Підприємці, як вода, мають заповнювати кожну щілину комерційних можливостей — Zakaz.ua

Стартап у сфері розпізнавання зображень Viewdle Єгора Анчишкіна був придбаний Google в 2012 році, що досі лишається єдиною покупкою пошукового гіганта в регіоні. Зараз Анчішкін розвиває компанію із доставки товарів з магазинів Zakaz.ua, що минулого року вийшла на ринок США. Delo.UA поспілкувалося з українським серійним підприємцем про його підприємницький досвід та розвиток стартап-екосистеми в Україні.

Ви починали свою карьеру в якості розробника. Як стали співзасновником і директором з технологій Viewdle?

Розробником я працював ще під час навчання в університеті. Потім змінив місце роботи — пішов працювати в компанію Techinvest. Це була спроба створити перший венчурний фонд в Україні. Там ми розглядали на інвестиційну привабливість всі проекти, які могли знайти. Я передивився дуже багато проектів, а потім в 2006 році вирішив — замість того, щоб шукати привабливі об'єкти для інвестицій, краще самостійно створити такий об'єкт. Тоді в Київ приїхав Юрій Фрайман. Спочатку він хотів заманити мене на посаду керуючого директора нового фонду TechnoBridge. Вони фактично його вже створили, але я сказав, що в цілому для фонду не бачу перспектив: в Україні немає достатнього потоку проектів. Я запропонував просто скласти яйця в одну корзину і зробити проект в сфері розпізнавання облич.

Наскільки я пам"ятаю, в основі Viewdle лежала технологія, що була розроблена в одному з науково-дослідних інститутів Києва.

Це був початковий етап, те, від чого ми відштовхнулися. Якась ідея, можливо, залишилась, але поверх неї було напрацьовано набагато більше. Власне, технологією був один алгоритм, який ми і взяли в НДІ.

В Україні багато наукових розробок, що лежать десь у довгих шухлядах, але потенційно можуть стати основою для технологічних проектів?

Так, такі розробки, що потенційно можуть стати бізнесом, є. Тут питання у чому — звідки в цьому двигуні береться ініціатива? Рушійною силою є підприємець. Не наукова розробка, не інвестор, а підприємець. Він бігає, розмахує руками і каже, що треба робити. Він заряджає інших на якісь досягнення. Конвертація наукових речей в компанії чи комерційні проекти прямо пропорційні кількості і якості підприємців і обернено пропорційні тому, наскільки середовище застосовує супротив цьому процесу. Середовище включає в себе локальну інфраструктуру, юридичні особливості і таке інше.

Наскільки середовище в Україні розвивається і рухається у правильному напрямку?

Еволюційно воно завжди йде в правильну сторону. Кількість підприємців збільшується. Вони, як вода, мають заповнювати кожну щілину комерційних можливостей, які існують. В цьому сенсі в Україні достатньо людей з бажанням вести підприємницьку діяльність. Знову ж таки, це обернено пропорційно тому, наскільки багато палок в колеса ви їм вставляєте. Я не слідкую ретельно за українським середовищем, але мені здається, що воно покращується з кожним роком: кількість підприємців збільшується, відбулося вже багато класних екзитів (продажів компанії — Ред.), побудовані супер-компанії. Так що все окей.

Але у нас було не так багато продажів технологічних компаній. Тобто до продажу Looksery в минулому році єдиним значним виходом був Viewdle.

Looksery був більший, але не забувайте про Magento (e-commerce платформа, була куплена eBay за більш ніж за $180 млн у 2011 році — Ред.) — в них майже всі розробники були в Києві і Дніпропетровську. Не забувайте про DB Best Дмитра Баліна (придбана Microsoft SQL Server Group в 2005 році), який був задовго до Viewdle. Зараз є прекрасні компанії: Jooble, Depositphotos і багато інших.

Ви запускали Zakaz.ua в Україні, а минулого року компанія вийшла на ринок США під брендом CartFresh. Можете порівняти, наскільки складно було запускати компанію в Україні і Штатах?

Я б не сказав, що коли ми запускали Zakaz, у нас були якісь складнощі зі сторони держави. Ми просто обрали такий шлях, де в принципі не очікуєш якихось палиць в колеса. До того ж ми знали, де вони можуть виникнути, і навмисно їх уникали. В Штатах нам довелося докласти більше енергії, наприклад, для того, щоб оформити штат працівників. Просто в США більш жорстка система. Принаймні в штаті Массачусетс, де ми зараз працюємо. Але це не є вирішальним в бізнесі, і в нашому конкретному випадку також не сильно вплинуло. Що сильно впливає — в Штатах все дорожче. Тобто мінімальна зарплата людини, яка взагалі нічого не вміє, складає $14. Це не тому, що це мінімум по закону, а тому, що на менше ви нікого не знайдете для роботи в центрі Бостона. Це сильно впливає на бізнес. Це вам не 25 грн, тобто один доллар, на годину в Києві.

