Ринок, здатний генерувати нелегальну готівку, в корупційний державі приречений жити в тіні. Спокуса отримання надприбутків загрожує і безпеці людей, і фінансовому стану країни. І саме це відбувається в Україні з лотереями зокрема і ігровим бізнесом взагалі.
Давайте порахуємо. Великобританія: щотижня оператор лотерей спрямовує 38 млн фунтів на спорт, мистецтво, здоров'я, освіту, екологію, милосердя.
Швейцарський оператор лотерей за рік виділив 183 мільйони франків лише на культуру.
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaНімецький оператор виділив за рік на подібні хороші цілі 60 мільйонів євро, окремо до держбюджету пішло ще 49 мільйонів євро.
І це тільки з лотерей: без гральних автоматів та казино, без "лотерей", що лише назвою схожі на лотереї.
А Україна отримує від лотерей лише 2-3 мільйони євро на рік. При тисячах ігрових салонів на вулицях. При повній відсутності контролю за гравцями.
І в цю паралельну європейську реальність легко потрапити. Дві години літаком по безвізу. Це не припущення чи домисли, не мрії та картинки ідеального світу. Це те, що існує сьогодні за пару тисяч кілометрів від цього залу.
Тіньовий "лотерейний" ринок України рахується мільярдами. Мільярди гривень в тіні!
Український лотерейний ринок може повністю покрити бюджет України на спорт та культуру. Ми можемо будувати нові стадіони та випускати сотні українських фільмів.
Але все це можливо за однієї умови — чесні правила і закони, які мають працювати на користь України, а не на користь окремих монополістів.
І питання не в контролі. Очевидно, що жоден найжорсткіший контроль не здатен побороти попит на азарт, спокусу отримання надприбутків. Питання в нормах, які потребують змін. Які роками приймались під гаслами або чиїмись інтересами.
Що це за норми? 10 років досвіду на ринку для виходу на ринок — це так звана "пропозиція Януковича". Цієї норми не було в редакції законопроекту, що був проголосований в сесійній залі у 2012 році. Вона з'явилась після того, коли на той момент президент України Янукович заветував закон, надавши свої зауваження. Міністерство фінансів України тоді не погодилось з зауваженням Януковича. Але в 2013 Рада з розумінням та підтримкою поставилась до президентських пропозицій і закон був прийнятий саме з ними — 10 років досвіду, що закрило ринок для нових учасників, законсервувало на роки на ньому існуючих. І єдиним виключенням були визнані державні банки.
Згодом Ощадбанк навіть отримав ліцензію, але жодного дня нею не користався. Бо успішність такої "креативно-творчої" ідеї поєднання банківської та високоризикованої лотерейної діяльності є очевидно сумнівною. Ми не знайшли жодного успішного світового прикладу такого "сімбіозу".
Ще одним поштовхом до тінізації лотерей стала постанова Уряду 2012 року, коли лотерейні білети виключили з бланків суворої звітності. Відтоді ж при проведенні миттєвих лотерей також не вимагалось використання електронної системи прийняття ставок. При проведенні всіх інших — обов'язок, при миттєвих — ні.
Ці, та ще з десяток норм, що заважають ринку перетворитись в нормальний, легальний, прозорий та конкурентний, роблять це перетворення не можливим.
Що змінилось з цього часу? Нічого!
Обсяг сплачених податків операторами лотерей виглядає наступним чином:
Обсяг сплачених лотерейними операторами коштів у порівнянні з 2013 роком знизився більш ніж на 90%. В 2013 році це було 30,5 млн євро. Натомість вже в 2015 ця сума зменшилась до 1,3 млн євро — більше ніж на 95%.
Лише за 2015-2016 рік Україна втратила мінімум 538 млн грн лише відрахувань від лотерейної діяльності, і це за умови того, що ринок продовжував би перебувати "в стані" 2013 року.
Ліцензійні умови, запропоновані Мінфіном, не змінюють жодним чином ситуацію на ринку, та навпаки ще більше цементують та консервують її ще на роки.
Чи дозволять такі ліцензійні умови вийти новим операторам на ринок? Ні! Завдяки застосованим санкціям ринок, що складався з трьох операторів, перетворюються в "ринок на одного". Ринок, державне регулювання якого "залишає на розсуд оператора показувати реальний обсяг проданих лотерей та виплачених виграшей", ринок, 85% обсягу ставок на якому в 2014 році припадало на лотереї, подібні до гральних автоматів, — все це пропонується віддати в одні руки. І знов ми чуємо аргумент "державні банки розглядають можливість виходу на лотерейний ринок".
Що це означає? Ми побачимо на вулицях міста "лотереї подібні до азартних ігор на гральних автоматах" під брендом Ощадбанку? Чи державні банки на свій розсуд будуть показувати весь обсяг проданих лотерей та виплачених виграшей? Якщо так, то не треба мати екстрасенсорні здібності, щоб зрозуміти, що жоден легальний оператор не в змозі буде витримати конкуренцію перед учасником ринку, що приховує свої доходи, бо нормативна база створила всі можливості для того, щоб зробити процес тінізації зручним, простим, комфортним та без наслідків. Що станеться з таким чесним учасником? У нього є лише два варіанти: або перейти на "бік зла", або піти з ринку.
