Яресько: про бюджет, МВФ, податкові пільги та імовірність відставки

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Наталія Яресько за останній рік стала однією з найбільш знакових фігур в країні. Її називали прагматиком в Кабміні, одним із найяскравіших реформаторів, її хвалили і критикували за реструктуризацію боргу та податкову реформу, їй пророкували крісло прем'єр-міністра.

Як зізнаються співробітники головного фінансового відомства, сама пані Наталія завжди казала, що не бажає брати участь у політичних іграх, а збирається займатися реформами. Навіть зараз вона не вважає себе політиком. Через це та дії уряду міністр фінансів почала втрачати підтримку пропрезидентської партії. Як працювати далі, яким буде бюджет на 2016 рік, чому потрібно виконувати програму МВФ та що робити з державними банками — про це вона розповіла в ексклюзивному інтерв'ю Delo.UA.

Парламент прийняв бюджет. На які основні поступки ви пішли?

Головні зміни — це відмова від багатьох питань податкової реформи. Я дуже сподіваюсь, що ми зможемо пояснити українським громадянам існуючі проблеми податкової системи, покажемо, яка нерівність, несправедливість існує в системі і зможемо вибудувати підтримку широкої громадськості для здійснення дійсно системної податкової реформи у майбутньому.

Чи Мінфін влаштовує результат?

Я дуже вдячна депутатам за ухвалення проектів законів. Нам важливий не лише факт ухвалення бюджету та пакету бюджетних законів, але і їх якість. Під час голосування ми "втратили" кілька важливих, принципових позицій для нас. Наприклад, щодо більш справедливої системи оподаткування в рамках спрощеної системи та скасування спецрежиму для сільськогосподарських компаній. Наразі ми чекаємо фінальних версій всіх законопроектів, з урахуванням тих змін, що вносилися на комітетах та у сесійній залі. Ми будемо аналізувати ці зміни, після чого будемо робити фінальні висновки щодо якості цих змін.

Але, звичайно, в будь-якому разі я щаслива, що ми входимо у новий рік з ухваленим законом про державний бюджет, який містить дуже багато позитивних, прогресивних змін, зменшує податкове навантаження та рівень видатків, запускає низку структурних реформ, на які наша економіка чекала роками. Я дійсно щаслива від цього.

Найбільше нарікань у депутатів викликала норма про передачу повноважень з утримання освітніх та медзакладів місцевим громадам. Такий супротив пояснюється нерозумінням або недостатністю ресурсів у місцевих бюджетах?

Скоріше це непорозуміння. У цьому році ми збільшили фінансовий ресурс місцевих бюджетів на 40%. Багато хто минулого грудня, коли ми пропонували проведення децентралізації, критикував нас, казав, що в місцевих бюджетах не буде коштів. Але сьогодні ми всі бачимо, які вражаючі результати принесла фіскальна децентралізація регіонам. У той проект бюджету, який ми подавали до Верховної Ради, ми також закладаємо збільшення фінансового ресурсу місцевих громад ще на 40%. Тобто за два роки ресурс місцевих громад збільшиться майже вдвічі.

Але не можна просто взяти ресурс і не брати додаткові функції, — тим більше в той час, коли фінансовий ресурс державного бюджету зменшується через значне зменшення ЄСВ. І тому ми пропонуємо відповідальний підхід: більше грошей і більше можливостей приймати рішення щодо тих питань, від яких залежить економічний розвиток регіонів — такий як освітні питання, зокрема ПТУ.

Ви казали, що якщо не приймуть бюджет і Податковий кодекс, ви підете у відставку.

Я цього не казала. Податковий кодекс зараз навіть не обговорюється — до кінця першого кварталу. Що я казала і що я можу казати кожний день — я прийшла працювати на благо України. Проводити ті реформи, виконувати ті потреби, за які Міністерство фінансів відповідає. Якщо прийде той день, коли в мене не буде можливості щось зробити на цій посаді — я піду.

Поки що я борюся щоб втілити нашу урядову програму реформ і покращити ситуацію. Я думаю, нам вдалось багато зробити в цьому році, але мені хочеться зробити ще більше. Стояти на місці нам не можна — час іде, світ змінюється, ринки формуються, переформатовуються. Хтось санкції наклав на нас, хтось — на когось іншого. Час дуже важливий.

Бюджет на 2016 рік — це теж стояння на місці?

Ні, це великий поштовх вперед. Ми змогли суттєво зменшити податкове навантаження на роботодавців за рахунок зниження ЄСВ. І ми змогли це зробити в збалансованій версії бюджету: ми знайшли можливості для інших надходжень і зменшили видатки. Але видатки зменшили через структурні реформи, а не просто тут забрали 10%, тут — 5%, а там — мільярд. Це реформи в пенсійній і соціальній сфері, оптимізація видатків. Деякі питання, які обговорювалися десятки років і не робилися, були вкладені в цей бюджет.

