Що не так з дистанційною освітою?

Чому якщо є вибір між однаковою за якістю дистанційною формою та очною, треба обирати навчання у школі
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

У цьому пості під дистанційною формою навчання мається на увазі викладання в формі онлайн-уроків "живими" викладачами в режимі відео-конференцій. Якщо говорити про дистанційне навчання без викладачів за допомогою записаних уроків чи за допомогою книжок, то написане нижче треба помножити на два.

Дистанційна освіта дуже добре працює, коли звичайна очна форма недоступна (через той же карантин або перебування в іншій країні) або коли недоліки дистанційної форми переважають проблеми з якістю доступної очної форми навчання.

Але якщо є вибір між однаковою за якістю дистанційною формою та очною, то вибір, однозначно, за очною формою. І ось чому:

1. Під час викладання вчитель постійно слідкує за тим, що відбувається в класі, і "включає" назад учнів, що "випали" з уроку. На ходу підлаштовує форму та зміст викладання під середній темп учнів. Тобто постійно відбувається отримання зворотного зв'язку. Під час дистанційної формі навчання це робити набагато складніше за тої ж кількості учнів.

2. Під час навчання велику роль відіграє особистість вчителя. Його здатність встановлювати власні кордони, мотивувати, організовувати зоровий контакт, використовувати голос, міміку, жести. При очному навчанні є повна присутність дорослої людини в класі і контроль за аудиторією.

Під час дистанційного навчання цього всього не відчувається. Фізична відсутність вчителя та зменшення його присутності до картинки на моніторі — значно зменшує вплив викладача. Порівняйте, як легко посваритись з людиною дистанційно та як складно це зробити в особистому спілкуванні.

3. Практично всі вже мали досвід роботи з дому. Коли від ліжка до комп'ютера треба зробити всього кілька кроків і до кінця не ясно — ти живеш на роботі чи працюєш вдома. Пам'ятаєте цей стан? Важко було? Дітям ще важче. Бо у них менше набутого самоконтролю та дуже багато причин відволіктись, що впливає на концентрацію, увагу та ефективність засвоювання матеріалу.

4. Ігри. Головний біль всіх шкіл. Треба мати дуже потужну силу волі у дитини аби не відкрити паралельно з zoom'ом якусь гру на комп'ютері або телефоні. Наявність гри під час навчання — гарантоване незасвоювання теми уроку.

5. В дистанційному навчанні немає колективу, де розподіляються ролі, не встановлюється ієрархія та свої правила поведінки і взаємодії, не відбувається конкуренція і перше кохання, не виникають і не вирішуються конфлікти, дуже вузький простір для укладання домовленостей.

Колектив — дуже гарний спосіб зовнішньої регуляції. Насправді, школа не тільки дає знання. Навіть інакше. Хороша школа не стільки дає знання, скільки готує дитину до життя і взаємодії в соціумі, розвиває емоційний інтелект. В дистанційній освіті з цим все погано.

Цей список недоліків можна продовжувати ще довго. А до кожного пункту додати ще й перелік психологічних проблем, що можуть виникнути у дитини. Дистанційна освіта може працювати як тимчасовий замінник очної, але не може працювати як основний інструмент навчання. На щастя чи на жаль, люди — соціальні істоти, і спроба звести все тільки до практичної складової (наприклад, суто отримання знань) завжди буде мати свої негативні наслідки.