Емоційний досвід — важлива складова розвитку: як дітям отримати його за умов карантину?

З появою гаджетів цінність онлайну довгий час зростала. Технології полегшували життя та демонстрували соціуму статус особистості. Робота на фрілансі далеко від офісу на березі океану стала мрією мільйонів. Новий телефон був інструментом підвищення популярності в школі, а його відсутність — причиною появи комплексів. Але разом зі зниженням вартості технологій, в суспільстві з’явились нові тренди — офлайн.

Ще два роки тому журналістка Неллі Боулз, яка відома своїми статтями про передові технології Кремнієвої долини, опублікувала статтю "Людські контакти зараз є предметом розкоші" в The New York Times1. Світова пандемія 2020 року стала підтвердженням її слів та ще більше підкреслила всю цінність звичайного людського спілкування.

Чому онлайн втрачає свої позиції?

Трильйони доларів були вкладені різними компаніями в те, щоб залучити увагу користувача до себе в інтернеті. Мільйони додатків на телефони, сайтів, онлайн-курсів, корисних відео на YouTube, сотні соціальних мереж та сотні тисяч комп’ютерних ігор зараз воюють між собою за те, щоб захопити користувача в свій полон. В онлайні можна задовільнити будь-яку потребу, часто навіть набагато легше, ніж в офлайні.

Потребу в любові або сексуальному контакті можна задовільнити, завантаживши Tinder. Потребу у визнанні, завантаживши Instagram. Необхідно встановити нові зв’язки? Facebook допоможе у цьому. Зменшити невизначеність допоможе Google, комп’ютерна гра зробить переможцем та підігріє амбіції, додаток з доставки їжі вдовольнить відчуття голоду за півгодини.

Маркетологи давно вивчають, як саме варто налаштувати алгоритми, щоб спіймати користувача на гачок за його потребу. Ті, хто може собі дозволити бути офлайн, з радістю позбавляються цих гачків, здобуваючи справжню свободу. Вони більше не хочуть бути жертвами маркетологів, які маніпулюють та пропонують онлайнове вирішення проблем. Адже виявилось, що живі людські контакти є більш ефективними, приємними, глибшими та цінними і для освіти, і для професійного зростання, і для відчуття щастя.

Саме тому свідомі люди відправляють своїх дітей в ті дитячі садочки, де увагу дітей не будуть відволікати мультиками, а де буде живе спілкування з педагогами, нейтівспікерами, музикантами, а також природою, творчістю та мистецтвом. Школи ж вони обирають ті, в яких діти будуть настільки зацікавленими, що ігри на телефонах виявляться непотрібними.

Чому онлайн не може замінити офлайн?

Нейробіологи стверджують, що онлайн не може забезпечити людину тим рівнем необхідних гормонів, як офлайн. Наприклад, гормон щастя окситоцин відділяється в людини під час обіймів, довгого спілкування, дотиків. Цей гормон відповідає за відчуття безпеки та зменшує рівень стресу, знижуючи кортизол.

Психологи зі свого боку запевняють, що в колективі люди працюють швидше та більше викладаються. Це явище називається соціальною фасилітацією. Дзеркальні нейрони миттєво вловлюють поведінку інших та переймають її, тому ефективність і навчання, і роботи зростає. Це діє і на екстравертів, і на інтровертів. Соціум змушує особистість рухатись вперед та впливає на самоактуалізацію, що пов'язана з кар'єрним або особистісним зростанням, розвитком відносин. Залишившись без емоційного зв’язку, людина ризикує зіштовхнутись з депресивною стагнацією.

Дослідження вчених додають ще один бал на користь живого спілкування. Згідно з висновками вчених Національного інституту здоров’я в США, тривале проведення дітей біля екрану змінює їх мозок. Школярі, що споглядають монітори комп’ютерів або користуються гаджетами більше двох годин в день, отримують нижчі оцінки за мовні тести і логіку. Звичайно, не можна заперечувати, що технології привнесли багато корисного і значно покращили як життя людей в цілому, так і навчальний процес, зокрема. І вони будуть щоразу глибше в нього інтегруватись, але як невід'ємна частина реального досвіду.

Як збагачувати емоційний досвід за умов пандемії?

В передовій Каліфорнії більше десяти років популярними є спеціальні школи, де заборонено використовувати комп’ютери та будь-які екрани, акцент робиться на використання під час навчання ручки, олівця, швейних голок, глини, а також фізичну та творчу активність. Прихильники такого незвичного методу навчання впевнені, що гаджети пригнічують творче мислення, рухливість і уважність.

