МЗС повинно перейти від реагування постфактум до роботи на упередження — дипломат

Україна вкрай потребує реформ майже в усіх сферах. На думку президента та багатьох українських експертів, в країні треба провести інвентаризацію існуючих органів виконавчої влади та відмовитись від зайвих держустанов. Крім того, необхідно провести оптимізацію діяльності усіх існуючих міністерств. Про це та про те, яким чином покращити якість роботи МЗС та рівень сервісу в українських консульствах, Delo.UA поспілкувалось з екс-директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, дипломатом, який один із перших покинув свій пост після розгону студентів з Майдану 30 листопада 2013 року, Вадимом Трюханом.

МЗС нещодавно отримало нового керівника — пана Клімкіна. Однак зміна керівництва сама по собі нічого не вирішує. Як ви вважаєте, що потрібно вдосконалити в роботі відомства?

Якраз навпаки. Саме від керівника будь-якої організації чи установи залежить шлях її розвитку. МЗС не виключення. Протягом всієї історії існування української дипломатії саме її очільники відігравали ключову роль у зміцненні чи послабленні позиції зовнішньополітичного відомства в Уряді. Наразі маємо чи не першого міністра, який публічно заявив про свій намір не просто реформувати МЗС, а рухатися в напрямку створення сучасної дипломатії, яка би враховувала досвід провідних країн світу в цьому питанні.

Водночас є об"єктивні чинники, які впливають на процес.

По-перше, потрібно вирішити питання фінансування. Цього року дипломатичній службі з держбюджету виділено всього 1,1 млрд грн. Це менше, ніж минулого року, на 100 млн. При цьому, враховуючи зміну обмінного курсу, фінансування закордонних дипломатичних установ зменшилося в 1,5 рази.

По-друге, кадрове підсилення. В ситуації, коли РФ проводить по суті відкриту війну на знищення української держави, Дипломатична служба має бути значно посилена. Адже йдеться про цілу низку напрямків роботи, де від дипломатів залежить спроможність України відстояти свою незалежність та територіальну цілісність — політичний, військово-технічний, інформаційний, гуманітарний, торговельно-економічний та інші блоки питань.

По-третє, визначення пріоритетів зовнішньої політики. Дипломатична служба досить тривалий час була позбавлена своєї головної функції, а саме — вироблення зовнішньополітичних ініціатив, рішень і т.д., бо в часи Кучми-Ющенка-Януковича всі вони приймалися на Банковій. Наразі завдання полягає в тому, щоб відновити престиж дипломатії і перетворити її на центр генерації ідей і конкретних рішень.

І останнє — грошове утримання працівників дипломатичної служби. Середня заробітна плата дипломата з 10-15-річним стажем у Києві складає близько 3 тисяч грн. До прикладу, в Бразилії — біля $7 тис. Яким чином можна забезпечувати якісну кадрову політику, коли заробітні плати абсолютно не конкурентні у порівнянні з бізнесом і громадським середовищем? І це при тому, що дипломати не мають жодної пільги від держави, а грошове утримання за кордоном у рази менше, аніж у всіх інших іноземних дипломатів, окрім КНДР.

Удосконалюючи роботу МЗС, перш за все треба вирішити ці чотири проблеми.

Яким чином можна їх вирішити?

Міністр закордонних справ Клімкін вже публічно оголосив про те, що буде реалізована програма реформи МЗС. На мій погляд, вона мала б бути направлена на вирішення декількох першочергових проблем.

Перша — максимально зменшити кількість ланок від ініціювання до прийняття рішення, при цьому посилити відповідальність кожного конкретного дипломата, по суті врахувавши досвід найкращих дипломатичних служб, який уже давно реалізований у ЄС, США та інших країнах.

