Посадова недбалість чи фіктивне підприємництво: Чим можуть закінчитись судові війни Коломойського з державою

Саме по собі звернення до суду є лише правом та способом реалізації конституційного права громадянина на судовий захист, але не завжди наслідком такого звернення є задоволення заяви. У кожному конкретному випадку (в залежності від юрисдикції суду та процедур доведеності тих чи інших обставин) суд встановлює факт: якщо було порушено право заявника, то результатом такого звернення є задоволення заяви, а наслідком — відновлення порушеного права, в іншому випадку — суд вважає звернення безпідставним, наслідком чого є відмова в задоволенні позовних вимог.

Нібито проста та зрозуміла процедура: довів порушення прав — позов задовольнили, а не довів — у задоволенні відмовили. Але не у випадку "судових воєн Коломойського", де на кону стоять мільярди, а в бою зіштовхнулись бізнес-групи з державою та її адміністративним апаратом з можливостями, які мають НАБУ, ГПУ, НБУ та Національна поліція.

З інформації, яка є в ЗМІ суть проблеми зводиться до того, що НБУ вважає 190 млрд грн, які видані ПриватБанком до моменту націоналізації, — кредитами виданими пов'язаним особам (інсайдерські кредити). Екс-керівництво банку такі факти заперечує. Зважаючи на системність роботи ПриватБанку до націоналізації, пан Коломойський та Боголюбов зверталися до Кабміну з листом про придбання державою акцій банку і "власники Привату" зобов'язались "реструктуризувати відповідні кредити" до 1 липня 2017 року.

Звісно, кредити не були реструктирузовані і сторони ввійшли в юридичну війну, у рамках якої подані десятки позовів, у т. ч. про розірвання договору поруки щодо рефінансування кредитів, позови щодо незаконності "націоналізації Приватбанку", невиплати коштів по інсайдерським кредитам, а також позови по оскарженню суб'єктами звернення фактів "пов'язаності" осіб.

У випадку доведення безпідставності "націоналізації" Привату та спростування фактів про інсайдерські кредити виникне питання про притягнення до відповідальності (у т. ч. і кримінальної) посадових осіб НБУ, Фонду гарантування вкладів та Кабміну які приймали рішення про націоналізацію банку. А зважаючи на те, хто приймав такі рішення — питання переходить також в політичну площину, і екс-власники Привату зможуть за умови виграшу справи отримати певні політичні бонуси.

Якщо ж бути конкретним, це ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем, ст. 367 — службова недбалість, а також ст. 191 — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (у частині розтрати держаних коштів під час докапіталізації Приватбанку).

З іншої сторони, у випадку встановлення судом безпідставності поданих позовів та підтвердження фактів про "інсайдерські кредити" і виведення коштів, над колишніми власниками Привату повисне дамоклів меч у вигляді можливого кримінального переслідування і не тільки за статтями про доведення банку до неплатоспроможності (ст. 2181), як говорив раніше пан Шлапак, але й за більш тяжкими статтями (розтрата чи заволодіння майном, фіктивне підприємництво та ін.).

А враховуючи те, що в ЗМІ було поширено інформацію про вилучення працівниками НАБУ документів у Приваті, і вже розслідуються справи проти колишнього ТОП менеджменту банку, я впевнений, що кожен крок екс–Приватівців вже "контролюється" державою у вигляді проведення негласних слідчих дій (доступів до телефонів, листування та ін.).

А тому ця юридична війна може бути досить показовою. Хоча не виключено, що сторони спробують "домовитись", адже в подібних справах в нашій державі часто мають місце "компроміси", і якщо це станеться, то розмінною монетою будуть чиновники чи менеджмент набагато нижчого рівня.