Заборона "ВКонтакті" та "Однокласників": стрес для користувачів, нагода для бізнесу

Рішення РНБОУ заборонити доступ до російських соціальних мереж багато в чому схоже на історію зі знесенням хрущовок у Москві. Ініціатива в принципі раціональна, потрібна, але водночас погано спланована і скомунікована, політизована та оцінена масами на рівні емоцій, що виливаються у протести. Якби це робилося системно, як частина загальної політики дерусифікації всіх сфер життя, все відбулося б значно легше і спокійніше.

Треба розуміти, що соціальна мережа — це не платформа, а те, що на цій платформі виростає. Можна умовно порівняти це з горщиком і квіткою в ньому: "горщик" — це сайт з усіма його функціями, "квітка" — зв'язки між людьми, які користуються сайтом. Ця система зв'язків, яку людина вибудовує з іншими людьми, компаніями і спільнотами, і є соціальною мережею.

Без людей і їхнього бажання/потреби комунікувати між собою навіть найкрутіша платформа буде мертвою — це те, що сталося з так званими "українськими" соціальними мережами, які помпезно запускались, але так і не здобули бодай якоїсь популярності. Це, до речі, пояснює, чому всі теперішні пафосні заклики до вітчизняних айтішників мерщій підготувати замінник VK i OK є марними. В інтернеті не бракує незаселених платформ, зокрема й українських (Connect.ua, Weua та інші), але люди гуртуються не там, де патріотично, а там, де зручно і де є інші, потрібні їм люди.

Переселення користувачів з однієї платформи на іншу відбувається поступово, але колапси на зразок обмеження доступу чи фізичного вимкнення ресурсу можуть багатократно прискорювати цей процес. Так було на моїй пам'яті не раз, коли людність із чатів і форумів перебігла на livejournal, а звідти — хто у VK, хто у Facebook. Напевно, так станеться й зараз.

Але користувачам FB, які очікують великого варварського переселення народів, нема чого боятися й не потрібно пакувати манатки, щоб утікати на інші платформи. Адже свою соціальну мережу вони вибудовують самі, тож достатньо просто не додавати небажаних "переселенців" з Однокласників і VK до друзів. До речі, масові спільноти на зразок "Людоньки, порадьте!" засвідчують, що вся ця публіка вже є на FB, окрім, хіба що, дітей і підлітків.

У будь-якому разі це не виглядатиме як прибуття строкатої агресивної орди, що заполонить наш затишний FB й зіпсує нам життя. Кожній людині на новій платформі потрібен час, щоб опанувати інтерфейс, зав'язати нові й відновити старі знайомства, навчитися спілкуватись у нових форматах.

Та й не всі будуть переходити. Технічно перекрити доступ до ресурсу практично неможливо, є маса способів оминути блокування. Тому скоріш за все найбільш мотивована й активна частина користувачів VK і "Однокласників" далі ними користуватимуться. Для підлітків не проблема опанувати браузер Tor або проксі-сервер. Відпадуть ті, кому бракує комп'ютерної грамотності, малі діти, старші люди та ті, хто вже користується паралельно FB, Instagram, месенджерами або іншими сервісами, вибудовуючи там паралельну систему зв'язків.

В принципі з цих не надто активних і мотивованих користувачів, разом із ботами та мертвими душами, й складається космічна цифра — 30 чи вже й більше мільйонів користувачів VK й кільканадцять мільйонів "Однокласників".

Обираючи заміну для VK і ОK, люди скоріш за все зважатимуть на функції, які були для них базовими в цих мережах. Якщо це спілкування — то Skype, Telegram та інші месенджери; якщо самовираження — то Instagram і Snapchat; якщо споживання неліцензійного контенту — то торент-трекери абощо.

У можливості створити "нові" соціальні мережі я дуже сумніваюся. Національні та спеціалізовані соціальні мережі — це етап, який еволюція соціального інтернету вже проминула. Крім Китаю, де національні сервіси не мають альтернатив, та пострадянського простору з його піратським "русским миром", скрізь домінують глобальні FB, Twitter, Instagram i WhatsApp.

