Чому апеляцію по справах НАБУ має розглядати лише антикорупційний суд

7 червня український парламент показував дива працездатності. Одразу декілька гарячих питань було проголосовано в сесійному залі: і обрання аудитора НАБУ, і прийняття закону про дипломатичну службу і звільнення Міністра фінансів. Та найбільше уваги привернуло звісно не це, а розгляд багатостраждального проекту Закону України №7440 "Про Вищий антикорупційний суд".

Неймовірними зусиллями української громадськості та міжнародних партнерів врешті-решт вдалося домогтися прийняття закону про антикорупційний суд — ідеї, в яку ще два роки тому не вірив ніхто, а сьогодні наввипередки спішать підтвердити свою залученість до процесу. Вдалося досягти консенсусу у таких найбільш проблемних питаннях як процедура добору кандидатів на посади суддів та участь у цьому процесі міжнародних експертів.

Звідки взялась прихована норма

Чи означає це, що в кінцевому результаті закон виявився неідеальним? Так, звичайно, але це необхідний мінімум, з яким можна працювати та отримати на фініші незалежний судовий орган. Однак, навіть після кількатижневих перемовин та досягнення домовленостей з ключовими міжнародними партнерами виявилося, що дехто в нашій країні вважає, що він хитріший від усіх інших.

Так, в опублікованому 13 червня тексті закону про антикорупційний суд з"явилася норма, яка говорить про те, що усі справи, які дійдуть до судового розгляду до моменту початку роботи Вищого антикорупційного суду, будуть продовжувати розглядатися в судах загальної юрисдикції, включаючи апеляційний перегляд.

Вона  не була зачитана  головою комітету правової політики та правосуддя Русланом Князевичем у сесійній залі перед ухваленням закону та не обговорювалася на комітеті.

Ця норма з"явилася в тексті поправок до закону, розданому в комітеті за годину до голосування, а 13 червня — у вже оприлюдненому  законі. Цієї норми також не було у запропонованій комітетом редакції  порівняльної таблиці  до другого читання, опублікованій на сайті Верховної Ради.

Отже, апеляція відбудеться в обхід Антикорупційного суду. Натомість, згідно із попередніми домовленостями з міжнародними партнерами, апеляція справ, які зараз знаходяться на розгляді в загальних судах, мала б відбутися в апеляційній палаті Антикорупційного суду.

Чому це настільки важливо?

Фактично — це індульгенція усім топ-чиновникам, справи яких уже знаходяться в судах або дійдуть туди уже найближчим часом. А це і колишній керівник Державної фіскальної служби Роман Насіров, і екс-нардеп Микола Мартиненко, і голова Державної аудиторської служби Лідія Гаврилова, і народний депутат Борислав Розенблат, і народний депутат Олександр Онищенко, і мер Одеси Геннадій Труханов і багато інших.

Одразу постає запитання. А для чого ж тоді створювати антикорупційний суд, якщо справи топ-корупціонерів продовжуватимуть розглядатися в судах загальної юрисдикції? Відповіді на це питання українська влада не має.

Тому, ключовим моментом повинна стати наша з вами якнайшвидша можливість виправити дане положення та забезпечити апеляційний розгляд наявних справ проти топ-корупціонерів у Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.

Є два шляхи:

• Президент подає проект закону про внесення змін до Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (щодо апеляційного оскарження у справах, підсудних Вищому антикорупційному суду), а Верховна Рада якнайшвидше приймає відповідні зміни.
• Поправка стосовно апеляційного оскарження у справах, підсудних Вищому антикорупційному суду, вноситься під час розгляду у другому читанні проекту Закону України №7441 "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який вже перебуває на розгляді Верховної Ради.

До того ж, не варто забувати, що для початку процедури створення Вищого антикорупційного суду, необхідно прийняти технічний Закону України "Про утворення Вищого антикорупційного суду".

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram