Зміни у Сімейному кодексі: розлучитись стане можливо і під час вагітності дружини

Розлучати подружжя без застосування заходів примирення суди будуть у випадку, коли причиною розірвання шлюбу є ознаки вчинення домашнього насилля
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

За українським законодавством, яке чинне на сьогодні, судова процедура розлучення підпорядковується вимогам цивільного процесуального законодавства та нормам Сімейного кодексу України, які достатньо докладно регламентують права та обов'язки обох сторін — учасників судового процесу.

Саме по собі підпорядкування шлюбно-розлучної процедури певним правилам можна вважати державно-правовим регулюванням відносин, пов'язаних з припиненням шлюбу. Передбачається, що дружина та чоловік не можуть звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

Законодавчо обумовлена заборона таких розлучень пов’язана з тим, що жінка під час та після вагітності вважається вкрай вразливою, в тому числі психологічно, тому задля забезпечення спокою дружини та немовляти подружжю заборонялось подавати позовну заяву про розірвання шлюбу до суду протягом року з моменту народження дитини.

Це давало можливість подружжю не робити передчасних рішень та пристосуватись до змін, які відбулись у сім'ї у зв'язку з поповненням. Адже держава зацікавлена у збереженні й зміцненні сім'ї, що відображено у статті 51 частини З Конституції України, яка встановлює, що захист сім'ї є конституційним обов'язком держави.

Однак на практиці даний підхід створив чимало незручностей та в деяких випадках є невиправданим, оскільки підстави розірвання шлюбу різноманітні, і, наприклад, у випадках вчинення домашнього насилля важко погодитися з такою позицією законодавця, оскільки при таких обставинах збереження шлюбу суперечить як інтересам одного з подружжя, щодо якого вчиняється насильство, так і психологічному стану новонародженої дитини, якщо мова йде про період після народження дитини та досягнення нею однорічного віку.

В такому випадку шлюб буде існувати формально, оскільки нормальні сімейні стосунки між чоловіком та дружиною повністю відсутні та, більш того, подружжя змушене буде перебувати у офіційному шлюбі всупереч волі, що в свою чергу є порушенням конституційних прав, які передбачають, що шлюб ґрунтується виключно на вільній згоді жінки і чоловіка. Порушується принцип добровільності, адже ніхто не може бути змушений укладати шлюб, а також перебувати у ньому проти власної волі.

До цього у судовій практиці зустрічались випадки розірвання таких шлюбів лише у вичерпних випадках, що передбачені нормами Сімейного кодексу України, а саме, якщо:

• один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини (частина 2 статті 110 СК України);

• батьківство щодо зачатої або народженої дитини визнане іншою особою (частини 3, 4 статті 110 СК України);

• за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про народження дитини (частина 4 статті 110 СК України).

На сьогодні законодавчі ініціативи передбачають внесення змін до норм Сімейного кодексу України, оскільки, враховуючи розповсюджене явище домашнього насильства, стало зрозуміло, що застосування судом заходів примирення подружжя в разі розірвання шлюбу на основі ознак учинення одним із подружжя насилля в сім’ї є недопустимим.

Тому законопроектом "Про внесення змін до статей 110 та 111 Сімейного кодексу України", що зареєстрований 14 травня 2021 року у Верховній Раді України, передбачаються певні позитивні зміни, що нададуть можливість тому з подружжя, над ким вчиняється домашнє насилля, більш ефективно захистити свої права.

Тож з внесенням змін до Сімейного кодексу України розірвання шлюбу під час вагітності та протягом одного року після народження дитини стане можливе. Розлучати подружжя без застосування заходів примирення суди будуть у випадку, коли причиною розірвання шлюбу є ознаки вчинення домашнього насилля.

Передбачені зміни усунуть ряд зловживань правом, в тому числі і зі сторони жінки. Оскільки досить розповсюдженою є ситуація, коли жінка, перебуваючи у шлюбі, вагітна від іншого чоловіка, що в подальшому породжувало батьківство по відношенню до новонародженої у шлюбі дитини її чоловіка, який хоч і не є біологічним батьком, але формально перебував з матір’ю дитини у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно виникали судові спори зі сторони чоловіків щодо вилучення відомостей про батька з актового запису про народження дитини тощо. Тому зняття заборони на розірвання шлюбу в період вагітності жінки та до досягнення дитиною одного року можна в свою чергу розглядати, як усунення можливого зловживання правом.

Щодо інтересів дітей, то обмеження щодо розірвання шлюбу, які діяли раніше, ефективно не сприяли збереженню сім'ї, адже формальне перебування у зареєстрованому шлюбі, як правило, не стримувало батьків дітей від окремого проживання, а також не гарантувало належного виконання батьками своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

Адже у разі відсутності принципу взаємної моральної та матеріальної підтримки у сім’ї, а у деяких випадках і за умови домашнього насилля, навряд чи слід розглядати доцільність спільного виховання дитини подружжям до досягнення нею однорічного віку як стримуючий фактор збереження шлюбу.

Джерело фото: Depositphotos