12 июня, 12:06

Свій до свого по своє: як ветеран АТО почав виробляти спорядження для військових

Колишній вояк АТО Сергій Молодід налагодив пошиття спорядження для військових за принципом "якщо не я, то хто" і планує вийти з ним на міжнародний ринок

Свій до свого по своє: як ветеран АТО почав виробляти спорядження для військових

У 2014 році Сергію Молодіду принесли 11 тисяч гривень з проханням допомогти з бронежилетами для військових. Разом із друзями вони налагодили виробництво, а потім він пішов в армію і протестував всі розробки на собі. Найбільше Сергій боїться, що його виріб не зможе зберегти життя у критичний момент, і зізнається, що це — його вічний двигун до вдосконалення.

Для чого все починалось

Ветеран АТО Сергій Молодід за фахом — інженер-технолог. Ще в часи навчання у Київському політехнічному університеті він встиг попрацювати технологом, редактором, фотографом та дизайнером. Пошиття ж спорядження спочатку для Сергія було суворою необхідністю — перші хвилі мобілізації і розгубленість мобілізованих щодо спорядження стали основною мотивацією розпочати виготовлення найнеобхіднішого.

Сергій розповідає, що за першою порадою щодо спорядження до нього звернувся його давній приятель Юрій з міста Суми, що на той час займався виробництвом туристичного спорядження.

Ветеран АТО Сергій Молодід. Фото: Е. Солдатова

"Коли почалась двіжуха, до Юри одразу побігли люди за бронежилетами, розвантажувальними системами, рюкзаками. Суми — це прикордонна зона, там була перша хвиля мобілізації у прикордонні війська, тому багато людей потребувало спорядження. А мобілізованим видавали у найліпшому разі якесь одоробало зі сталевими плитами", — пригадує Сергій.

Шити почали там же, в Сумах, на базі виробництва ТМ "Traverse", де товариш Сергія Юрій Швидкий був начальником виробництва. Починали бізнес утрьох: Сергій, Юрій і Валентин — колишній тренер Сергія по гірському велосипеду. Основна команда досі така ж, як і в 2014 році. Додатково на виробництві працює кілька людей, що час від часу змінюються. Усього команда налічує до 10 осіб. Сергій визнає, що частіше зміни робітників стали відбуватися після прийняття "безвізу", оскільки люди їдуть на заробітки за кордон.

Спершу хлопці планували стати тактичним підрозділом Traverse, тому і назву обрали: Traverse Tactіcal Team. "Як канадський бренд Arcteryx з підрозділами Arcteryx Life, Life in forsman. Але туристичного Traverse закінчився термін реєстрації, тому зараз ми подаємо на реєстрацію ТТТ", — розповідає підприємець. У 2014 році виробництво розпочали без торгової марки, а ТТТ подали на реєстрацію ТМ тільки у 2018 році.

Перша модель бронежилету ТТТ — куплені у "Мілітаристі" вісім надміцних кевларових вживаних сорочок німецьких збройних сил. Кевлар захищає, може стримувати деякі уламки, але не надає повноцінного захисту бійця, тож на них просто нашили кишені для сталевих плит.

Гроші для цих бронежилетів зібрали батьки мобілізованих. 11 тисяч гривень на 10 людей.

"Інші виробники у Києві тоді теж почали шити бронежилети, але там за ці гроші в кращому разі півтора бронежилета можна було купити", — пригадує Сергій.

Від теорії — до практики

Потім війна настала і для самого Сергія. "Коли почалось Дебальцеве, я вже зрозумів, що з мене досить, і пішов на війну. І у мене вже був наш чохол-бронежилет. Мені тоді хлопці купили ще кевлар 2-го класу і бронеплити. Всю службу в АТО провів у ньому", — каже військовий.

Протягом служби Сергій знаходив недоліки в тодішньому армійському спорядженні, щоб використати їх в якості ідей для виробництва. Так була створена платформа на стегно для артилеристів — спеціальний підсумок для зручного зберігання і роботи з планшетом, оскільки служив в артилерії 30 окремої механізованої бригади, та підсумок під рацію Motorola, яких тоді не було у війську. "Її клали в сухарку, в гранатний підсумок. Особисто мені знайшли підсумок Osprey від димової гранати", — каже ветеран.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як ветеран АТО відкрив власний тату-салон

Всі моделі розробляли самі, конкретно під потреби військових. Сергій розповідає, що, бувало, викладали перед собою десять різних зразків наплічників різних брендів, і починали аналізувати, як і що буде краще, розробляли власні моделі з урахуванням досвіду кращих світових зразків та українських реалій. Втім, ніколи не перешивали повністю якусь модель, а брали їх лише для вивчення досвіду.