У багатьох прогресивних приватних школах технології є лише доповненням до основної шкільної програми. Але найважливішою рушійною силою цих освітніх закладів є саме робота з емоціями, яку не зможуть замінити гаджети.

1. Педагоги. В сучасних школах змінились взаємини між вчителями та учнями. Взаємовідносини базуються не на безсумнівному визнанні авторитету та тотальному підкоренні правилам, а на дружніх стосунках і взаємоповазі. Таким чином, у класі в учнів з’являється набагато більше позитивних емоцій, а школа асоціюється з радісними подіями, а не з пекельною нудотою, нерозумінням та страхом помилитись.

Щоб створити подібну атмосферу, приватні школи проводять велику підготовку вчителів та залучають до роботи психологів, коучів, менторів. Акцент на розуміння дітей та батьків був особливо помітним під час весняного карантину. Тоді як в більшості державних шкіл навчання переклали на плечі батьків, в ефективних приватних школах навчальний процес швидко адаптували до дистанційної форми, знявши напругу з батьків. Розуміючи пригнічений емоційний стан учнів та їх сімей, школа стала опорою та підтримкою, а не додатковим тягарем у час тотальної невизначеності.

2. Робота з емоціями. В нашій школі існує щотижнева практика роботи з емоціями за участю дорослого ментора. Тоді як у багатьох школах емоції часто просто витісняють, ігнорують або засуджують, наші учні усвідомлюють їх та приймають. На думку психологів, це є надважливим кроком вперед. Багато дорослих починають рефлексувати, розуміти себе та приймати лише після курсу психотерапії або ж з настанням 30-40 річного віку.

Але звичайна практика рефлексії разом з супроводом ментора дозволяє дитині проживати емоції та рухатись далі, замість того, щоб колекціонувати травми. Деякі підлітки, переживаючи важкий перехідний період, вже не хочуть відкривати батькам свої почуття. Через це батьки можуть не помітити негативні зміни у житті сина або доньки. Робота з емоціями в навчальному закладі разом з професіоналом компенсує це і дозволяє швидше звернути увагу на можливу проблему.

3. Соціалізація в школі. Важливою частиною виховного процесу в освітніх закладах є залучення до цікавої соціалізації. Позакласні заходи чудово в цьому допоможуть, якщо їх влаштовувати правильно. Для цього необхідно добре знати тип темпераменту та список талантів кожного учня. Змушувати закриту дитину співати на сцені — не є вдалим прикладом соціалізації, адже так вона може ще більше закритись у собі.

Але використати письменницький талант цього учня для написання сценарію вистави допоможе учню побачити, як його робота приносить користь та визнання колективу. В сучасних школах соціалізації приділяють велику увагу, створюючи багато факультативних занять, практик, майстер-класів. Найважливіше те, що індивідуальний супровід допомагає підібрати найбільш влучний вид соціалізації для дитини.

4. Свобода пересування. Ще одна важлива складова сучасної школи — це фізична свобода. В багатьох державних школах дітям досі не можна бігати на перерві, тим паче не можна рухатись на заняттях. Куди ж тоді непосидючій малечі дівати свою енергію? Ми вирішили цю проблему, продемонструвавши розуміння дитячих потреб. Під час будь-якого уроку учні можуть вийти з класу та провести час в кімнаті активності. А на перервах бігати їм не те що забороняють, активність заохочується і проводиться разом з педагогами. Це робить кожен день учнів наповненим позитивними емоціями, які й формують щасливе дитинство.

У той час, як учням США доводиться вчитись дистанційно, школярі України мають чудову нагоду здобувати знання в офлайні, спілкуватись з однокласними, відвідувати спортивні секції та додаткові заняття. Здавалось би, рівень того самого бажаного окситоцину в наших дітях має зашкалювати. На жаль, цього не відбувається, адже й досі залишаються актуальними проблеми загальної освіти, яка відстала від всього світу на кілька десятирічь.

Увага більшості шкіл направлена не на формування емоційного досвіду дітей, а на підготовку до ЗНО будь-якою ціною. Тому українським батькам варто брати відповідальність за емоційне життя дитини на себе. Будувати відкриті стосунки, де буде панувати довіра, розуміння, прийняття і теплі обійми. І кожному з нас варто замислитись над тим, чому найрозумніші та найуспішніші інвестують гроші в ту освіту дітей, яка базується на людському спілкуванні та розкритті талантів, витісняючи з життя дітей гаджети та онлайн-спілкування.

Джерело фото: Depositphotos