Поза партою і робочим місцем: чому варто звернути увагу на модель навчання 70:20:10

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Корпоративне навчання персоналу — вже давно об'єктивна і вкрай важлива необхідність. Згідно з опитуванням, проведеним соцмережею LinkedIn, 94% співробітників не звільнялися б з попередньої роботи, якби компанія інвестувала в їхній розвиток та освіту.

Світ стрімко змінюється, з'являються нові підходи до засвоєння та вивчення інформації. Тож для співробітників важливо сприймати нові дані й навички максимально швидко. Один з варіантів для цього — формула Моргана Макколея, більше відома як 70:20:10.

Вчений Морган Макколей розробив цю систему у співпраці з Центром творчого лідерства ще у 80-тих роках минулого століття. Для цього спершу провели дослідження:— опитали топменеджерів найрізноманітніших фірм, які вміння та знання допомогли їм досягти успіху та зайняти високі позиції у бізнесі. 

Виявилося, що 70% необхідних навичок і знань вони отримали з власного практичного досвіду. 20% — у процесі соціального навчання або взаємонавчання. І лише 10% під час так званого формального навчання. То ж суть формули 70:20:10 у наступному:

• 70% — власний досвід працівника. Знання, які він отримує під час практичних завдань,  коли робить та виправляє свої помилки;
• 20% — соціальне навчання. І його основа — досвід інших. У ході досліджень Морган Макколей  з'ясував, що ми навчаємось, коли обмінюємося знаннями, спостерігаємо за поведінкою інших та, власне, коли радимося зі своїми наставниками, колегами чи друзями;
• 10% — формальне класичне навчання. Сюди належать курси, семінари, конференції, онлайн-освіта. 

Одна з незаперечних переваг формули в тому, що вона допомагає змінити мислення й припинити розглядати навчання як підготовку до роботи, натомість  побачити в ньому дієвий інструмент для змін та власного розвитку. Саме тому компанії сьогодні досить часто використовують цю модель, оскільки вона змінює вектор уваги з самого процесу навчання на продуктивність. 

Наприклад, її вбудували в систему навчання працівників National Health Service (NHS) — Національної служби охорони здоров'я Великої Британії, Deloitte — групи компаній у сфері аудиторських та консалтингових послуг, Corporate eLearning Consortium та Docebo.

У цих та інших компаніях існує навіть практика, коли для співробітників виділяють один день, наприклад, це середа, коли вони займаються винятково самоосвітою та власними проєктами (70%). Потім раз на місяць проводять неформальні зустрічі, на яких діляться враженнями та досвідом (20%), та дають джерела або посилання, які їм допомогли знайти конкретну інформацію (10%). 

Спрацювала формула і в моєму випадку. Я вчителька з понад 20-річним стажем. Але також я працювала у видавництві, а згодом стала ФОПом. Але скільки б я не читала, скільки б вебінарів не проходила, як втілювати ті чи інші речі в життя, я зрозуміла лише тоді, коли спробувала пройти весь шлях по кожному з моїх проєктів самостійно.

Наприклад, коли в мене постала потреба зробити зручними банківські перекази коштів для учасників семінарів з інших країн, почала ознайомлюватися з варіантами представництва мого бізнесу за кордоном. Річ у тім, що проплата з-за кордону — складний квест. Тому ідеальним варіантом стало електронне резидентство в Естонії, що має багато переваг для стартапів чи компаній, які хочуть масштабуватися, як у моєму випадку. 

Я досить багато прочитала інформації на різних ресурсах, проглянула відео та послухала відгуки про відкриття e-Residency. Але лише на практиці побачила, які існують нюанси та як їх вирішити. Для мене це були мої 70% процесу навчання, які я опанувала самостійно. 

Звичайно, були моменти, коли я потребувала поради від людей, які вже пройшли цей шлях. Вони підказували подальші кроки, підтримували на певних етапах та розповідали про власний досвід. Наприклад, блогер Орест Зуб уже мав е-резидентство, тож я могла в нього уточнити практичні деталі. Це стало моїми 20% соціального навчання. І насамкінець інструкції, методички, книги, інші вебінари стали для мене завершальними 10%. 

 Насправді схожий підхід зі своїми нюансами, звісно, вже використовують в освіті. Наприклад, STEAM-методика. В її основі не лише поєднання і "перетікання" предметів між собою, але й регулярна практична робота на уроках. 

За схожою до формули 70:20:10 працює й модель перевернутого навчання у школярів: вчителі дають тему до того, як будуть її вивчати. Учень має час самостійно переглянути цікаві йому матеріали, сформувати власну думку та підготувати запитання, які цікавлять саме його. Пізніше, вже у класі, проговорити тему з однокласниками, поділитися думками. Вчитель у такий спосіб аналізує загальну "картину знань", доповнює її і скеровує навчальний процес.

Але скільки б схожих на 70:20:10 моделей навчання на існувало, у класичній освіті досі акцентується увага саме на теоретичних знаннях. Однак, вони не засвоюються без практичної роботи. Тому сьогодні важливо розуміти: навчання не обмежується лише стінами класу, а нові навички працівники часто набувають далеко за межами офісу.