Медична реформа: беззаперечні плюси та "граблі" законопроекту

Протягом тривалого періоду навколо цієї реформи велися баталії як на рівні народних обранців, так і між всіма зацікавленими представниками громадськості та державних органів. Нарешті зроблено цей, безумовно, лише перший, проте такий необхідний крок на шляху реформування системи охорони здоров'я України.

Держава не в змозі виконувати прийняті на себе зобов'язання щодо повного забезпечення безкоштовною медичною допомогою, а отже потрібно створити передумови для зміни системи фінансування, запровадження медичної послуги і забезпечити можливість контролю її якості. Це все складові однієї проблеми.

Про що законопроект?

1. Про зміну організаційно-правової форми, що дозволить закладам охорони здоров'я бути більш самостійними в прийнятті рішень, залишаючи їх при цьому в державній та комунальній власності. (На сьогодні більшість закладів охорони здоров'я, які існують у формі бюджетних установ, не самостійні при прийнятті рішень з питань поточного управління та діяльності закладу, навіть в екстрених випадках зобов'язані діяти в межах затвердженого кошторису та будь-які зміни погоджувати. Економія на одній статті витрат не може бути направлена, наприклад, на закупівлю ліків без погодження та відповідними змінами в кошторисі);
2. Про надання закладам охорони здоров'я права розпорядження грошовими коштами для їх власних потреб, включаючи оновлення матеріально-технічної бази та встановлення заробітних плат всім працівникам (наразі будь-яке розпорядження грошовими коштами і навіть зміну призначення їх використання потрібно погоджувати);
3. Про надання можливості закладам охорони здоров'я отримувати інші джерела фінансування, окрім бюджетних призначень;
4. Про можливість розробки методики обрахунку вартості медичної послуги;
5. Про створення громадських наглядових рад закладів охорони здоров"я тощо.

Ідея нововведень проста: реорганізація державних і комунальних закладів охорони здоров'я, що дозволить відокремити вплив держави на прийняття рішень та дасть змогу закладам самостійно функціонувати в системі охорони здоров"'я. Вони залишаться державними та комунальними, але будуть самостійно приймати рішення, в тому числі щодо фінансування.

Це дасть змогу пацієнту знаходитись в правому полі та бути захищеним, а для лікарень — це можливість заробляти і використовувати зароблені гроші на потреби лікарні, в першу чергу на більш-менш гідну зарплатню лікарям та персоналу лікарень.

Поряд з цим є кілька недоліків, на які принципово та вкрай важливо звернути увагу при підготовці проекту до другого читання.

1. Законопроектом передбачається мораторій на проведення державних закупівель послуг за договорами про медичне обслуговування населення у комунальних закладах охорони здоров'я відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я незалежно від вартості предмета закупівлі, до кінця 2019 року. Необґрунтованим та незрозумілим є намір уникнення дії законодавства про державні закупівлі на цей період і намір запровадження, як зазначається в пояснювальній записці, "…спеціального порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, який замінить процедури державних закупівель, які внаслідок своєї складності та тривалості можуть призвести до перебоїв в наданні медичних послуг населенню". Вкрай небезпечною є підміна інституту державних закупівель на поки що незрозумілий спеціальний порядок.
2. В проекті автори відзначають, що заклади охорони здоров'я надаватимуть медичні послуги та встановлюватимуть плату за послуги у сфері охорони здоров'я на підставі методики розрахунку, а поняття (визначення, термін) "медична послуга" не визначено жодним діючим нормативно-правовим актом. Я вважаю, що необхідно законопроектом також вносити зміни до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, доповнивши її визначенням "медична послуга".
3. Також в документі вказано, що лікарні отримають право мати "рахунки в установах державних банків", що суттєво звужує коло банків-надавачів послуг, а отже, суперечить принципам здорової конкуренції і ставить державні банки у більш вигідне положення порівняно із приватними.
4. І наостанок найголовніше. В редакції законопроекту, який було прийнято в першому читанні, заклади охорони здоров'я самостійно, на власний розсуд приймають рішення про зміну організаційно-правової форми і жодними нормами не обмежені в часі, тобто це не є їх обов'язком. І це проблема, оскільки існує ризик того, що це розтягнеться на невизначений час. Я вважаю, що ставши на шлях реформ, потрібно йти впевненими кроками і не залишати шансів десь робити так, а десь інакше. Сподіваюсь, що до другого читання будуть підготовлені правки щодо граничного строку переходу та встановлено чітку дату. Враховуючи те, що необхідно розробити та прийняти багато нормативно-правових актів на виконання цього законопроекту, строк у 2-3 роки був би обґрунтованим, логічним та достатнім для його впровадження. Зокрема, запровадження системи якості наданих медичних послуг буде одним із ключових питань розробки нормативно-правової бази на підставі цього законопроекту у випадку його прийняття.

Я сподіваюся, що законопроект ще буде допрацьований і прийнятий, і в нашій країні буде створена така система охорони здоров'я, де лікарні будуть боротись за пацієнта якістю та доступністю послуг. Це означає, що ми стаємо на шлях ринкових відносин в медичній галузі, на шлях до розуміння якості медичної допомоги та медичних послуг, до можливості контролювати та вимагати. Не благати. Це лише перші кроки, але вони настільки необхідні, що не можна стримати сльози радощів, що це нарешті зрушилось.