Чому позов "Нафтогазу" до Одеського припортового заводу невдала ідея

Одеський припортовий завод (ОПЗ) запустився після 2-місячного простою завдяки давальницькій схемі роботи. У відповідь Андрій Коболєв, голова НАК "Нафтогаз України", що був постачальником ОПЗ минулого року, заявив, що завод порушує чинне законодавство і навіть пригрозив судовим позовом.

ОПЗ наділений правовою компетенцією вільно встановлювати правові зв"язки та визначати контрагента не залежно від волі третіх осіб, в тому числі не залежно від позиції НАК Нафтогаз.

Зокрема, закон України "Про ринок природного газу" передбачає механізм заміни діючого постачальника з ініціативи споживача. Для цього потрібно одночасно дотриматись чотирьох умов:

1. споживач має виконати свої зобов"язання за договором постачання;
2. заміна відбувається протягом 3 тижнів з моменту повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника;
3. споживач зобов"язаний розрахуватися з попереднім постачальником в повному обсязі;
4. діючий постачальник зобов"язаний забезпечувати постачання споживачу природного газу на умовах чинного договору з таким постачальником.

При цьому, правила постачання природного газу визначають діючого постачальника як такого, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу.

Відповідно, дотримуватись вимог заміни постачальника потрібно лише споживачам, які мають діючий на момент заміни попереднього постачальника договір постачання природного газу. Контракт між НАК Нафтогаз та ОПЗ був розрахований до 31 грудня 2016 року, а нового укладено не було.

Отже вимоги щодо дотримання процедури заміни постачальника застосуванню не підлягають.

Жодних порушень зі сторони ОПЗ щодо роботи за давальницькою схемою з новими контрагентами ми не бачимо.

Варто звернути увагу і на той факт, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), як орган, що здійснює моніторинг дотримання вимог діючого законодавства учасниками правовідносин на ринку газопостачання, не висловила офіційної позиції з приводу правомірності укладення ОПЗ нових договорів. Це також може свідчити про відсутність порушень зі сторони Одеського припортового заводу.

Заборгованість ОПЗ перед "Нафтогаз", про яку нагадав Коболєв, не є перешкодою до укладення контрактів з іншими постачальниками. Адже вимоги закону щодо погашення заборгованості перед попереднім постачальником, у випадку з ОПЗ, застосуванню не підлягають.

Однак, зазначене не стосується побудови правовідносин за давальницькою схемою, оскільки завод не буде платити за спожитий газ.

Вимоги, заявлені паном Коболєвим, не мають офіційного характеру і, на наш погляд, не спрямовані на реальне виконання.

Але у випадку, якщо "Нафтогаз" все-таки звернеться до суду із позовами щодо неправомірності роботи ОПЗ з новими постачальниками по давальницькій схемі, такі позови приречені на поразку, як безпідставні. По-перше, у законодавстві України немає заборони роботи по давальницькій схемі. По-друге, до правовідносин Нафтогазу та ОПЗ неможливо застосувати вимоги, дотримання яких є обов"язковою умовою правомірності заміни постачальника.

Якщо НАК "Нафтогаз" дійсно збирається підготувати позов, йому потрібно більш аргументовано підійти до побудови власної правової позиції. В іншому випадку, суд буде вимушений прийняти позицію іншої сторони.

Сприятимуть прийняттю законного та обґрунтованого рішення по справі офіційні позиції Фонду державного майна України та НКРЕКП.