Але якщо говорити про темпи розвитку екосистеми, то чи не повільно розвивається українська? Особливо якщо порівняти з сусідньою Польщею чи Балтійськими країнами.

Не знаю їхніх показників, тому не можу порівнювати. Звісно ж, вона завжди може розвиватися швидше. Ви можете поставити питання: що їй заважає? Якщо б у наших людей був трошки більший досвід ведення високотехнологічного бізнесу, можливо, у нас би швидше йшли справи. Розумієте, в Україні майже немає внутрішнього ринку для хайтеку. Тому ми маємо зараз будувати речі, які використовують Україну як R&D-офіс, чим всі активно і займаються. Наші ринки — міжнародні. І це складна задача, тому що вам треба бути не просто бізнесменом в своєму рідному місті чи країні, а треба виїхати кудись і там робити бізнес. Це у рази складніше. Для того, щоб більше людей могли це зробити, необхідна підготовка, знання англійського, якихось місцевих традицій, правил. Якщо б ми знайшли якийсь масштабований шлях, що дозволив би людям легше отримати підготовку, то в принципі у нас могло би бути більше проектів та підприємців в одиницю часу.

Тобто перш за все це питання освіти?

Так, перш за все освіти. Припустимо, у вас є $100 і підприємці, якась купа людей, і ви хочете, щоб вони побудували компанію. Як ви розподілите ці $100 в сенсі інвестицій? Ви купите їм одежу або комп'ютер, чи вкладете їх в освіту? Я вам кажу, що 90 доларів ви маєте витратити на їх освіту.

Наскільки я розумію, у нас все чудово з технічною освітою, а підприємцям не вистачає перш за все бізнесових навичок?

Так, бізнесових, психологічних, моральних якостей, тобто так званих soft skills.

Ви почали будувати технологічний проект, Viewdle, у 2006 році, коли в Україні про поняття стартап знали, мабуть, декілька десятків людей і ще менше проектів.

Насправді, ви перебільшуєте. Наприклад, коли ми працювали у Techinvest, тільки я особисто передивився більше 100 проектів. В них завжди чогось не вистачало — чи то команди, чи технологій, чи розуміння якихось процесів. За три роки праці, з 2003 по 2006, у Techinvest я зробив інвестицію аж в один проект. Він, фактично, досі існує. Cпочатку він називався Apowercap, але потім у компанії був затяжний конфлікт акціонерів. З нього вийшли люди і створили новий проект, що зараз називається Yunasko. Перші гроші для Apowercap я приніс просто в кишені свого піджака і сказав: все, ви наші, давайте працювати.

Однак можна сказати, що ви з Viewdle у 2006 році, разом з деякими іншими проектами були першопрохідцями в сфері технологічного бізнесу в Україні. Як це було?

Це завжди складно. Але дивіться, еволюція не лінійна — вона прискорюється. Тепер ви можете робити певні речь в десятки разів швидше, ніж тоді. Сподіваюсь, що час, який ми вклали тоді у вирішення певних проблем, був корисним для подальшого розвитку спільноти. Чи, принаймні, наш досвід послужив позитивним прикладом для багатьох інших. Я дійсно заздрю підприємцям, що зараз починають свої проекти. Якщо б мені зараз було 23 роки, то я б зробив все набагато швидше, ніж в 2006 році. Але це все рівно, що розповідати, як батьки говорять дітям: "В твоєму віці у мене не було телевізора, комп'ютера і інтернету". Еволюція йде вперед і про це розповідати безглуздо. Треба пам'ятати, що тоді все було набагато важче. Просто тотально все: починаючи від управління сервером і закінчуючи реєстрацією компанії. Але кожне наступне покоління користується досягненнями попереднього.

За порадами, враховуючи ваш досвід, часто звертаються теперішні підприємці?

Звертаються, але я зазвичай відмовляю. Щоб порадити щось корисне компанії, треба вникнути у суть, що неможливо зробити за 5 хвилин. Якщо ви можете дати пораду за 5 хвилин, то вона така очевидна, що тільки ідіот не зможе її прочитати в книжці. Тому в швидкі поради я не вірю, а витратити більше ніж 5 хвилин, на жаль, не можу. Zakaz чи CartFresh — це ще не зовсім успішні компанії і ми досі над цим працюємо, що забирає 110% часу.

В одному з інтерв"ю у 2013 році ви казали, що оборот Zakaz.ua склав $3-3,5 млн. Які зараз показники?

Загалом, за останні 12 місяців близько шести мільйонів доларів.

Наскільки значну частку забезпечує американський підорзділ — CartFresh?

