Мнения 13 января, 09:01

До яких наслідків може привести гіперінфляція та як її можна зупинити

Гіперінфляцію супроводжують знецінення та неможливість обміну валюти, дефіцит товарів та інвестиційний колапс

Фото: Roman Synkevych / Unsplash Фото: Roman Synkevych / Unsplash
Фото: Roman Synkevych / Unsplash

У першій колонці ми обговорювали нормальність явища інфляції та небезпеку гіперінфляцї. Зараз поговоримо про наслідки гіперінфляції.

У 1980 році британська колонія Південна Родезія стала Зімбабве. Економіка процвітала протягом 80-х років, але у 1991 році президент Мугабе почав проводити "структурні реформи". Наприклад, внаслідок земельної реформи білих власників землі було виселено, щоб дати їх ділянки чорношкірим фермерам. Через недостатні знання в цій галузі та нечітко визначені права власності інвестиції та продуктивність впали, а безробіття зросло. Через зростання корупції в оточенні Мугабе інші країни світу запровадили санкції проти Зімбабве, наслідок чого країна не могла більше отримувати позики.

Проте Мугабе все одно хотів брати участь у Другій Конголезькій війні, а військові чиновники та державні службовці потребували заробітної плати. Уряд почав друкувати гроші, і цей процес вийшов з-під контролю, і ціни почали стрімко підвищуватись. Зростання насилля, корупція та війна різко підірвали довіру до Зімбабвійського долара. 

На 2008 рік інфляція в Зімбабве становила вже 89,7 секстильйонів відсотків на рік. Якщо ви не можете уявити це число, ви не самі: навіть банкомати видавали помилку через занадто велику кількість нулів. Секстильйон — це одиниця і 21 нуль.

Знецінення та неможливість обміну валюти

Курс різко падає, бо всі поспішають обміняти місцеві гроші на іноземну валюту, щоб уникнути інфляційного податку. Уряд починає стрімко витрачати міжнародні резерви на підтримку обмінного курсу. Щоб не витратити всі резерви за ніч, він, як правило, забороняє обмін своєї валюти. Але заборона конвертації означає і відсутність імпорту. А без імпорту підприємства не можуть виробляти певні товари, оскільки більшість виробників потребують іноземну сировину і матеріали (наприклад, нафту, хімічні речовини тощо).

Дефіцит товарів

Щоб уникнути зростання цін на деякі спеціальні товари, уряди часто вирішують обмежити ціни. Вони встановлюють максимальну ціну, за якою можна продати рис, ліки тощо. Чудова ідея, чи не так? Уявіть собі, що рис для покупців коштує лише 10 гривень, тоді як їхня заробітна плата становить мільйон гривень. Кожен хоче купити стільки рису, скільки може, але виробники більше не хочуть його виробляти, оскільки не отримують прибутку. В результаті маємо черги за продуктами і тотальний дефіцит всіх товарів.

Інвестиційний колапс

Інвестиції — це процес, який вимагає витратити гроші сьогодні, щоб отримати прибуток у майбутньому. Хто захоче вкладати гроші, щоб отримати дохід у майбутньому, якщо економіка руйнується? Або як ви можете накопичити трохи грошей (оборотних засобів), щоб придбати нове обладнання, яке дозволить вашій компанії розширити виробництво, коли ваші заощадження миттєво втрачають цінність?

І навіть якщо ви вважаєте, що це сприятливий час для дешевих покупок, інвестування вимагає проаналізувати плюси і мінуси кількох варіантів та оцінити ризики. Це вимагає часу. Інфляція змушує думати і діяти швидко, бо готівкові кошти втрачають цінність. Швидке мислення не дуже підходить для інвестицій. Люди вкладають свої гроші в те, що вони можуть купити, а не в найкраще, що можна купити.

"Закрито через невідомі ціни"

Виробники не знають, скільки їм буде коштувати виробити нові продукти після того, як продадуть старі. Таким чином, навіть коли вони мають готову продукцію, вони не продають її. Ринки обвалюються.

Протягом 80-х років Аргентина пережила дві гіперінфляції. Мій друг хотів купити термос, щоб завжди мати теплий мате (традиційний аргентинський чай). Далі відбувався приблизно такий діалог:

- Я хотів би купити термос.

-100 песо.

- Добре.

Продавець виглядає спантеличеним, думаючи, що він попросив занадто мало:

- Зачекайте, ні... За стільки не продам.

- Він мені дуже потрібен. Давайте за 200?

Продавець дивиться підозріло:

- Ні.

Коли інфляція передбачувана, проблеми виглядають зовсім інакше, ніж коли вона виходить з-під контролю. Невизначеність унеможливлює прийняття рішень. Ця відсутність передбачуваності є ключовою відмінністю між інфляцією та гіперінфляцією.

Як це зупинити

Історично вважалося, що зменшення інфляції вимагає тривалого спаду в економічній діяльності. Ціни, які очікують фірми та працівники, визначають інфляцію у наступному періоді. І в цьому процесі також є інерція, оскільки економічні агенти мають очікування і щодо цін в усіх періодах після наступного, базуючи їх як на попередніх очікуваннях, так і на рівні інфляції, що спостерігається зараз. Не існує справжньої інерції в інфляції, але є інерція у вірі, що уряд продовжить друкувати гроші.

Це не означає, що цю проблему легко вирішити. Навпаки, для цього потрібно набагато більше, ніж кілька тимчасових дій. Це вимагає різкої зміни політики уряду і спрямування її на досягнення "шоку довіри": потрібно швидко заспокоїти людей щодо майбутнього розвитку інфляції. Наприклад, уряд може взяти зобов'язання зменшити бюджетний дефіцит, змінивши керівництво центрального банку на таке, що забезпечуватиме низьку інфляцію. Іноді, суто для комунікації з населенням, уряди змінюють назву валюти. Або зменшують кількість нулів у рахунку за одну ніч, лише щоб полегшити розрахунки.

Спочатку це неприємно для державних службовців, бо їхня реальна заробітна плата падає, та для фірм, бо немає попиту на їхню продукцію. Однак ця шокова політика здатна змінити очікування приватного сектору. Як тільки вдасться зменшити очікуваний рівень цін, люди починають заощаджувати гроші.

Наразі Венесуела переживає гіперінфляцію. Уряд Уго Чавеса сподівався, що його популярність базуватиметься на величезних запасах нафти в країні. Коли впала ціна на нафту, уряд, щоб підтримати рівень доходів, почав експропріювати приватні компанії, особливо іноземні. Цей крок різко збільшив політичні ризики, а отже фактично вбив іноземні інвестиції.

Після того, як компанії для експропріації закінчились, а ціни на нафту так і залишились низькими, уряд почав друкувати гроші. Однак замість визнання причин неконтрольованого друку грошей уряд Венесуели звинувачує американський імперіалізм. Це руйнує впевненість у існуванні рішення та ще більше прискорює інфляцію. Чим це закінчиться? Історія досі триває.

Ніколас Арагон, професор Київської школи економіки, головний економіст відділу досліджень департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ

Твердження та ідеї автора, викладені в цьому матеріалі, є його власним науковим доробком і не обов’язково відображають офіційну позицію Національного банку України. 

Загрузка...
Новое видео
Побороть клиповое мышление: как учиться эффективно в эпоху "контентного фастфуда" — Валерия Заболотная, Академия ДТЭК
Загрузка...