За даними Держказначейства, у 2019 році українські підприємства сплатили до держбюджету 3,9 млрд грн екологічних податків, що на 40% більше у порівнянні з попереднім роком. Проте, реальна сума витрачених коштів на "здійснення природоохоронних заходів" становить лише 481 млн грн, тобто близько 12,35% усіх надходжень. Водночас із більш ніж 320 млрд євро отриманих екоподатків у ЄС, на захист довкілля витрачається близько 33% цієї суми.
Про що це говорить?
Ставки екологічного податку зросли майже у 25 разів за останній рік. Однак кошти все ж використовуються неефективно і розчиняються у бюджеті. Враховуючи цю ситуацію, ми в Європейській Бізнес Асоціації пропонуємо до розгляду 5 ключових рішень, які допоможуть забезпечити ефективне, а не уявне покращення стану довкілля.
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaПо-перше, варто переглянути підходи щодо екологічного оподаткування
У Євросоюзі екологічний податок включає більш широкий перелік податків, аніж екоподаток в Україні. Він складається з 4 підгруп: енергетичні податки, транспортні податки, податки за забруднення навколишнього природного середовища та податки за користування природними ресурсами. В Україні деякі вказані види податків також існують, проте, окремо від екологічного, хоча їх функція, по суті, також пов'язана із захистом довкілля.
Але головна різниця полягає у раціональному використанні надходжень. В Європі екоподаток — це один із інструментів, що впроваджує в життя принцип "забруднювач платить". В Україні ж у екоподатку суто фіскальна природа, і він є джерелом надходжень в загальний фонд державного бюджету, а не фінансовим інструментом підтримки (з боку держави) та стимулювання до модернізації підприємств і природоохоронних заходів. Тому важливим є саме цільове використання коштів, а не підвищення ставок заради самого підвищення. В тому числі необхідним є створення економічних механізмів для інвестування в екологічну модернізацію на підприємствах. Для розуміння, за підрахунками експертів Асоціації, навантаження на бізнес через екоподаток в Україні складає 0,12% ВВП та вже перевищує середній рівень в Європейському Союзі, який дорівнює 0,02%, тобто — в 6 разів. При цьому кошти, на відміну від європейських країн, практично не реінвестуються в екологічну модернізацію.
По-друге, збільшити відрахування коштів екоподатку до місцевих бюджетів
На сьогодні надходження від екологічного податку в Україні розподіляються таким чином: 55% до місцевих бюджетів, 45% — до державного. Зарахування більшої частини коштів до місцевих бюджетів є логічним, враховуючи те, що саме ці громади і потребують здійснення природоохоронних заходів, які покращують стан навколишнього середовища. У той час як обсяг коштів держпрограми, передбачених на такі заходи, постійно змінюється у напрямку зменшення.
Ситуація також ускладнюється й тим, що з 2014 року в Україні відмовились від спеціального фонду держбюджету, куди зараховувались кошти від екоподатку. Це, на жаль, створює умови для його нецільового використання, що підтверджує фіскальний характер такого податку. Саме тому варто відновити практику зарахування коштів екоподатку виключно до спеціальних фондів зі збільшеним розподілом: 70% — місцеві бюджети, 30% — держбюджет.
По-третє, спрямувати кошти від екологічних податків на еко-модернізацію виробництва
В залежності від регіону, кількість коштів, що надходять до місцевих бюджетів від екоподатку, може відрізнятися в десятки разів. Зрозуміло, що найбільшими їх платниками є великі промислові підприємства, що знаходяться у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, а також Івано-Франківській областях. Для прикладу, у 2019 році в Донецькій та Івано-Франківській областях на природоохоронні заходи було передбачено 694 млн грн та 281 млн грн відповідно, в той час як у Миколаївській та Сумській — 42 млн грн та 28 млн грн. При цьому, як показує практика, рівень освоєння екологічних коштів регіонами, що найменше потерпають від забруднення — до 70%, а в промислових регіонах — Донецькій, Луганській та Запорізькій областях — не більше 2% коштів, передбачених на фінансову підтримку реалізації природоохоронних заходів.