Чи все можливе ми зробили з цим бюджетом? Абсолютно ні. Все за один рік не зробиться. Але ми зробили більше, ніж було зроблено за останній десяток років. Ми значно зменшили дефіцит, отже зменшили потребу набирати додаткову заборгованість на плечі народу України. І ми це робили за дуже обмежених можливостей. Ми зробили все, щоб залишитися в добрих стосунках з усіма нашими західними партнерами, в тому числі з МВФ, які на сьогоднішній день дійсно підтримують Україну довгостроковими кредитами за дуже низькими ставками. Якщо б ми отримували фінансування через продаж ОВДП, тобто гривневих боргів, на внутрішньому ринку, це було б на короткий строк і набагато дорожче. Це мало би монетарний ефект і тиск на інфляцію. Тобто, в нас є інші варіанти. Але вони всі гірші, ніж той варіант, яким ми рухаємось. Я сподіваюсь, і далі будемо рухатись.

Від бюджетного процесу складається таке враження, що у нас всі реформи рухає Мінфін — стосовно і соціального забезпечення, і охорони здоров'я тощо.

Я б так не сказала. Цей бюджет не є виключно мінфінівським. Це — бюджет Кабінету міністрів. І ми говорили про кожну з цих реформ в Кабінеті міністрів, з міністерствами на різних рівнях аж до рівня міністрів. Дійсно, бюджет формує момент, формує часові потреби, які спонукають рішення. Можна говорити досить довго — і не робити.

Звичайно, багато реформ, які було вже проведено за останній рік в Україні, було зроблено не в бюджетному процесі, але бюджетний процес традиційно примушує всіх робити дуже конкретні рішення, тобто робити нові конкретні зобов'язання щодо реформування різних сфер. Навіть по оборонній стратегії — бюджет вирішує, якою має бути чисельність наших військ відповідно до витрат на зарплату, на харчування, одяг і озброєння.

Ми зараз говоримо про бюджет, який так чи інакше залежить від податкової реформи.

Він не залежить від податкової реформи — він залежить від податків. Від ресурсу. І можна робити зміни до Податкового кодексу, але це не є реформа. Слово "реформа" потрібно використовувати більш селективно. Те, що прийняла Верховна Рада ( №3688) — це не реформа, це — зміни до Податкового кодексу, які уможливлюють стабільну базу надходження до бюджету.

Є декілька суттєвих змін. Наприклад, і в наших реформах, і в реформі податкового комітету є норма про прозорість процесу відшкодування ПДВ. Тут спірного питання не було, всі хотіли, щоб це було якнайскоріше, з першого січня. Це можна називати реформою. Це є реформа системи відшкодування ПДВ. І я сподіваюся, ця реформа завершить процес реформування системи ПДВ, яку ми почали в цьому році, коли запровадили систему електронного адміністрування і потім потрошку її покращували. Ми вже бачимо ефект цих реформ — це зменшення фіктивного ПДВ на 1-2 мільярди грн на місяць. Тепер треба покращити процес відшкодування. Реєстр дасть нам можливість отримати прозоре хронологічне повернення ПДВ, а не селективне і суб'єктивне.

Під час обговорення змін до Податкового кодексу у Верховній Раді в проекті закону з'явилася пропозиція ведення двох різних реєстрів для отримувачів ПДВ, яка вже отримала негативні оцінки експертів та бізнесу. Згідно з коментарем Мінфіну, наданим після інтерв'ю, він не погоджується з даною пропозицією — прим. ред.

Парламент відхилив пропозиції уряду і прийняв інший підхід. Ми чекаємо на остаточну редакцію прийнятого закону і будемо виконувати Закон України. Якщо це вимагатиме змін або поліпшень, уряд звертатиметься до парламенту.

Ми знаємо, що існуюча податкова система не створює рівних правил гри. Якщо просто міняти її фрагменти, ми не змінимо філософію. Податкові реформи — чи та, яка була запропонована урядом і схвалена на Національній раді реформ, чи та податкова реформа, яка була запропонована Податковим комітетом — вони мають свої філософії. Вони різні, але системні. А те, що пропонується зараз в Верховній Раді як компромісний варіант — це зміни до податкового законодавства, але це ще не системна реформа.

Що не зробив Мінфін або які зробив помилки, через які податкова реформа не була прийнята? Може, треба було раніше почати цей процес?

Я думаю, це нічого б не змінило. Я вам дуже чесно скажу — я думаю, що ми зробили правильну реформу, і саме тому вона не була прийнята.

Був спротив? Як цей спротив побороти?