Друге — підвищити матеріально-технічне і фінансове забезпечення дипломатичної служби. До речі, тут мова йде про невеликі кошти. Насправді, на утримання центрального апарату МЗС України виділяється лише 70 млн грн, все решта йде на закордонні установи. Якщо ми порівняємо бюджет МЗС з такими монстрами, як МВС, Мінекономіки, Мінагрополітики, МОЗ і т.д., то з легкістю дійдемо висновку, що насправді йдеться про мізерні кошти.

Третє — необхідно значно посилити інтелектуальну складову дипломатичної служби. Для цього варто повернутися до системи відкритих конкурсів, через які можна було б залучити фахівців зі знанням різних сфер зовнішньої політики — не тільки міжнародного права, а й міжнародної інформації, міжнародної економіки, міжнародної безпеки і т.д. Таких фахівців, яких зараз бракує на території держави.

Четверте — важливо, щоб дипломатична служба жила не лише по двох статтях закону про основи зовнішньої та внутрішньої політики, а щоб дипломатія генерувала стратегії розвитку відносин України з різними частинами світу по різних напрямках. Жодної такої стратегії на даний момент не існує.

Наприклад, у Росії завжди є чіткий план щодо України — яким чином утримувати контроль над економікою, політикою і т.д. Україна до цього часу не змогла випрацювати свій план дій щодо РФ. Інше питання — відповідність структури задекларованим пріоритетам. Наприклад, в Україні вже досить тривалий час точаться розмови про економізацію зовнішньої політики, натомість під час останньої реформи МЗС було ліквідовано департамент економічної політики. Такі невідповідності не додають ефективності в роботі системи МЗС.

Які наслідки цього рішення?

На жаль, як наслідок, у нас не існує цілісної стратегії виходу української продукції на ринки третіх країн. Ми в основному зараз говоримо про ринок ЄС, забуваючи про те, що у нас є Африка — континент, що динамічно розвивається, є Латинська Америка, є Азія. Ми намагаємося розбудувати відносини з Китаєм, що цілком правильно, але багато чого втрачаємо у відносинах з такими країнами, як Пакистан, Індія, Бангладеш, В"єтнам тощо.

Тобто необхідно, щоб МЗС змогло відпрацювати стратегії розвитку відносин України з різними частинами світу за пріоритетними напрямками: торговельно-економічними, інвестиційними, гуманітарними, політичними, у сфері безпеки тощо. За умови схвалення цих стратегій президентом, МЗС перейде від ручного управління зовнішньою політикою і від реагування постфактум на ті чи інші світові події, до роботи на упередження і довгострокове планування своєї діяльності.

Щодо скорочення. Зараз майже у всіх відомствах відбувається скорочення: працювати повинно менше людей, але вони мають краще забезпечуватися. Чи можливо це виконати в рамках МЗС?

В Україні чомусь кожного разу, коли проходить чи то "адміністративна реформа", чи якесь просто скорочення, застосовується суто математичний підхід: взяти всіх і скоротити на 10-15%. Насправді ж треба йти від чіткого визначення функцій, а вже під них визначати кількість штатних одиниць та професійних вимог до спеціалістів, які потрібні для їх реалізації.

Крім того, в Україні існує досить велика кількість органів виконавчої влади, які нікому не потрібні, бо вони не надають жодних послуг громадянам України, а навпаки, заважають реалізовувати їм свої права.

Наведіть приклади, від яких установ потрібно відмовитись.

Не зрозуміло, навіщо існує Державна сільськогосподарська інспекція, підпорядкована Міністерству аграрної політики, яка у своєму положенні навіть має повноваження щодо контролю за використанням земельних ділянок в містах. Тобто до сільського господарства це ніякого відношення не має.

Не зрозуміло, навіщо існує Національне агентство Євро-2012. Два роки після проведення фінальної частини Євро-2012 пройшло, а агентство досі існує.

