Законодавчі прогалини: як привести ринок розливних напоїв до цивілізованих стандартів

Так зване "живе пиво" та інші зброджені слабоалкогольні напої на розлив стали насправді "народним трендом" останніх років.

Деякі виробники використовують цю моду, щоб виправдати досить високі ціни на свою "крафтову" продукцію. Інші ж, навпаки, виготовляють напої сумнівної якості та продають їх зовсім дешево, адже мінімальної ціни на пиво законом не передбачено. Незадоволеними у цій ситуації є поки що тільки добросовісні виробники пива та інших напоїв цієї категорії. Але, якщо ретельно проаналізувати ситуацію, у програші є значно більше гравців.

Міфи про "живе пиво" та порушення, яких припускаються деякі розливні торговельні точки

На сьогодні у загальному обсязі реалізованого в Україні пива та зброджених напоїв продукція, що реалізується у розливних торговельних точках, займає не більше 10% ринку продуктів даної категорії. Проте поряд із загальним зростанням споживання пива в країні зростає і сектор розливних торговельних точок. Наразі він має річний приріст десь 20-30%. Отже, немає сумнівів, що це досить перспективний сегмент ринку. 

Основними факторами зростання популярності розливних "живих" напоїв є мода на крафт. Проте споживачам варто знати, що термін "живе пиво" не існує ані в пивоварінні, ані у нормативно-правових актах, українських чи закордонних. Зазвичай "живе пиво" позиціонується як виключно натуральне, більш корисне у порівнянні з продукцією масового продажу. Короткий термін придатності вважається перевагою.

Але якщо "живий" напій швидко псується, це, скоріше за все,  вказує на те, що він  виготовлений із порушеннями умов стерильності на виробництві, правил пакування, транспортування і зберігання продукції. Таке пиво недобросовісні продавці можуть реалізувати й за низькою ціною. При цьому напій, вироблений з дотриманням усіх технологій, має тривалий термін придатності. Але й вартість такого продукту буде відповідною, адже виробник не має змоги продавати свій якісний напій за ціною, нижчою за собівартість. 

Пиво на розлив існує у безлічі варіантів: його маркують як "ель", "лагер" або "стаут", але ці терміни теж не визначені законодавством України. Більш того, не байдужим до експериментів споживачам, що замовляють "пері" чи "сидр" на розлив, можуть запропонувати напої, що не мають жодного стосунку до загальноприйнятих у розвинених країнах визначень. Нерідко ці напої, традиційно отримані шляхом бродіння, відповідно, яблук або груш, маркуються у розливних торговельних точках як пивні напої. Передумовою знов-таки стає відсутність у законодавстві чітких дефініцій для цих видів зброджених напоїв. 

Інколи виробникам пивних та зброджених напоїв на розлив спадає на думку додати солідності своїм продуктам. Тоді вони "позичають" назви всесвітньо відомих марок, пропонуючи споживачам, наприклад, "Ред Буллс Ель". А це вже порушення прав інтелектуальної власності.

На додачу деякі розливні торговельні точки дозволяють собі несвоєчасно повертати та передавати кеги одного виробника іншому. Залишки стороннього напою можуть залишитись навіть після ретельної обробки кегу та зіпсувати інший продукт.

Європейській досвід

На рівні Європейського Союзу регулювання ринку напоїв, що містять понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць спирту, є фрагментарним і більше охоплює ринки вина та "спиртових напоїв" (spirit drinks). Щодо зброджених напоїв — майже нічого. Кожна держава-член ЄС вирішує це питання на свій розсуд.

Але значна увага приділяється питанням обмеження вживання алкогольних напоїв і підвищення культури споживання цих продуктів. 

Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, чинною з 1 вересня 2017 року, передбачається приведення законодавства України у сфері регулювання виробництва і продажу алкогольних напоїв у відповідність до деяких Рекомендацій Ради Європи. Зокрема, Рекомендації №2001/458/ЄС "Щодо вживання алкогольних напоїв молоддю, особливо дітьми та підлітками". Рекомендації Ради також включають у себе регулювання продажів і маркування алкогольних напоїв. Поки що не спостерігаємо конкретних кроків до розробки відповідних законодавчих актів в Україні.

Необхідність внесення змін до чинного законодавства

Для того, аби українське законодавство забезпечувало прийнятний рівень захисту прав споживачів продукції, що реалізується у розливних торговельних точках, і дотримання принципів добросовісної конкуренції, необхідно внести зміни до деяких законів. Одним з важливих питань, що потребує вирішення, є маркування напоїв виробниками, що стане запорукою чесної взаємодії із споживачем, відповідної сплати податків та обґрунтованого ціноутворення.

Нещодавно Ліга виробників харчових продуктів виступила з ініціативою щодо спільного формування пропозицій законодавчих змін разом із виробниками пива та інших зброджених напоїв. Наразі обговорюються зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, у норми Закону пропонується додати визначення термінів "класичний сидр", "сидр", "сидровий напій", "пері", "ель", "лагер", "стаут". Також пропонується уніфікувати розмір плати за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром, пері та іншими алкогольними напоями у розмірі 4500 грн на рік. 

Для здійснення результативного та ефективного державного контролю за дотриманням операторами ринку алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива та інших зброджених напоїв відповідних законодавчих норм необхідно внести зміни до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин". Адже цей Закон не містить чітких положень щодо включення алкогольних, слабоалкогольних напоїв, зброджених напоїв та інших спиртовмісних напоїв до сфері дії.

На сьогодні виробники пива та інших зброджених напоїв включилися в обговорення пропозицій, адже чесна конкуренція на ринку — це здорові споживачі та розвинута економіка. Незабаром сформульовану пропозицію щодо вдосконалення законодавства буде спрямовано до органів законодавчої влади України.