Чому немає довіри до списків санкцій РНБО

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Незважаючи на суботу, весь Facebook активно обговорює ситуацію із санкціями РНБО проти Паріматч. Дозволю собі кілька моментів, які мене бентежать у всій цій історії.

По-перше, Паріматч на моїй пам'яті найбільша публічна компанія на цьому ринку. І якщо гіпотетично припустити, що в Україні хтось міг заплющити очі на якісь аспекти та дозволити використати бренд у назві Чемпіонату України з футболу, то повірити в те, що Паріматч зміг би стати спонсором Челсі та Ювентуса, якби там були хоч якісь натяки на несумлінну репутацію я не готовий.

Що стосується безпосередньо роботи в Росії, то Паріматч, якщо я не помиляюся, єдині на ринку, хто не просто збирав донати на ЗСУ, але й звітував про результати зборів. З російського ринку вони пішли ще рік тому. Та й усім зрозуміло, що якби не пішли, то після мільйонів на ЗСУ їм би працювати в Росії точно не дали.

Третє, що мене бентежить у всій цій історії із санкціями – це час. П'ятниця, вечір. Мій досвід говорить про те, що такий час вибирають у тих випадках, коли хочуть не дати можливості публічно захищатися, адже вихідні. До речі, цю тему давно вигадали наші правоохоронці.

Власне, сам факт того, що Паріматч одразу винесли ситуацію в публічну площину і намагаються створити резонанс, як на мене, підтверджує те, що вони не хочуть «вирішувати», вони впевнені у своїй позиції та готові захищати її.

Але, при цьому, щоб уникнути пересудів, хочу відразу відзначити, що вважаю санкції правильним і дієвим інструментом в умовах воєнного часу. Просто хотілося б, щоб ті, хто має доступ до списку санкцій, відмовився від старої практики під шумок включати до списку «зайвих» людей та компанії. З Парі це ж не перший випадок, прецедентів було багато. І кожен із них дискредитує саму концепцію санкцій, бо після кожної такої історії ти починаєш все більше сумніватися у подібних списках та їх об'єктивності.

Я не знаю, які були мотиви цього разу: спроба заробити на «вирішенні питання», спроба перерозподілити ринок, прибравши найбільшого гравця або навіть особиста помста (будь-яке), але знаю точно, це такі речі не йдуть на користь не державі в цілому, ні влади зокрема.