У грудні 2017 року компанія ІКЕА офіційно підтвердила вихід на український ринок з наміром протягом двох років відкрити перший магазин у Києві.
"Наразі ІКЕА веде дослідження українського ринку та працює над структуруванням бізнес-моделі, яка дала б можливість реалізувати плани у Києві" — йдеться в офіційному повідомленні IKEA.
Доки ІКЕА планує вихід на український ринок та працює над своєю бізнес-моделлю в Україні, Єврокомісія розпочала розслідування проти групи компаній ІКЕА у Європейському Союзі (далі — "ЄС"). Ще у липині 2016 року партія "Зелених" (The Greens) надала Європарламенту доповідь, згідно з якою полюбовні угоди "sweetheart tax deals" Уряду Нідерландів та IKEA дозволили останній нібито зменшити необхідні до сплати податки на суму приблизно 1,17 млрд євро. Офіційне розслідування даного інциденту розпочато Єврокомісією 18.12.2017 р.
Подписывайтесь на Youtube-канал delo.ua"Усі компанії, незалежно від того великі вони чи малі, транснаціональні чи ні — повинні сплачувати податки за справедливою ставкою. Країни-члени ЄС не можуть дозволяти вибірковим компаніям платити менше податків шляхом перенесення прибутку в іншу юрисдикцію. Зараз ми розпочинаємо розслідування стосовно наданого Урядом Нідерландів компанії ІКЕА податкового режиму" — повідомила єврокомісар Маргарет Вестагер.
Бізнес-модель ІКЕА в ЄС
Інґвар Кампрад — засновник ІКЕА, мільярдер, який останні 15 років свого життя їздив на старенькому Volvo 240 GL, надавав перевагу перельотам економ-класу та купував різдвяні подарунки після Різдва, коли ті подешевшають. Подібна заощадливість не могла не відбитися на бізнес-моделі ІКЕА. Так, впродовж свого життя Інґвар Кампрад докладав усіх зусиль, щоб IKEA залишалась фінансово незалежною приватною компанією і генерувала мільярдні прибутки.
"Уже в 60-х роках я почав шукати способи збереження ІКЕА як приватної компанії, щоб забезпечити її справжню фінансову незалежність і, отже, свободу мати довгострокові погляди на наші інвестиції та розвиток бізнесу. Я часто посилався на це, як на забезпечення "вічного життя" для ІКЕА." — стверджує засновник ІКЕА, Інґвар Кампрад.
Історія структурування бізнесу ІКЕА бере свій початок у 1980 роках, коли ІКЕА відмовилася від фактичного контролю над власною мережею магазинів на користь франчайзингової моделі. Для цього у 80-х роках пан Кампрад створив у Нідерландах, країні з привабливим податковим кліматом, компанію Inter IKEA з дочірньою компанією Inter IKEA Systems, яка виступала франчайзером торгової марки IKEA та інших об'єктів прав інтелектуальної власності. З того часу усі магазини бренду IKEA сплачують франчайзинговий платіж компанії Inter IKEA Systems, у розмірі 3 % від свого річного доходу. Така бізнес-модель дозволяє кожному окремому магазину мережі ІКЕА зменшувати оподатковуваний дохід на суму сплачених франчайзингових платежів, а компанії Inter IKEA Systems акумулювати дохід від усіх магазинів бренду ІКЕА за передачу їм права на використання об'єктів права інтелектуальної власності.
IKEA використала одну зі стандартних, і на перший погляд, цілком законних моделей структурування великого бізнесу. Однак Єврокомісія стверджує, що у 2006 році компанія Inter IKEA Systems отримала від Уряду Нідерландів податкову консультацію, (далі — "ПК 2006 року"), а де-факто — індивідуальну пільгу, яка дозволяла їй шляхом сплати ліцензійних платежів виплачувати до Люксембургу значну частину доходу, отриманого від франчайзингових платежів. Дані суми підлягали оподаткуванню в Люксембурзі. Єврокомісія навела дані, що в період 2006-2011 роки компанія Inter IKEA Systems отриманий від франчайзингових платежів дохід надалі спрямовувала для сплати ліцензійних платежів компанії "I.I. Holding" (теж із групи Inter IKEA). Метод обрахунку ліцензійних платежів, які сплачувалися компанією Inter IKEA Systems компанії I.I. Holding, закріплювався у ПК 2006 року.
На думку Єврокомісії, подібне структурування транзакцій дозволяла групі компаній виводити з-під оподаткування значну частину доходу, отриманого від франчайзингових платежів, оскільки у той час компанія I.I. Holding не сплачувала у Люксембурзі податок на прибуток.
