Мнения 07 апреля, 12:04

Нам потрібно навчитись бути ефективними

Ми захоплюємось корпоративними культурами іноземних компаній та часто намагаємося їх копіювати

Иллюстрация: pixabay.com Иллюстрация: pixabay.com
Иллюстрация: pixabay.com

Маю багато прикладів українських офісів, які впровадили у себе вільний графік, безкоштовні обіди та кличуть боса на "ти". Розчарування приходить після того, коли раптом виявляється що все це не дає бажаного результату, а скоріше навпаки –  ти, бос, єдиний кому це потрібно, а якість обідів стає предметом для обговорення працівників в кулуарах. 

Наприкінці минулого року я відвідала офіс однієї сучасної компанії в Копенгагені. Данське хюге нас зустріло на рецепції. Відповідальна за неї дівчина в кросівках, джинсах та в'язаному светрі, прийшла із явним запізненням. Мило посміхаючись, вона вказала нам поглядом на вішак-перекладину, згодом на електронну систему реєстрації відвідувачів, де ми мали ввести запит до кого саме навідалися і роздрукувати свої бейджі на вхід. На кавову машину вона не кивала, але ми все зрозуміли самі, і не чекаючи зробили собі по горнятку. Кава, до речі, була неймовірно смачною. Дівчина-хюге тим часом весело балакала зі своїми колегами, тримаючи в руках те саме горнятко чаю, про яке пишуть у книжках. 

Далі більше. Нам провели екскурсію по офісу. Старий данський особняк з високим стелями та старовинними дверима нагадав мені львівського "австрійця" з скриплячою підлогою. Але лише здалека. Ідеальний ремонт та сучасні робочі місця явно відрізнялись. Ми проходили повз кабінети, де бачили, ніби у кіно — працівників, що працюють стоячи, з скейтом під ногами, дітей на підлозі чи в слінгах коло мам та, увага, тат, була навіть собака, що мирно лежала в ногах свого господаря. У столовій на останньому поверсі, окрім нереального краєвиду на річку та будинки навпроти, були смузі, тости, та згодом, той самий безкоштовний обід.

Це місце — особлива гордість власників, двох данців, яким трохи більше за сорок років. Простора та світла, з великими дерев"яними столами та дизайнерськими стільцями, вона виглядала як вітальня у графському помісті. Переговорні були поруч, отже я мала нагоду спостерігати за життям у ній протягом дня. Завжди тут було безліч людей, які теревенили між собою, жваво сперечались та голосно сміялись. Мені навіть захотілося зробити фото, яке краще будь-яких слів промовляло — ось воно, ідеальне місце роботи. Він, середнього віку та стильний, з кавою, ноутом та дитиною, що малювала поруч. А за вікном — дощовий та похмурий краєвид. Ми закінчили по п"ятій та були останніми. У середу тут зазвичай закінчують дуже рано. 

Все на свої місця поставила спільна вечеря з одним з керівників, що відповідає за продажі у Європі. "Так, ми дуже демократичні щодо розпорядку, одягу та дітей в офісі, проте дисципліновані та категоричні в одному — результаті", — пояснив Бьйорк. "Я маю до кінця року досягнути Х об"єму продажу по моїх країнах, — продовжував він. "А що буде якщо не досягнеш?" — запитала я. "Звільнять"- миттєво відповів, — "у нас тут в Данії, на відміну від класичної Європи, звільняють легко і закон це дозволяє". Тому воно все і працює — захотілось додати мені. І дійсно згадалось, як він, цей Бьйорк, ще декілька тижнів тому, звільнив декількох своїх працівників, пояснивши сухим — "ми вважаємо, що у цих регіонах ми можемо досягнути кращого результату". 

Данці у своєму фанатичному прагненні до результату нагадали мені американців — "принось результат, або йди геть", якщо коротко. І тут немає сентиментів, типу — вона ж така хороша людина, булочки пече та виховує п'ятьох дітей. Сорі, на вихід. Але, на відміну від американців, у них є хюге. Саме за таким балансом майбутнє. 

Копіювати ось такі елементи культури можна і треба. У мене в офісі, наприклад, віднедавна теж є тости по понеділками і смузі по середам. Я за круті спільні простори, стильні офіси та відкриті стосунки між колегами. Але от насправді те, чому нам треба навчитись — це вміння при цьому всьому залишатись ефективними. Ставити чіткі задачі, виконання яких можна буде виміряти не абстрактними "добре чи не дуже", а чіткими критеріями, цифрами та датами. Тоді не можна буде знайти чергове виправдання, бо чим менше суб"єктивних критеріїв ми залишаємо, тим складніше уникнути відповідальності чи, що часто буває, розмити її за невизначеними до кінця критеріями. А ще я мрію про культуру, де кожен намагатиметься шукати рішення, які принесуть результат коротшим шляхом, з меншою кількість будь-якого ресурсу — часу, грошей, людино-годин. Щоб був час для неспішного чаю коло вікна. На щастя, дощів та похмурої погоди за вікном у Львові вистачає. 

Загрузка...
Новое видео
МСБ vs коронакризис: Где сокращать, а куда инвестировать — опыт Finmap, Логистик Центр, Lechler Farm
Загрузка...