Прості та очевидні речі: доки ми не розберемось з нормами, що загнали ринок в тінь, все так і залишиться. Ніяких змін не буде. Міністерство фінансів в листах нам пише, що без внесення змін до закону проблеми лотерейного ринку не будуть вирішені. Та в цей же час додає: "Давайте приймемо ліцензійні умови, вони кардинально нічого не змінять, але може хоч якийсь державний банк зацікавиться таким новим перспективним банківським видом діяльності — лотереї проводити". А все інше, хай поки так залишається, бо це ж довго.
Це те, що пропонувалось, пропонується і буде пропонуватись — продовження життя ринку в тіні, консервація такого стану шляхом надання йому більших зовнішніх ознак легальності, задля того, аби складніше було доводити зворотнє.
І кожен день та місяць тіньової роботи ринку важливий та має значення, бо чим більше часу він перебуває в тіні — тим важче його повернути в легальну площину потім. Як сказала в розмові одна людина "загнати ринок в тінь просто та швидко, витягнути його з тіні — час та надзусилля, і чим більше з цим тягнути, тим важче це зробити. Тим дорожче обходиться нам наша дурість, бездіяльність та жага до особистого збагачення.
Чотири роки всі все розуміють, але нічого не роблять. На жаль, ці проблеми виявились не настільки актуальними ніж прийняття ліцензійних умов, щоб все залишилось так само з єдиною різницею — оператори чи оператор отримають нові ліцензії на заміну старим.
Наші пропозиції можна умовно поділити на кілька блоків:
1) Це зміна вимог до учасників ринку, що дозволить забезпечити вихід на нього лише та саме тих, хто має спроможність ефективно та легально працювати за правилами соціально-відповідальної гри.
2) Впровадження інструментів обліку, моніторингу та контролю, що забезпечать реальні можливості держави регулювати ринок, максимально інтерналізувати негативні екстерналії, що ним продукуються, ефективно проводити фіскальну політику тощо. Це і:
- чіткі критерії, що будуть відрізняти лотереї від інших азартних ігор,
- і чіткі вимоги до самих лотерейних білетів, не залежно від їхньої форми, в тому числі розгляд можливості повернення норм про віднесення останніх до документів суворої звітності, що дозволить мінімізувати ризики підробок, які використовуються для здійснення нелегальної діяльності;
- вимоги до проведення лотерей, що здійснюється за допомогою мережі Інтернет чи мобільних застосунків, які є найбільш вразливими з точки зору ризику переходу "в тінь";
- закріплення обов'язковості використання електронної системи прийняття ставок при проведенні всіх без виключення видів лотерей та надання он-лайн доступу до цієї системи контролюючим державним органам тощо.
3) Врегулювання питань на суміжних з лотерейним ринках товарів, без яких проведення лотерей є не можливим. Перш за все це перезріли питання щодо запровадження сертифікації лотерейного обладнання та ліцензування програмного забезпечення, що буде суттєвим ударом по нелегальному ринку азартних ігор, що маскується під лотереї шляхом використання обладнання та програмного забезпечення, що дозволяє проводити азартні ігри під виглядом лотерей. Також в межах цього можна розглянути можливість реєстрації такого обладнання у відповідному реєстрі та фіксації зазначеного QR-кодами, що дозволить залучити необмежену кількість людей до такого контролю, які зможуть лише за допомогою мобільного телефону перевірити чи пройшло те чи інше обладнання відповідну сертифікацію та чи внесено воно до реєстру. Також це дозволить самому споживачу визначати чи грає він у легального оператора та надавати перевагу саме легальним, за рахунок гри виключно на сертифікованому обладнанні.
4) Бар'єри доступу споживачів на ринок: тобто побудова такої системи, за якої неповнолітні та хворі на лудоманію не зможуть грати, а інші споживачі зможуть отримати доступ до гри за умови наявності у останніх певного рівня доходу, що дозволяє витратити обмежену його кількість на гру. Для їх запровадження необхідно закріпити в нормативній базі вимоги до місць розташування приміщень, де проводяться лотереї, та ідентифікації гравців. Також в майбутньому, після мінімізації нелегальної частини ринку, може бути розглянуто питання запровадження картки гравця для окремих видів лотерей, що є найбільш схожими на інші азартні ігри та перебувають "в зоні ризику" в частині стимулювання виникнення у споживачів хворобливої залежності.
5) Закріплення на нормативному рівні та забезпечення практичної реалізації принципу соціально-відповідальної гри. Зазначене забезпечується різними методами: починаючи від встановлення обов"язкового відсотку відрахувань оператора на "хороші цілі", закінчуючи впровадження професійних правил етики учасників ринку, що будуть спрямовані на забезпечення сконцентрованості останніх перш за все на дотриманні балансу між попитом та пропозицією, що буде відповідати соціальному запиту суспільства, замість концентрації на підвищенні власних прибутків за рахунок втягнення більшої кількості осіб в гру та збільшення обсягу витрачених такими особами на гру коштів.