Роздратування українців низькою якістю обслуговування чиновниками — це щось настільки звичне, що вже, мабуть, стало частиною національного генетичного коду. Короткі робочі години, одвічний брак бланків, неповноцінні сайти органів влади та вічно зайняті довідкові лінії. Важко уявити собі покоління майбутніх українців, які не знатимуть значення слова "паспортистка" та навіщо ставати в чергу до реєстратора до світанку. Але Мінрегіонбуд виступив з ініціативою позбавити нас принаймні найпопулярніших страждань в стосунках з чиновниками.
На початку жовтня 2014 року Мінрегіонбуд оприлюднив законопроект, яким пропонує віддати міським радам та районним державним адміністраціям найпопулярніші державні послуги: реєстрацію місця проживання, реєстрацію прав на нерухоме майно, надання інформації з Державного земельного кадастру, реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видачу посвідчень водія та реєстрацію транспортних засобів. Ще ведуться непрості переговори з Державною міграційною службою про передачу функцій з видачі паспортів громадянина України та паспортів для виїзду за кордон. Переконати уряд провести таку реформу може бути непросто, але наслідки їх успіху важко переоцінити.
Ініціатива Мінрегіонбуду з децентралізації послуг ДМС, ДАІ, Державної реєстраційної служби та Державного земельного агентства стане справжнім запровадженням принципу єдиного вікна. Виконавчі комітети рад в містах та районні державні адміністрації (до укрупнення сільських та селищних громад) відповідатимуть за достатню кількість та якість роботи чиновників, до яких люди звертаються. А відповідні державні служби контролюватимуть законність роботи місцевих органів, утримання реєстрів та захист персональних даних.
Місцева влада апріорі має більшу мотивацію розвивати привітні офіси та швидко створити електронні реєстри (наприклад, місця проживання), запроваджуючи оперативний обмін даними між своїми підрозділами. Адже задоволеність споживачів послуг — це пряме джерело дивідендів місцевих голів і депутатів на виборах та шлях виграти конкуренцію в інших міст в інвестиційній привабливості.
Наприклад, процес землевідведення в місті замість походів між міською радою, Державним земельним агентством та реєстраторами можна буде інтегрувати в один цикл реєстраційних дій, що економитиме гроші, нерви та час споживачів. Адже за всіма цими послугами треба буде йти до адміністраторів у центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) своєї міської ради, а мешканцям сіл та селищ — райдержадміністрації до укрупнення сільських та селищних громад.
Зараз ЦНАП — це лише умовні "єдині вікна", коли міста та райдержадміністрації ведуть прийом документів без відповідальності за зміст прийняття рішення. В них працюють універсальні адміністратори, які є посередниками між громадянами та підрозділами державних служб.
Довід роботи провідних ЦНАП міст обласного значення за останні два роки показав, що там, де міська влада поважає своїх виборців, там хороші просторі приміщення в ЦНАП, наповнені інформацією про всі послуги веб-сайти з персональними кабінетами для прямого доступу до інформації про свою справу, умови прийому для відвідувачів з особливими потребами, живі телефонні лінії та електронні пошти адміністраторів. У разі напливу відвідувачів, керівник ЦНАП спрямовує адміністраторів на популярні напрямки та регулює навантаження на них.
Але зараз ЦНАП не можуть бути єдиним вікном, бо вони — лише посередник між людиною і кінцевим чиновником. Контроль ЦНАП за зручністю прийому — це вже немало для України, та все ж недостатньо. Вони не можуть змусити чиновників вчасно приймати рішення та збирати інформацію один в одного.
Окрім того, через ЦНАП досі не можна отримати популярні послуги. Паспорти, реєстрація місця проживання, посвідчення водія, реєстрація нерухомості та бізнесу — за цим треба далі ходити в підрозділи державних служб, де про людяний сервіс взагалі не йдеться. А поскаржитись і нема кому: скарги не впливають на зарплату керівника районного підрозділу, а до голови служби в Києві чи міністра взагалі не "достукатися".
Зараз у ЦНАП є шанс хоча б стати посередником по популярних послугах на підставі Розпорядження КМУ № 523-р від 16 травня 2014 р. Але поки що міністерства і служби героїчно ігнорують встановлений Розпорядженням дедлайн 1 жовтня 2014 р. з заведення своїх послуг в ЦНАП, а Державна міграційна служба взагалі виявилася найбільшим саботажником у підготовці до передачі власних послуги до ЦНАП.
На прикладі відданих в ЦНАП послуг ДМС вже зараз можна побачити, наскільки сильно якість послуг залежить від місцевої влади. Луцький ЦНАП, як і районні ЦНАПи у Волинській області добре підготувалися і там не виникло невирішуваних проблем з введенням нових послуг. Але в більшості районів Києва колапс, бо райдержадміністрації не підготувались до напливу відвідувачів у ЦНАП. І тут вже вина не тільки уряду, а й місцевої влади Києва, що не подумала про мешканців своєї громади та прирекла їх на черги перехідного періоду.
Як це вже перевірено практикою ЦНАП за останні два роки, ініціатива Мінрегіону з децентралізації популярних послуг дасть можливість активним місцевим громадам справді подбати про якість обслуговування своїх мешканців. І потрібно підтримати цю ініціативу й не дати їй загинути на погодженнях в міністерствах та на Кабміні. Адже вона матиме далекосяжні наслідки для простоти ведення бізнесу в Україні та зекономить нервові клітини громадян, що вже дуже багато.