Потрібна політична воля. Потрібно, щоб народ довідався правду і не піддався маніпуляціям. Потрібно більше пояснювати, вичерпно пояснювати. Я впевнена, що громадянин України підтримає ідею, що багаті мають платити більше, а бідніші мають платити менше. Що оподаткування доходу має мати прогресивні ставки і що коли ми говоримо про спрощену систему в тому числі — найменший підприємець має платити найменшу ефективну ставку. Не може бути такого — як це відбувається сьогодні — що найменший платить 25%, а найбільший — платить 0,7%. Якщо це доказати, показати, яка несправедливість існує в системі, — рядовий підприємець це зрозуміє і підтримує запропоновані нами зміни.

Коли ми по філософії нашої податкової реформи знімали всі привілеї і пільги, очевидно, що ті, в кого ми їх забрали, протестували. Це — нормально.

Нам необхідно було раніше домовлятися з усіма щодо цілей, говорити, куди ми прагнемо рухатись. Наприклад, ми йдемо до європейської системи, де широка база, немає адміністративного пригнічення. Податкова служба ніде і ніколи не сприймається як великий друг. З іншої сторони, в Європі люди не бояться податківців, а у нас всі звикли до "маски-шоу". Я цього не хочу. Нам потрібно створити нормальну ефективну адміністрацію, де всі платять свою справедливу частину державі.

Коли ми говоримо про розширення податкової бази, не мається на увазі, що когось потрібно оподаткувати більше. Мається на увазі, що більше платників податків потрібно залучати до системи, щоб ми змогли зважено знизити ставки, без величезного дефіцитного ефекту.

Ті, хто може зараз залишитись без пільг, наприклад сільгоспвиробники, зараз кажуть, що Мінфін "вбиває" галузь. Але ж є і інші способи підтримки певних галузей, не тільки через механізм податкових пільг…

Так, це потрібно робити через видатки — прямо, прозоро і тимчасово. Під час конкретного періоду — наприклад, через зміну кон'юнктури ринків потрібно підтримати якусь конкретну галузь. Але наразі цього не має, водночас податкові пільги для деяких галузей існують десятиріччями. І коли ми на сьогоднішній день маємо так званий спецрежим для аграрників, велика частина його використовується не аграрниками, а торговельними фірмами, які вказують, що вони торгують зерном.

МВФ завжди був проти будь-яких стимулів для окремих галузей економіки.

Взагалі так. МВФ проти цього.

В нас багато говорять про "точки росту економіки". Як стимулювати ці "точки росту"?

Я не думаю, що їх взагалі потрібно стимулювати. Ми маємо нашу власну історію побудови комунізму, коли держава вирішувала, яка галузь є чемпіоном, а яка — ні. Світ міняється швидко, і потрібно бути досить гнучким, щоб відповідати на це. Щоб бути гнучким і конкурентоспроможнім, потрібно мати дуже ліберальну, відкриту, нерегульовану, дуже приватну економіку, зменшити участь держави в економіці через приватизацію державних підприємств і через зменшення частини ВВП, яка перерозподіляється через державні фінанси. Потрібно, щоб приватний сектор мав більшу частину, ніж державний.

Дерегуляція, податкова реформа — все що уможливлює спрощення для бізнесу. А він, у свою чергу, найкраще реагує на можливості. Відкрили Європейський ринок — чи ми будемо конкурентні там? Чи використати ці можливості, щоб сертифікувати товари і продавати в Північній Африці? Це не в Міністерстві сільського господарства, не в Міністерстві фінансів, не в Міністерстві економіки вирішується. Це вирішує бізнес. Коли російський ринок закрився для молдавського виноробства, щось потрібно було міняти. Як міняти? Куди по-перше? Куди по-друге? По кожному товару, по кожному сектору, по кожній країні є різні бізнесові стратегії, і найкраще для України замість створювати якісь "точки зростання" — це зробити інвестиційне поле найбільш сприятливим для розвитку всього бізнесу.

Чи можливо залишитися в програмі МВФ, якщо фонду не сподобається бюджет?

Бюджет — це не тільки кількісні показники, але й якісні показники. В проекті бюджету, який уряд подав на розгляд Верховної Ради 11 грудня, ми з ними узгодили кожну цифру: і по надходженням, і по витратам, і кожну реформу, яку ми вклали в бюджеті. Тепер дуже багато змінилося. Сьогодні в Північній Америці Різдво. Тобто тепер, від 25 грудня до 1 січня, Вашингтон закритий, і обговорити ці зміни у бюджеті в МВФ просто немає з ким.

В минулому грудні був прийнятий бюджет (на 2015 рік), який потім треба було в березні знову змінювати відповідно до вимог МВФ. І зараз цей варіант можливий. Оскільки я не можу сказати, як МВФ оцінить ті зміни, що були внесені в бюджетний пакет законів за результатом переговорів з народними депутатами, я не можу зараз прогнозувати, коли буде транш, коли буде рішення МВФ.

