- Категория
- Бизнес
- Дата публикации
Нуль відходів: що робити зі сміттям навколо себе, аби його взагалі не виробляти
Ідея використовувати екологічні товари приходила поступово. Передумовами стали моя освіта екобіотехнолога та те, що питання екології мені досить близькі. На серйозному рівні екосвідомою я стала 4-5 років тому. Причина: ситуація накопичення кількості пластику в навколишньому середовищі вже давно стала безконтрольною, пластик вже "подорожує" у вигляді мікропластику в океанах, спричиняючи масову загибель тварин, людство перетворилося на цілковитого споживача, абсолютно забувши про наслідки власних дій, врешті-решт статистика мене вразила тим, що температура росте значно швидше, зникають цілі види тварин, природні ресурси вичерпуються раніше, ніж це було прогнозовано. Я вірю, що всі зміни починаються з нас самих, саме тому почала свій шлях екосвідомості.
До того я сортувала лише основне: папір, пластик, скло. Таке обмеження існувало, тому що працювали лише "Київвторміськресурси", що приймали дуже обмежений перелік вторсировини. З появою інших організацій список речей на переробку розширився.
Еко-звички вдома, в побуті, стала змінювати після відвідування лекції екоблогерки Маріанни Бойко, а також після знайомства з принципом "нуль відходів" 一 зменшення кількості сміття практично до нуля, тобто ми купуємо товари таким чином, щоб після їх використання якомога менше залишалося сміття, причому тут мається на увазі навіть те сміття, яке можна переробити: для прикладу, не купувати зайву їжу, не купувати пакети і запаковані продукти, замінити пакування на власне екологічне багаторазове, використовувати безпечні й екологічні методи прибирання та догляду.
На сьогодні мені не вдалося вийти в нуль відходів, оскільки такий принцип потребує цілковитої підтримки родини та друзів, однак, застосовуючи принципи даного підходу, мені вдалося суттєво зменшити кількість сміття. Частину ми переробляємо, і залишається частина, яка не підлягає переробці. Коли я оцінила цей об'єм сміття, який йшов на спалення, моєю задачею стало його зменшення.
Цікаво, що на близьких дуже дієво впливає саме візуальний приклад: великий мішок, який накопичувався спочатку двічі на рік, вражав, ми оцінювали неліквідне сміття (яке не підлягає переробці) і розуміли, що багато чого можна уникнути при виборі товарів. Наразі великий пакет на спалення у мене накопичується за рік, цього року, думаю, навіть довше буде. Найважчим завданням було навчити маму, адже не всі речі легко замінити, і нерідко потрібно йти на певні компроміси. Пізніше про свої еко-звички я розповідала знайомим та в соціальній мережі Instagram.
Як поводитися з відходами щодня
Картон, папір, пластик: відношу на станцію сортування # Silporecycling та станцію "Україна без сміття" (адреси можна знайти в соціальних мережах за назвою або хештегом та обрати найближчу станцію саме для вас).
Скло: банки з кришками, тару з-під косметики віддаю безкоштовно на торговому майданчику OLX. Людям це зручніше, ніж купувати нове. Всі інші види скла, як-от від ліків, бите, незручної форми я відношу на "Київвторміськресурси" та #Silporecycling.
Метал: деякі види металу, окрім банок для консервування, я відношу разом з друзями, що також сортують сміття та відвозять на станцію "Україна без сміття".
Акумулятори і термометри: батарейки та акумулятори відношу в "Батарейки, здавайтеся" (їхні бокси встановлені також в "Епіцентрі"), термометри приймають за плату на утилізацію також "Батарейки, здавайтеся" (коли вони відкриті, потрібно слідкувати за сторінкою у Facebook).
Ліки я відношу в компанію "Er-tec", де за графіком приймають зіпсовані ліки. Графік можна дізнатися у соціальній мережі Facebook.
Зламана техніка та меблі: таку я здаю у центр управління відходами. Вони приймають не тільки зламану техніку. на сайті можна ознайомитися з переліком їхніх послуг. Безкоштовний прийом техніки один раз на тиждень. Також можна віднести негабаритну техніку на сортувальну станцію "Україна без сміття".
Використаний одяг: одяг в хорошому стані приймають магазини "Ласка", "Червоний Хрест", дитячі будинки, деякі церкви.
Мої висновки
Можу сказати, що витрати зменшилися, тому що дотримуюся принципів мінімалізму. Тобто не купую зайвого одягу, продуктів, уникаю спонтанних покупок, конкретніше висловлюю побажання стосовно подарунків. Окрім цього, роздаю непотрібні речі. Виявилося, що багато чого було просто зайвим.
Помітила, що громадянам не вистачає інформації про сортування, поводженню з відходами: немає соціальної реклами, місто не займається освітою громадян і пропагандою екосвідомого способу життя. До того, ж наразі дуже не вистачає станцій, що приймають органічні відходи в місті Києві, також 一організації, яка б переробляла використаний одяг та взуття, розширити мережу вже діючих сортувальних станцій.
На щастя, більшість громадян шукали цю інформацію самостійно, від блогерів, з книжок, статей, з прикладів друзів чи знайомих, або якщо пожили певний час за кордоном, де є культура сортування.