До речі, колапс livejournal як базової комунікаційної платформи пострадянського інтернету був певним полегшенням, адже цей блогхостинговий сервіс віддавна використовували як соціальну мережу, і ті, кому було потрібно постити фото, радо перейшли у VK, а ті, кому спілкуватись на більш чи менш серйозні теми — у FB. Зараз теж може відбутися щось подібне.

Можуть бути якісь аномалії, наприклад, якась порівняно велика група користувачів VK опанує який-небудь маловідомий сервіс і оселиться там, як, наприклад, було колись із мало кому відомою у світі, але популярною в Бангладеш і Латинській Америці мережею Orkut. Але це навряд.

LinkedIn, як і Twitter — це сервіси, яких українці "не розуміють". Звісно, там зареєстровані сотні тисяч людей з України, проте бути зареєстрованим — це ще ні до чого не зобов'язує (доведено Google Plus). В обох мережах немає української спільноти з особливим кліматом, яка є в FB, наприклад. Є окремі користувачі, зазвичай інтегровані у міжнародний контекст, які успішно їх використовують, але це точно не масове явище — загалом такої культури в нас немає. Я, наприклад, маю в Twitter вісім років стажу та двадцять тисяч фоловерів, але так і не навчився правильно ним користуватись, хоча теорію знаю.

У можливості створити "нові" соціальні мережі я дуже сумніваюся

Для компаній, які побудували свою digital-стратегію на роботі з масовою аудиторією в російських мережах, 16 травня стало справді чорним днем. Їм доведеться перелаштовуватись, вкладені у формування спільноти гроші не повернеш, а за певними аудиторіями — наприклад, підлітками чи людьми передпенсійного віку — доведеться ганятися іншими платформами, й мине трохи часу, поки буде зрозуміло, хто з них де осів. З іншого боку, це нагода вибудувати комунікації з нуля на новому місці грамотніше та ефективніше, перехопити аудиторію, встигнувши швидше за конкурентів, знайти собі нову нішу.

Не можна сказати, що бізнес не попереджали: я сам завжди казав і від багатьох колег чув поради не покладатися на суто кількісну перевагу VK, а вірити в майбутнє глобальних соціальних платформ. Війна просто прискорила невідворотний вихід із віртуального ґетто "русского мира".

Компаніям доведеться вирішувати, чи витрачати час і ресурси на залишкову аудиторію у VK, чи переключатись на інші мережі вже. Потрібно буде проводити маркетингові дослідження та змінювати спосіб мислення. Крім того, не зовсім зрозуміло, наскільки законно буде після того, як санкції наберуть чинності, замовляти рекламу на VK i OK. Це залежатиме від того, наскільки серйозно ставиться влада до свого рішення й чи готова примушувати компанії і громадян дотримуватись нових правил.

Ризикну, враховуючи історію заборон російського (телеканалів, фільмів, поп-зірок, товарів), спрогнозувати, як це буде.

По-перше, результат буде значно менш разючим і відчутним, ніж сподіваються прибічники і бояться противники цієї ініціативи.

По-друге, протести будуть значно менш масштабними, або їх не буде взагалі. Хоча колишній топ-менеджер українського "Яндекса" вже напророчив Майдан розлючених користувачів VK, які знесуть Порошенка і змінять владу в країні. Вони справді вірять, що Майдан у нас буває щосереди.

По-третє, процес буде запущений і триватиме — не так швидко й бурхливо, як хотілося б ентузіастам, але невідворотно. Його результатом буде нова реальність, у якій замість VK i OK буде щось інше, до чого всі підлаштуються. За три роки ми вже не пам'ятаємо, що колись російські телеканали були в кожному телевізорі, російські серіали на кожному каналі, фільми в кінотеатрах.

А нам важливо не забувати, що заборони — це погано. І мотивована економічними санкціями заборона доступу до російських ресурсів не стане прецедентом, який дасть владі право забороняти все, що їй не подобається.