Наскільки зараз критично не отримати транш?

Це критично. Ми його мали отримати ще кілька місяців тому. Ми вже суттєво запізнились. Критично не тільки через необхідність поповнення резервів Національного банку. Це також критично через те, що зараз ця непрогнозованість — чи буде бюджет і транш, чи ні — впливає і на психологію народу України, і на банківську систему, і на іноземних інвесторів, і на наших партнерів (адже — я знову підкреслю — мова йде не тільки про гроші МВФ, але й про гроші інших наших партнерів). Отримання траншу — це є передумови для американського кредиту на 1 млрд доларів, це передумови для європейських кредитів. Це все впливає на курс.

В бюджеті закладені певні макропоказники, і там, наприклад, інфляція 12%. В НБУ говорять, що це ціль і оптимістичний сценарій. Чи можливий в подальшому перегляд показників?

Як правило, всі показники 3-4 рази в рік переглядаються.

Тобто, це майже нереальні показники?

Ні, вони реальні, якщо ми будемо йти по курсу, який прокладено в Меморандумі співпраці з МВФ, в нашій Урядовій програмі — це можливо. Але для цього потрібно реформи продовжити, потрібно фіскальний дефіцит зменшити. Потрібно виконувати цілу програму реформ, базовану на Меморандумі. Я знов хочу підкреслити: це не програма МВФ — це наша програма, яку ми представили в березні місяці.

Якщо ми йдемо цим курсом, якщо я забезпечу мінімізацію фіскального дефіциту, Нацбанк зробить свою частину щодо монетарної політики, щодо банківської системи, ми разом реформуємо державні підприємства та приватизацією закриваємо частину дефіциту по бюджету, — то усі макропрогнози будуть здійснені.

Чи плануєте ви випуск євробондів наступного року?

Ні.

Щодо статусу МВФ по боргу перед Росією. Вони цей борг навали офіційним. Як це змінює політику Мінфіну?

Ніяк. Ми робимо все, щоб реструктуризувати наші борги так, як було це зазначено в програмі співпраці з МВФ, включаючи російський борг на $3 млрд. Вони вирішили не брати участь в реструктуризації. Це їхнє рішення. Вони на це мають право. Ми ввели мораторій тому, що по програмі не маємо можливості їм ці виплати робити. До того ж у нас є юридичні вимоги щодо реструктуризації, щодо єврооблігацій — ми не можемо комусь дати кращі умови ніж ті, що визначені вже узгодженими умовами реструктуризації .

А що для нас змінилось при зміні статусу цього боргу?

Для України нічого не змінилось.

Чи будемо ми доводити все ж таки комерційний характер цього боргу?

Для нас нема різниці, який статус у боргу. Це все єврооблігації. Наші руки зв'язані критеріями МВФ — що ми можемо фінансувати, що ми не можемо. На момент, коли МВФ буде приймати рішення по наступному траншу, вони будуть дивитись, чи Україна була добросовісна до кредиторів, чи ми пробували реструктуризувати цей борг, чи ні. Я роблю все, і Мінфін від першого дня до цих змін, до рішення МВФ — ми завжди вели себе добросовісно з усіма кредиторами, в тому числі і з так званим російським боргом.

Який проміжок часу ще може діяти мораторій на так званий російський борг?

До вирішення питання. Або судове рішення, або несудове рішення, тобто реструктуризація.

Ви казали, що необхідно зменшувати роль держави в фінансовому секторі. Яка у Мінфіна буде подальша політика щодо державних банків?

Ціла стратегія обговорюється. Ми над нею працюємо понад чотири місяці разом з міжнародними партнерами, з державними банками. Ми будемо перш за все фокусуватись на корпоративному управлінні. Так, як, наприклад, зараз робиться у "Нафтогазі". Щоб Спостережні ради були незалежні, щоб рішення банків були банківські, комерційні, а не політичні.

Будемо працювати над тим, щоб ці банки сфокусувати на ті частини банківського сегменту, які не перекрити комерційними банками.

Але там, де потрібно — наприклад, фінансування енергоефективності, фінансування експортно-імпортної діяльності країни, підтримку малого бізнесу, підтримку підприємництва — будемо більше фокусувати увагу державних банків.

Залишиться не менш ніж два державних банка: "Укрексімбанк" і "Ощадбанк". Зараз їх багато. Ми приватизуємо один, продаємо другий. Відкрите питання щодо "Укргазбанку" — ми спробуємо його відразу приватизувати, а якщо не вийде — то залучити хоча б частину іноземного капіталу, щоб його потрошку підтягнути до європейських стандартів і продати.

Як ми у подальшому можемо зменшити долю перерозподілу ВВП через державні фінанси?

Двома способами. Перший — через зростання економіки, другий — ми маємо зменшити наші витрати, зробити їх більш ефективними.