Мнения 25 апреля 2014 в 10:37

Долар на допомогу гривні

Американські сенатори-республіканці Тед Круз і Марко Рубіо написали міністру фінансів США Джеку Лью листа, яким запропонували допомогти українській економіці, що скорочується вже протягом двох років, шляхом підтримки української національної валюти

Підтримка полягала б у поновленні прив"язки гривні, курсоутворення якої Національний банк України змінив 7 лютого з багаторічного де-факто фіксування на вільне плавання, до американського долара в режимі currency board. На перший погляд абсурдна пропозиція пропонує зробити крок назад і більш того, порушити вимоги Міжнародного кредитного фонду, з яким уряд наразі веде перемовини щодо отримання нового кредиту. Проте насправді і цей варіант допомоги має досить суттєві переваги, і на думку сенаторів, Вашингтону варто обговорити цей варіант утримання гривні від подальшої девальвації з МВФ.

Режим currency board передбачає не просто повернення до колишньої фіксації курсу гривні до долара, а й ще більш жорсткий формат фіксації курсу відносно "якірної" — у даному випадку американської — валюти. За такого режиму усі гривневі готівкові ресурси мали б бути принаймні на 100% (а на практиці зазвичай — на 110-115%) забезпечені резервами валюти, золота та інших високоліквідних активів центрального банку. Відповідно, друкувати кошти та нарощувати кількість готівкової гривні в обігу НБУ зміг би лише пропорційно зростанню золотовалютних резервів (ЗВР).

Зазвичай цей механізм використовується для імпорту монетарної стабільності в країнах, що страждають на надмірну інфляцію чи масову недовіру населення та бізнесу до центрального банку. Відповідно, він був популярний в часи гіперінфляції після розпаду Радянського Союзу, а також широко впроваджувався у колоніях (здебільшого британських) для прив"язки місцевої валюти до "материнської" валюти. Серед найвідоміших сучасних адептів currency board — Естонія, Литва, Болгарія, Боснія, Аргентина та Гонконг. Саме досвід прибалтійських країн після розпаду СРСР та в період їх підготовки до вступу до зони євро став основним аргументом американських сенаторів на користь цього режиму курсоутворення. Так, Естонія запровадила подібний режим у 1992 році та дотримувалася його до моменту переходу на євро у 2011 році. За ці роки змінився лише "якір": до 1999 року естонська крона була прив"язана до німецької марки за курсом 8 крон за марку, а за 1 січня 1999-го її новим якорем став євро. Подібна практика дозволила Естонії не лиш уповільнити інфляцію з 90% у 1993 році до 3% у 2010 році, а й пом"якшила для неї наслідки фінансових криз в Азії та Росії у 1997-1998 рр. Литва йшла схожим шляхом, прив"язавши літ спочатку у 1994 році до долара США, а потім до євро.

Ще один вдалий приклад — Гонконг, якого лише режим currency board врятував під час кризи 1997-1998 рр. від хвилі девальвації національних валют, що прокотилася тоді країнами Азії. У Гонконгу подібний механізм працював з 1935 року, тоді ще в прив"язці гонконгського долару до фунта стерлінгів. Після розпаду Бретон-Вудської системи в 1972 році місцеву валюту прив"язали до долара США і надалі лише змінювали курс. З 1983 року він становив 7,80 гонконгських доларів за один американський. Причому під час Азіатської кризи кінця 90-х золотовалютні резерви Гонконгу на 300% покривали обсяг місцевої готівки в обігу. Після кризи, з 1998 року, курс було встановлено на рівні 7,75 гонконгських доларів за один американський. Правда, з того часу гонконгський currency board пішов далеко від класичної версії цього режиму і застосовує різні інструменти монетарного впливу, що зазвичай використовують центральні банки за інших режимів курсоутворення.

До переваг подібного валютного режиму відносять в першу чергу дисципліну і передбачуваність, а також потенційно низькі ставки по кредитних ресурсах. Наприклад, в результаті прив"язки долара Гонконгу до долара США відсоткові ставки в Гонконгу фактично встановлювалися Федеральним резервом США. Оскільки в 90-х рівень інфляції в Гоконгу був нижчий, ніж в США, в Гонконгу встановлювалися низькі, іноді навіть від"ємні реальні відсоткові ставки. Необхідність забезпечувати готівку національної валюти запасами з іноземної валюти обмежує можливість регулятора друкувати гроші, зокрема щоб допомогти уряду профінансувати бюджетний дефіцит.

Крім того, для переходу на режим currency board Нацбанку довелося б позбавитися від багатьох адміністративних заходів з регулювання валютного ринку, зокрема норми з обов"язкового продажу експортерами частини валютної виручки та інших норм, запроваджених в тому числі і в лютому-квітні цього року. Адже цей формат курсоутворення передбачає вільну конвертованість національної валюти у "якірну" і, відповідно, жодних обмежень для фізичних осіб чи бізнесу щодо обміну валюти чи проведення операцій, що відображаються в поточному рахунку чи в рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій платіжного балансу.

Нарешті, подібний режим значно обмежує простір дій для монетарного регулятора в разі різноманітних шоків. Наприклад, він не може застосовувати валютний курс для боротьби із зовнішніми шоками (стрімким падінням цін на експорт або різкими змінами потоків капіталу), а також не може виступати "кредитором останньої надії", забезпечуючи банки рефінансуванням під час кризи ліквідності в банківській системі.

В сьогоднішній ситуації в Україні режим currency board є доцільним, але за умови залучення міжнародного стабілізаційного ресурсу, еквівалентного 20 млрд $, а також, із урахуванням потенційної інтеграції України у європейський простір, прив"язку зробити до €.

Загрузка...
Новое видео
Олександр Бондаренко: про конфлікт з мером Філатовим, вибори у Дніпрі, аеропорт та інвестиції
Загрузка...