CartFresh запустився тільки в листопаді минулого року. Поки що це малі тисячі зареєстрованих клієнтів, сотні постійних клієнтів на місяць і один магазин. Згодом ми запустимо ще. Знову ж таки, ми проходимо весь шлях, який ми проходили в Україні 6 років тому, але зробимо це значно швидше.

У Бостоні CartFresh запустився після проходження програми у бізнес-акселераторі Techstars. Наскільки ця програма була корисною?

Це завжди корисно, але це не безкоштовно — ми віддали 6% компанії. Чи була ця плата вартою того? Поки моя оцінка каже, що це коштувало 6%. Час покаже, але для нас це дало можливість швидкого старту в Бостоні.

В Україні декілька років тому був бум інкубаторів та акселераторів, проте абсолютна більша закрилася. Наскільки такі речі взагалі важливі для формування певного стартап-хабу?

Це більш загальне питання — чому ця індустрія така сконцентрована? Чому якісь місця можуть досягнути критичної маси, щоб ви сказали — оце хаб. Якщо перераховувати їх зверху вниз, то перші — Сан-Франциско, Сан-Хосе, Силіконова долина. Як Сонце — це 99% маси Сонячної системи, так Силіконова долина — це 80% маси всього світового стартап-руху. Другий за розміром Нью-Йорк, третій — Бостон, четвертий — Тель-Авів або Остін в Техасі. Далі Хайфа, Лондон, щось в Китаї, Бангалор, Мумбаї і т.д. І це майже експонента. Кожен наступний хаб в рази менший, ніж попередній. А в нас дехто хоче побудувати Силіконову долину в Україні... Як зробити так, щоб у вас всередині з'явився такий хаб і така кластеризація — дуже важке питання.

І ви не маєте відповідей на ці питання?

В мене немає, але знову ж таки, все залежить від освіти. Я вважаю, що на вершині піраміди екосистеми стоять підприємці. Всі інші моменти інфраструктури теж важливі, але рушійна сила — підприємці. Можна фундаментально вплинути на їх кількість? В принципі, так. Це має бути якийсь яскравий приклад, потужна освітня програма — щось таке. Але хто в цьому зацікавлений? Ви зараз прийдете до, наприклад, Яна Кума і скажете: "Слухай, ти ж в коріннях своїх українець, чому б тобі не приїхати в Україну на декілька років і не відкрити акселератор імені Яна Кума?" Цікаво, що він скаже. Бажання віддати належне, повернути борг своїй спільноті і місту, в якому він народився і виріс, на якомусь етапі виникає. Але чому чогось подібного великого не сталося досі з Кумом чи Левчиним, я не можу сказати. Думаю, що відстань грає роль. Загалом, однозначної відповіді на те, як зробити значний поштовх в освіті, в мене немає.

Можливо, однією з рушійних сил можуть стати кейси успішних компаній, на кшталт того ж таки Viewdle?

Можуть. Я не можу сказати, що за західними мірками Viewdle був мегауспіхом. Але це просто як один крок по сходах, і кожний крок є важливим. Був Viewdle, потім стався Looksery, потім буде щось більше. Результат був гарний, тому що ми отримали PR і показали, що в Україні Google щось взагалі купує.

Це ж і досі залишається єдиною покупкою Google компанії з країн СНД.

Було ще маленьке поглинання команди людини, котра потім довго була директором Google Russia. Але думаю, там не купували інтелектуальну власність. А так, Viewdle — дійсно єдина для Google купівля на території колишнього СРСР.

Наскільки велика можливість повторення такої ситуації для українських компаній?

Щороку все стає більш пласким і зробити компанію, яка цікава на міжнародному ринку, стає все легше і легше. Тобто я маю на увазі, що українські компанії все більше знаходятся у рівній конкуренції із іншими. У нас немає якоїсь відсталої позиції, що одразу ставить хрест на компанії, бо підприємець просто знаходиться в Україні.

Але глобальна конкуренція за таланти підприємців і розробників, а також між технологічними проектами постійно зростає.

Конкуренція — це те, що від вас не залежить. Вона зростає в рази постійно і завжди присутня. Питання ось у чому. Візьмемо дві компанії А і В. Компанія В знаходиться в Україні. Скільки її засновники мають витрачати часу на якусь непродуктивну діяльність: візи-шмізи, боротьба з податковою, ще з кимось і чимось. Якщо вони будуть на це витрачати 40% свого часу, то у компанії А, яка не витрачає час на дурню, є 40-відсоткова перевага. Що ви можете зробити з цією перевагою? Ви маєте бути вдвічі більш розумні. Такого не буває. Звісно, ми народжуємо геніїв час від часу, але вони одразу обирають інший шлях. Сидіти і боротися в такий ситуації — не дуже розумний вихід.