідери успішного бізнесу, міжнародні фахівці. Новий Податковий кодекс має набрати чинності протягом не більше, ніж двох найближчих років. За цей час має бути реалізована справжня регуляторна "гільйотина" — як то кажуть, "без анексій і контрибуцій";

- вже сьогодні запровадити реальні, а не імітаційні податкові канікули на 3 роки для нового бізнесу, що передбачатимуть, як мінімум, 50% знижку на всі податкові та інші платежі до центрального та місцевого бюджетів;

- протягом найближчих двох місяців — створити під егідою Мінекономрозвитку державний Фонд підтримки й стимулювання малого й середнього бізнесу з філіями в усіх українських регіонах (реорганізувавши чинний Фонд розвитку підприємництва) — для прямого кредитування МСБ, оминаючи банки. Протягом 3 перших років нова структура має наповнюватися за рахунок державного й місцевих бюджетів (на цей період Фонд має фінансуватися на рівні не менше, як у 10 мільярдів гривень).

При цьому повинна працювати незалежна Наглядова рада з серйозними повноваженнями та аудиторський комітет. Пізніше ж — передбачити його додаткове наповнення з фіксованих внесків з боку приватного бізнесу: Фонд, водночас, виконуватиме страхову функцію для компаній МСБ, що опинилися в несприятливій ситуації із-за економічних, форс-мажорних, чи інших обставин. Процедуру отримання державних грантів для МСБ необхідно максимально спростити й дебюрократизувати, перевести її на 99% у цифровий формат;

- виставити на конкурси неефективні, збиткові й такі, що перебувають на грані банкрутства держпідприємства — для передачі їх приватному бізнесу в концесію, або впровадити інші формати державно-приватного партнерства. Йдеться, наприклад, про морські й річкові торговельні порти з незадовільними економічними показниками (тим паче, що одиничні позитивні кейси з портами "Ольвія" і "Херсон" вже існують), або — про сегмент залізничних вантажних перевезень в складі "Укрзалізниці" тощо. Цей напрям варто активізувати і на місцевому рівні — в контексті передачі в управління приватним компаній неефективних комунальних підприємств тощо;

- терміново "включити" роботу Експортно-кредитного агентства, розпочавши дієве стимулювання експорту товарів з високою доданою вартістю — шляхом встановлення режиму пільгового оподаткування строком на 1 рік, звільнення таких експортерів від авансованого ПДВ, "довге" кредитування з боку державних банків під 5% річних (з наданням повного пакету держгарантій) — компаній-експортерів та підприємств, котрі купують нове імпортне обладнання і сучасні технології. Важливо, особливо — з огляду на руйнівні повені в західних регіонах нашої держави: необхідно повністю заборонити експорт цінних порід деревини (лісу-кругляка) з України.

Натомість — впровадити комплексні стимули для вітчизняного й іноземного бізнесу для створення переробних підприємств в Україні (а це — додаткові робочі місця й податкові надходження до держбюджету). Це, зокрема, унеможливить негативну практику на кшталт "кейсу", недавно оприлюдненого британською неурядовою організацією "Earthsight", щодо ймовірного нелегального експорту з України цінної букової деревини нібито для потреб шведського меблевого гіганта IKEA. Водночас, необхідний жорсткий державний контроль, який уможливлюватиме переробку лише чіпованого лісу із зон санітарної вирубки.

На жаль, наразі немає впевненості, що уряд дослухається до рекомендацій з боку незалежного експертного середовища. Проте, для негайного порятунку української економіки й бізнесу, окрім пустопорожніх ерзац-"програм" та "концепцій", треба хоча би з чогось починати. Адже, сьогодні будь-яке зволікання може обернутися крахом вітчизняної економічної сфери.