Ефективне використання коштів має забезпечити передова європейська практика — використання підприємствами до 70% екоподатку на інвестиції у природоохоронні заходи. Таким чином, екологічні кошти буде спрямовано на конкретні проєкти підприємств в таких регіонах, що дозволить покращити ситуацію там, де це дійсно необхідно. Механізм такого використання — зменшення нарахованої за результатами звітного періоду суми екоподатку на суму здійснених витрат та капітальних інвестицій, які спрямовані на охорону довкілля та запобігання, скорочення чи ліквідацію забруднення відповідними джерелами забруднення. Це дозволить стимулювати компанії до інвестування у розвиток інновацій та застосування передових технологій у виробництві для зменшення негативного впливу на довкілля.
По-четверте, розширити перелік природоохоронних заходів, на які можуть використовуватись кошти від екоподатку
Щорічно компанії сплачують мільярди гривень екоподатків. Якщо проаналізувати, кошти, які повинні, зокрема, використовуватись на реалізацію заходів з ліквідації та зменшення впливу на навколишнє природне середовище від джерела забруднення (наприклад, утилізація відходів або очищення водойм) — використовуються переважно для висадки дерев або інших видів діяльності, які не відповідають компенсаційній функції екоподатку.
Останнім часом все більше викликає запитань і саме трактування природоохоронних заходів.
Так, перелік природоохоронних заходів, передбачених постановою Кабміну "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів", потребує актуалізації, адже формувався до підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. Для прикладу, у ЄС кошти екоподатку використовують за двома основними принципами: на природоохоронні заходи та на заходи управління природними ресурсами. Саме тому дану постанову Кабміну необхідно переглянути та додати до такого переліку такі заходи, як управління енергетичними ресурсами, впровадження тепло- та енергозберігаючих технологій, будівництво та ремонт доріг з використанням відходів промисловості, найкращі доступні технології та методи управління тощо.
По-п'яте, прогнозовано та поетапно переглядати ставки екологічного податку
За даними Держстату, основними платниками екоподатку в Україні є великі промислові підприємства. Втім, останні кілька місяців не лише в Україні, але й у світі спостерігається спад промислового виробництва та темпів розвитку економіки. В умовах введення карантинних заходів, спричинених пандемією коронавірусу, такий спад тільки збільшується. Таким чином, з одного боку, шкідливі викиди в атмосферу скорочуються, а з іншого, компанії вимушені вживати відповідні заходи, направлені, в першу чергу, на збереження робочих місць та підтримку діяльності бізнесу в умовах відчутного зниження попиту на ринку. За попередніми оцінками експертів, на відновлення виробництва до докризового рівня, різним галузям економіки знадобиться близько 2-3 років.
У зв'язку з вищеописаним процесом стає важливим відповідне розуміння у представників держави щодо стану, в якому опинилися промислові підприємства, які являються бюджетоутворюючими в різних областях України та держави в цілому.
У разі ж прийняття відповідного законопроєкту, який підвищить ставки екоподатку, український промисловий сектор зазнає великих втрат. У результаті це зумовить і падіння інвестицій, зменшення отриманих державою податків, тощо. При цьому скорочення викидів буде досягнуто зависокою ціною — втратою національного промислового виробництва.
Саме тому, на думку бізнесу, в нинішніх кризових умовах і повинен бути введений мораторій на підвищення ставок екоподатку до кінця 2021 року. У майбутньому рішення щодо такого перегляду ставок має реалізовуватись після забезпечення процесу цільового використання коштів, а також базуватись на довгостроковому прогнозуванні економічних, соціальних та екологічних наслідків.
Сподіваюсь, вже найближчим часом механізм збору і використання екологічного податку в Україні буде переглянуто з урахуванням пропозицій бізнесу та з турботою про навколишнє природнє середовище.