Під час служби Сергій безпосередньо не займався бізнесом, проте завжди за можливості був на зв'язку із товаришами у Києві та Сумах та подавав ідеї нових моделей спорядження, виходячи з власного бойового досвіду.

Фото надане Сергієм Молодідом

Потреби в армії не зменшувались, тому кількість товарів невпинно зростала. Так, до бронежилетів додалися медичні підсумки та наплічники. Почали працювати з волонтерськими групами тактичної медичної евакуації в зоні бойових дій: ГО "ASAP RESCUE", "Вітерцем", Першим добровольчим медичним шпиталем ім. М. Пирогова, добровольцями-медиками з Української добровольчої армії та Госпітальєрами-медиками Правого сектору.

Матеріали купували частково українські, частково закордонні. Сергій ділиться, що з українських використовують паракорд, міцну 6-8-жильна мотузку, та поліамідну стропу, також частково фліс. Пошиття фінансували весь час за власні кошти, інвесторів за час існування ТТТ не було.

Уся брендова частина була створена підприємцем власноруч. "Восени 2014 року я за три ночі намалював "скелет" бренд-буку з 4 частин: для внутрішнього користування (корпоративні цінності, конфіденційність, обмін інформацією), візуальна (логотипи, шрифти, кольори), неполіграфічна візуалізація (оформлення відеороликів, бірок, етикеток), організаційні схеми, каталоги", — розповідає він. Таким чином, коли Сергій пішов в армію і не міг займатись дизайном, він залишив цей бренд-бук своїм товаришам, і вони ним користувались.

На межі між волонтерством та бізнесом

Перша інвестиція у власну справу — $1000 у вересні 2014 року. "Нас десятеро друзів прямо на полігоні скинулись по $100 на перший рулон тканини", — говорить Сергій. Обрали міцну тканину — кордуру, що стійка до зносу. Матеріал замовили корейський, і пошили собі в Сумах чохли для бронежилетів та РПС — ремінно-плечової системи зі спеціальними кріпленнями для підсумків.

Як  2014 року, так і зараз ТТТ була і залишається орієнтована на потреби військових. А отже, не виключає волонтерської складової, коли продукцію віддають фактично за собівартістю. На сьогоднішній день прибуткова складова до собівартості товару у Сергія складає приблизно 33%.

Сергій ділиться, що постійно намагається знайти межу між допомогою військовим і розвитком бізнесу. Знижки надають при гуртових замовленнях та волонтерам, але не всім підряд. "Мені, з одного боку, хочеться допомогти багатьом, з іншого боку, якщо ми будемо постійно робити продукцію менше собівартості, то перестанемо існувати. Ми зараз фактично в нуль працюємо, і вся моя активність направлена на те, щоб перестати працювати в нуль, бо так вічно не може бути. Ми або просто зникнемо, або перейдемо в нормальну комерційну складову". Воїн говорить, що вийти "на нуль" вдалося у кінці 15-го року, коли розробили для волонтерів медичні рюкзаки і вони почали регулярно замовляти малі партії.

Схем замовлення декілька: може бути і дебіторська, і кредиторська, залежить від обсягу і типу замовлення. Роздрібні замовлення реалізують переважно за схемою "замовлення — гроші — товар", гуртові — "гроші — замовлення — товар". "Товар-гроші" буває, коли ми давно працюємо із людьми і можемо їм відправити продукт без оплати, під чесне слово", — ділиться бізнесмен.

Зараз компанія працює через соціальні мережі — Facebook та Instsgram. У планах ТТТ — запуск власного сайту, що запрацює 1 вересня.

Молодід розповідає, що кожну модель перед налагодженням випуску неодноразово тестували в польових умовах, оскільки продавали свої вироби в тому числі і для друзів. "Досить складний психологічний момент — продавати щось друзям. Особливо виріб, від якого залежить їх життя. Я не зможу дивитися їм в очі, якщо наша продукція їх підведе. Тому ми тримаємо планку, щоб совість була чиста", — зізнається військовий.

