Що заважає прийняттю закону про приватних детективів

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Закон "Про приватну детективну (розшукову) діяльність" Рада ухвалила у квітні 2017-го, але Президент відправив його на доопрацювання. Чим же не задовольнив гаранта закон, який мав би визначити правові засади організації детективної діяльності? Найсуттєвішими зауваженнями були:

1. Суперечність нормам кримінально-процесуального законодавства. Детективам надано можливість збирати докази в рамках кримінального провадження. А це є неприпустимим для такого виду діяльності.

2. Здійснення зовнішнього спостереження на відкритій місцевості суперечить Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", так як це компетенція виключно оперативних підрозділів.

Проте правовий аналіз цих недоліків дає привід посперечатися з ними. Зокрема, науково-експертне управління апарату Верховної Ради у своєму висновку заявляє, що детективам надано право збирати лише відомості та дані, які можуть бути визнані доказами лише після дослідження у суді (ст. 23 КПК України). І, скоріш за все, такі докази вважатимуться допустимими, адже не важливо, ким отримані такі відомості — стороною захисту самостійно, доставлені поштою чи приватним детективом.

По другому зауваженню: зовнішнє спостереження в розрізі закону "Про оперативно-розшукову діяльність" здійснюється "із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів". Відтак, зовнішнє спостереження без застосування таких засобів не буде вважатись оперативно-розшуковою діяльністю. Керуючись такою логікою, варто було б заборонити відеоспостереження на будинках, вулицях тощо. Додам, що, ч. 5 статті 246 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. Цими "іншими особами" могли б бути і приватні детективи.

Спірним залишається питання, хто має контролювати діяльність приватних детективів. Експерти розділились на два табори: одні підтримують здійснення дозвільної та наглядової діяльності органами внутрішніх справ, інші принципово відстоюють позицію кураторства детективів Міністерством юстиції.

Та це лише офіційна частина статусу діяльності детективів в Україні.

Що відбувається фактично?

В Україні діє кілька тисяч приватних детективів та декілька детективних об"єднань. Діяльність досить різнопланова: від збору доказів подружньої невірності до захисту та супроводження бізнесу. Такі ж різні і методи реалізації завдань — від несанкціонованого зняття інформації з каналів зв"язку (прослушки) до суто аналітичної роботи з відкритими джерелами. Адже не секрет, що на AliExpress чи то вітчизняних торгових майданчиках у вільному доступі є технічні засоби, прилади і пристрої, спеціально призначені для прослушки телефонних розмов. В той же час, існують методи, основну частину яких складає інтелектуальна складова — збір, узагальнення, співставлення відомостей з метою виявлення тенденцій, суперечностей тощо.

Виникає логічне питання: наскільки зібрана інформація буде актуальною в розрізі відсутності законодавчого акту, регламентуючого детективну діяльність?

По-перше, детективна діяльність передбачена класифікатором видів економічної діяльності і не є ліцензованою на сьогодні. По-друге, збір та аналітика даних з відкритих джерел не є протизаконними діями, також як і опитування громадян за їх згодою. По-третє, професійна зв"язка детектив-адвокат буде потужним інструментом для захисту інтересів в суді. Зокрема, реалізація адвокатом зібраної детективом інформації в судових інстанціях та правоохоронних органах.