Майбутнє української економіки: лібертаріанство, протекціонізм чи прагматизм?

Економічна відповідальність: Топ платників податків 2024

Якщо ваша компанія входить до топ-10 підприємств своєї галузі, якщо вона свідомо будуєте “білий бізнес” та чесно платить податки задля підтримки держави — запрошуємо взяти участь у проєкті “Економічна відповідальність: Топ платники податків 2024”

Заповнити анкету

На думку Міністра економіки та його команди, ВВП зросте за рахунок економічної політики, побудованої на лібералізації, дерегуляції та приватизації. Як приклад успішності такого підходу наводяться такі країни, як Сингапур, Гонконг та Ірландія.

Ці країни справді показали неймовірне зростання, але постає питання, чи було воно обумовлене виключно забезпеченням економічної свободи. Усі три країни для зростання використовували експортоорієнтовану модель розвитку економіки, тобто зростали за рахунок державного стимулювання експорту. Якраз цього на презентації не прозвучало.

Так само і наші країни-сусіди — Польща, Чехія, Словаччина — з 90-х років нарощували обсяги експорту та змінювали його структуру в бік збільшення частки високотехнологічних товарів.
На графіку можна побачити, як зростала частка високотехнологічних товарів у структурі експорту Чеської Республіки та Польщі.

[graph_715]

Джерело: The atlas of economic complexity

Та сама Чехія, наприклад, має Чеське Агентство з гарантування і страхування експорту, що протягом 1993-2014 років за державної підтримки застрахувало експортних контрактів на суму майже 719 млрд чеських крон. Тобто країна не просто відпустила економіку у вільне плавання, а вела цілеспрямовану політику розвитку, використовуючи загальновідомі інструменти.

Навіть найліберальніші країни використовують інституції підтримки експорту. Показовий приклад -ліберальні США. За майже 70 років свого існування Ексімбанк США стимулював американський експорт на суму понад 400 млрд дол. США.

Отже ключем до успіху є структурна перебудова економіки та експортоорієнтована стратегія розвитку у поєднанні з реформами, спрямованими на створення сприятливих умов для ведення бізнесу. Про це йдеться у Політиці економічного прагматизму, підготовленій Інститутом суспільно-економічних досліджень.

Просто лібералізація, дерегуляція і приватизація призведуть до того, що ми перетворимося в сировинну країну — постачальника ресурсів і дешевої робочої сили великим міжнародним компаніям. Альтернативою є створення порівняльних переваг у тих секторах економіки, що забезпечать роботою висококваліфіковані кадри та збільшення потенціалу росту ВВП.

Те, що сьогодні немає єдиного бачення принципів, на яких має будуватись економічна політика, — грає проти України. У своїй презентації представники Мінекономрозвитку висловили невдоволення, що Верховна Рада України ухвалює тільки 50% із запропонованих Урядом рішень. З іншого боку, народні депутати скаржаться на те, що Уряд блокує виконання багатьох законодавчих ініціатив, які вони приймають. Це вказує на неузгодженість бачень того, якою має бути економічна політика. Основоположні принципи, які пропонує Міністерство, базуються на лібертаріанських поглядах. А деякі парламентські ініціативи проповідують протекціонізм.

Крайнощі ніколи не призводили до хороших результатів. Політика економічного прагматизму, за яку виступають експерти Інституту суспільно-економічних досліджень, полягає у пошуку золотої середини. Необхідно поєднувати горизонтальні і вертикальні реформи, тобто створювати умови для розвитку бізнесу і одночасно спрямовувати бізнес таким чином, щоб цей розвиток відбувався у напрямку відкриття в Україні виробництв, що виготовляють високотехнологічні товари.

Тож зараз є вкрай важливим забезпечити політичну єдність у питанні принципів, на яких базуватиметься економічна політика. Запрошуємо долучитися до діалогу на презентації Політики економічного прагматизму Інституту суспільно-економічних досліджень, що відбудеться 17 липня в Києві.