3-4 березня в Івано-Франківську відбулося засідання секції асоціації міст з екологічної збалансованості.
Проблема сталого розвитку міст давно на часі активних дискусій. Але що саме сьогодні є актуальним та доречним для впровадження в практику самоврядування?
Перш за все, це питання зеленого розвитку міст та спроможності місцевих територіальних громад здійснювати самодостатню соціально-економічну та природоохоронну політику, всебічне врахування кліматичних аспектів у розвитку громад, створення екологічних паспортів міст та розв'язання інституційних та організаційних проблем природоохоронних територій, зокрема тих, що знаходяться в межах міського урбанізованого середовища.
На заході був презентований посібник "Розвиток зелених міст" (Геннадій Марушевський, проект "ПРОМІС") та визначені особливості та проблеми законодавчого врегулювання проблем питань зеленого розвитку міст (Ольга Рябуха, Асоціація міст України) та стратегічної екологічної оцінки (СЕО).
Зокрема, міжнародний досвід доводить, що збільшення кількості СЕО є чіткою ознакою ефективного розвитку суспільства. Так у деяких держав кількість проведених СЕО за сім років наступна:
- Німеччина — 3000
- Фінляндія — 400
- Чехія — 129
- Італія — 600
- Австрія — 160
- Ірландія і Латвія — 50
- Естонія — 43
- Румунія — 2657
- Швеція — 100-140
- Португалія — 87
- Угорщина — 155 СЕО + 1 транскордонна СЕО.
Це означає, що Україна має активно впроваджувати СЕО в повсякденну практику, але що стоїть на заваду тому?
Головне — джерела фінансування цієї процедури та залучення кваліфікованих фахівців, або проводити СЕО на громадських засадах державними службовцями; неефективна практика екологічної політики. Інша проблема — демпінг з боку невідомих юридичних осіб (часто це ФОПи), який не дає можливості виконувати такі процедури кваліфікованими фахівцями.
Проблема врахування кліматичної складової до територіального розвитку. Дійсно, як доповіла Віра Балабух (Український гідрометеорологічний інститут), "період з 2015 по 2019 — найтепліше п'ятиріччя від початку інструментальних спостережень". Це означає, що кліматичні умови в Україні вже змінені, й ці зміни продовжуються. Однак це не призведе до кращих агрокліматичних умов чи відмови від теплопостачання.
Зміни можуть стати катастрофічними, якщо вже зараз не проводити активну політику адаптації до них на рівні місцевих економік.
Наприклад, середньомісячна водність річок Київської області була значно нижче норми — 23-77%. На річці Ірша продовжувала утримуватись надзвичайно низька водність — 13-15% місячної норми. Водність більшості річок басейну Сіверського Дінця та Приазов'я у січні була у межах 45-77% місячної норми. Водність Південного Бугу у січні становила 21–45 %, його приток 52–73% місячної норми, зазначила у своїй доповіді Віра Балабух.
Що це означає для розвитку території?
Нестача води для комунальних та промислових потреб, зміни у веденні сільського господарства, різке зниження ефективності та рентабельності окремих галузей промисловості, які є залежними від водних ресурсів, негативні зміни й біорізноманіття, зокрема, активізація шкідників та погіршення якості деревини.
Як зазначив у свої доповіді Віктор Карамушка (Києво-Могилянська академія), для харчової безпеки держави кліматичні зміни призведуть до зниження врожайності традиційних культур, необхідності застосування більш сухостійких культур та відповідні агротехнічні зміни, необхідність розширення іригації (яке буде гальмуватися зниженням водності малих та середніх річок), але і підвищенню ефективності вирощування теплолюбивих культур.
Відповіддю на глобальні екологічні виклики мало проголошення містами та громадами до 2050 року перейти на 100% енергоспоживання з відновлювальних джерел енергії.
Як зазначила у своїй доповіді Світлана Романко (Міжнародна кліматична організація "350.org в Східній Європі, Кавказі та Центральній Азії"), це Житомир, Львів, Чортків, Полтава, Кам'янець-Подільській, Тростянець та Баранівка. Це реальний результат діяльності Асоціації міст України та проекту "Партнерство для розвитку міст"(ПРОМІС) (співорганізатор заходу).
Поряд з тим на місцевому рівні виникають досить складі проблеми розвитку природоохоронних територій. Як приклад — найбільший у столичному мегаполісі Національний природний парк "Голосіївський", створений Указом Президента України № 794, 27.08.2007 р.
Загальна площа — 10988,14 га, в тому числі 1888,18 га земель, що надані НПП в постійне користування. З доповіді директора цієї установи Вячеслава Потапенко стає ясно, що серед основних проблем парку — спроби великого бізнесу здійснити захоплення земель для житлового та промислового використання (урочище "Бичок", "Коцюбинське", "Лісники" тощо, діяльність малого бізнесу щодо несанкціонованого розміщення МАФів, порушення в процесі рекреаційної діяльності, паркування автомобілів тощо; недостатня взаємодія з іншими правоохоронними органами Національної поліції, ДСНС, Державною екологічною інспекцією, органами місцевого самоврядування. Посилення інформаційної роботи із відвідувачами, молоддю, школярами, студентами, місцевими мешканцями, ЗМІ тощо. Поряд з тим, державне фінансування потреб парку — мізерне (в перерахунку на 1 га території — 66 коп. на рік).
Вирішення численних проблем сталого розвитку територіальних громад знаходиться в межах їх збалансованого фінансування та бюджетування. Я вважаю, що для цього доцільно кардинально реформувати міжбюджетні трансферти, відмовитись від надмірних реверсних дотацій та стимулювати місцеву економічну активність, формувати нові об'єднані територіальні громади виключно на засадах економічної спроможності та потенціалу їх сталого територіального розвитку.
Євген Хлобистов, професор НаУКМА, на засідання секції асоціації міст з екологічної збалансованості
Другий день заходу був присвячений ознайомленню з кращими практиками сталого міського розвитку Івано-Франківська.
Єдине питання, яке залишилось не обговореним в аудиторіях, — чи можливий в Україні сталий місцевий розвиток без зовнішньої грантової та кредитної підтримки та державного стимулювання різних форм локальної активності?
Чи наш народ не є найпотужнішим інвестором, який спроможний залучити до економічної зеленої активності мільярди готівкових доларів та євро, які зберігаються "на всяк випадок" у народних "скляних банках" та "матрацах"? Як подолати системну недовіру українця до власної держави? Може, у відповіді на це питання і прихований національний секрет сталого розвитку.