Ще в 2006 році Єврокомісія зобов'язала Люксембург до 2011 року скасувати пільговий податковий режим для компанії I.I. Holding, оскільки, на думку Єврокомісії, даний пільговий податковий режим не відповідає антимонопольному законодавству Європейського Союзу (далі — "ЄС").
У 2011 році Люксембург виконав вимоги Єврокомісії, ПК 2006 року втратила свою актуальність, оскільки компанія I.I. Holding позбулася своїх податкових пільг, які давали їй змогу не оподатковувати отриманий від ліцензійних платежів прибуток.
Ця ситуація не влаштовувала керівництво IKEA, тому в 2011 році група здійснила суттєву реструктуризацію. Так, компанія Inter IKEA Systems придбала у компанії I.I. Holding об"єкти права інтелектуальної власності, за які раніше сплачувала ліцензійні платежі. Для фінансування цієї угоди, компанія Inter IKEA Systems отримала внутрішньогрупову позику від материнської компанії з Ліхтенштейну. Водночас ціна таких об"єктів права інтелектуальної власності, а також відсоткові ставки за договором позики були погоджені з Урядом Нідерландів у новій податковій консультації від 2011 року (далі — "ПК 2011 року").
Тому виплачені компанією Inter IKEA Systems відсотки за користування позикою, згідно з умовами ПК 2011 року, включалися до витрат компанії у повному обсязі. Таким чином, компанія Inter IKEA Systems, через сплату відсотків за користування позикою, як стверджує Єврокомісія, зменшувала базу до оподаткування у Нідерландах та виводила значну частину доходу, отриманого від франшиз, до Ліхтенштейну.
Претензії Єврокомісії
Сьогодні Єврокомісія вважає, що умови обох ПК, які були надані Урядом Нідерландів компанії ІКЕА, не відповідають принципу "витягнутої руки" та економічної доцільності. Зокрема, стосовно ПК 2006 року Єврокомісія має намір перевірити, чи суми щорічних ліцензійних платежів, що сплачувалися компанією Inter IKEA Systems на користь компанії I.I. Holding відповідали таким, які могли б бути сплачені між двома непов'язаними компаніями (відповідали принципу "витягнутої руки"). У Єврокомісії є підозри, що компанія Inter IKEA Systems, заручившись підтримкою Уряду Нідерландів, сплачувала завищені суми ліцензійних платежів компанії I.I. Holding, які не відповідали принципу "витягнутої руки". Нібито подібні дії дозволили компанії Inter IKEA Systems зменшувати базу оподаткування податку на прибуток у Нідерландах та виводити значну частину доходу, отриманого від франшиз, до Люксембургу, де він не оподатковувався.
У Єврокомісії виникли питання і стосовно ПК 2011 року щодо ціни угоди про купівлю об'єктів права інтелектуальної власності, так і щодо відсоткової ставки за користування внутрішньогруповою позикою. Зокрема, Єврокомісія вважає, що визначені в ПК 2011 року відсоткові ставки за користування внутрішньогруповою позикою не є такими, які б встановлювалися між двома непов'язаними компаніями (не відповідають принципу "витягнутої руки") та були штучно завищені, з метою зменшення прибутку компанії Inter IKEA Systems та перенесення його до Ліхтенштейну у вигляді відсотків за користування такою позикою. Варто зазначити, що умови ПК 2011 року залишаються на сьогодні чинними для компанії Inter IKEA Systems.
Якщо за результатами розслідування вищенаведені підозри Єврокомісії знайдуть своє об'єктивне обґрунтування, компанія Inter IKEA Systems повинна буде сплатити суму несплачених податків, яка за попередніми оцінками складає 1.7 млрд євро.
Висновки для бізнесу
Світовий податковий клімат стає все більш жорстким. І, на жаль, ця справа не є показовою. До прикладу, Єврокомісією уже винесені негативні рішення стосовно групи компаній Apple, Starbucks та Fiat, продовжується розслідування стосовно Mc Donald"s. І це тільки справи проти найбільших міжнародних компаній.
Загалом, можемо спостерігати тенденцію, коли Єврокомісія, через сферу антимонопольного регулювання, розслідує податкові зловживання міжнародних компаній, з прицілом на дотримання останніми принципу "витягнутої руки". Подібні дії нівелюють привабливість деяких європейських податкових юрисдикцій, оскільки Єврокомісія перебирає на себе повноваження "міжнародного податкового органу" з правом перегляду навіть нечинних податкових умов. Тому стандартні схеми агресивного податкового планування міжнародних компаній, особливо із залученням державної допомоги "state aid", втрачають свою ефективність. Імовірно, що вже у найближчі два-три роки бізнес буде вимушений кардинально переглянути схеми податкового планування, щоб пристосувати його до нових податкових правил гри.