На сьогоднішній день асортимент ТТТ — до 35 серійних виробів. Попит в основному залежить від ситуації на фронті. Обсяг виробництва від 200 до 600 виробів на рік.

Особливості бізнесу для військових

Сезонної активності в плані замовлень немає, але є залежність від активності на фронті. Чим там "гарячіше", тим більше замовлень у ТТТ. Стабільніше замовляють волонтери, з деякими у Сергія є домовленості: він для них тримає матеріал на складі, і вони раз на місяць замовляють 5 чи 10 наплічників. Також гуртові замовлення роблять військові підрозділи.

Сергій відзначає, що помітна різниця між роботою з мобілізованими та контрактними військовими. "У контрактних військових краще матеріальне забезпечення, та є заробітна платня. Але, на диво, вони часто просять знижки менше собівартості виробу. Це дивно, я сам собі такого не міг дозволити", — розповідає він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як ветеран АТО почав шити чоловічу білизну

Зараз бізнесмен навчається у KSE (Київській школі економіки) на спеціальній програмі для ветеранів АТО. Розпвідає, що ця програма і група — важливий крок для розвитку його бізнесу у подальшому. "Дуже класні викладачі, вчать нас правильно писати бізнес-плани, будувати стратегію, маркетинг", — говорить вояк.

Рекламу у соцмережах Сергій обрав не агресивну та не націлену на нескінченне залучення нових підписників. "Ми проти методу "лайкни и репостни сторінку за підсумок за 100 грн", — каже він. Підприємець стоїть на позиції, що якщо людина лайкнула сторінку та зайшла на неї, значить вона не випадково туди потрапила. Що ж стосується залученості читачів, Сергій розповідає, що зараз у сторінки до 2 тисяч підписників, 80% з яких — це "органічний охват". "Ми ніколи не притримуємось таких норм SMM типу три поста на день, лайк за знижку. Це дешеві й популярні методи, але не наші. Не хочемо дратувати постами. Якщо ми постимо, то або щось красиве — фотографії, фотозвіти, відео, або корисне — про новий виріб чи статті на важливі теми", — ділиться він досвідом.

Плани на майбутнє

На сьогоднішній день Сергій планує стати найвідомішим українським брендом спорядження за рахунок якості та власних унікальних розробок. Таким собі українським 5.11 (5.11 Tactical — американська марка, виробник одягу для мисливців, рибалок і спорядження для силових структур).

З унікальних розробок у ТТТ — згадувана вже платформа для артилеристів або комплекс "Івор". Особливість останнього полягає у модульності, тобто у зібраному стані великий рейдовий наплічник можна розібрати на РПС, баул, малий наплічник і набір підсумків.

Говорить, що вже показував зразки своїх наплічників "зеленим беретам" у Канаді, і їх цілком влаштувала якість і здивувала ціна. "Чують $70 і дивуються. Тому що у них такий рюкзак в середньому коштує $200", — розповідає підприємець.

Також у ТТТ планують розширятися і виробляти туристичне та спортивне спорядження. Таке рішення прийшло до засновників з двох причин — власне заняття спортом всієї команди ТТТ та зменшення активності у купівлі спорядження. "Це нормально, адже підсумок — не помідор. Він не псується за кілька днів і навіть місяців", — резюмує Сергій.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram

автор:
по материалам:
"Дело"
раздел:

По теме:

Эскарго от Эльфа: как ветерану АТО удалось построить бизнес на улитках
Бизнес воинов 10 апреля, 17:04

Эскарго от Эльфа: как ветерану АТО удалось построить бизнес на улитках

Ветеран АТО Константин Касич начал заниматься улитками для реабилитации после войны, но потом увлечение превратилось в бизнес

Из строителей в ювелиры: как ветеран построил бизнес на украшениях
Бизнес воинов 17 апреля, 10:04

Из строителей в ювелиры: как ветеран построил бизнес на украшениях

Ветеран АТО и ювелир с 15-летним стажем Артем Коровченко рассказал Delo.UA, как он пришел в этот бизнес, что нужно для того, чтобы стать ювелиром, и сложно ли купить в Украине драгоценные камни