Не зрозуміло, навіщо існує Державне агентство з національних проектів і інвестицій. За три роки свого існування воно запам"яталося тільки відомим конфліктом навколо LNG-терміналу, інвестиційний контракт щодо якого підписав якийсь іспанський лижний інструктор. Крім того, дане агентство провело десятки роуд-шоу по всьому світу — по суті, це туризм за державний кошт. А в цих двох відомствах, до прикладу, працює понад 230 осіб. І це в той час, коли ми не можемо створити невелике агентство з 70-100 людей, яке б займалося питаннями європейської інтеграції.

На мою думку, треба провести інвентаризацію існуючих органів виконавчої влади, виписати функціональні повноваження, забрати ті функції, які не приносять жодної користі ні державі, ні суспільству, і таким чином вирішити проблему великої кількості чиновників. А ні в якому разі не скорочувати всіх на якийсь взятий з чиєїсь, хай навіть і розумної, голови відсоток.

А те, що стосується МЗС, то на моє переконання, функції міністерства не просто не зменшуються, а навпаки — вони збільшуються. Тому ні в якому разі не можна допустити скорочення чисельного складу системи МЗС чи подальшого скорочення рівня фінансування. Хай це прозвучить не в унісон, але на мою думку, кількісний склад МЗС треба негайно посилити на 25%, а фінансове забезпечення — як мінімум у два рази, з нинішніх 1,1 млрд до 2,2 млрд грн.

Скільки зараз людей працює в МЗС?

До скорочення було 660 осіб, зараз — 600. І це при тому, що в 2011 році також було скорочено понад 10% особового складу.

Як ви ставитесь до ідеї, запропонованої одним з міністрів — створити міністерство інформації (чи то пропаганди)?

Я вважаю, що за умови створення окремого невеликого агентства, яке б складалося з фахівців, професіоналів у сфері не пропаганди, а міжнародної інформації при МЗС, то відомство із залученням своєї розгалуженої системи дипломатичних установ могло б протягом перших 1-2 років виконувати функцію протидії інформаційній війні, розв"язаної РФ. Після цього можна вже було б приймати рішення про подальші дії. Створення з нуля нового міністерства — це утопія.

Обґрунтуйте, чому цим повинно опікуватись МЗС?

Будь-що нове, для того щоб створити систему, інколи вимагає місяців і років. В МЗС система вже існує. Посилення посольств у ключових країнах — не обов"язково в усіх — одним-двома працівниками, фахівцями у сфері контрпропаганди, міжнародної інформації досить швидко змогло б принести позитивні результати.

Тому я вважаю, що недоцільно плодити нові органи, а краще посилювати існуючі. В даному випадку ця функція природно належала б МЗС, бо йдеться про роботу за кордоном. Разом з тим самотужки МЗС не зможе цю функцію виконати. Важливо, щоб МЗС працювало в чіткому контакті як мінімум з двома середовищами.

Якими саме?

По-перше, це агентства українських ЗМІ, які в окремих країнах вже існують.

По-друге, з громадянським суспільством, яке вже дійшло до того, що навіть створило офіс зв"язку для українських аналітичних центрів у Брюсселі. Такі офіси по зв"язках між українськими громадськими організаціями та владою і громадянським суспільством в інших країнах мали б бути відкриті у найбільш потужних державах — членах ЄС, а також і в інших ключових країнах світу — в Китаї, Японії, Південній Кореї, США, Канаді та інших країнах Азії та Близького Сходу.

За умови взаємодії з українськими ЗМІ, які працюють за кордоном, і громадянським суспільством завдання з протидії російській пропаганді неодмінно буде виконане успішно.

Зміни в МЗС відбулися на рівні головних осіб, проте середня ланка залишилася та, що працювала і раніше. На жаль, є багато фактів і корупційної діяльності, коли продавалися місця в посольствах в певних країнах. Як ви вважаєте, чи доцільно проводити люстрацію в органах МЗС, і на яких принципах?

Сам термін "люстрація" не може використовуватися, коли ми говоримо про МЗС. Чому? Тому що світовий досвід показує, що при люстрації йдеться про визначення приналежності до однієї конкретно взятої партії чи до якоїсь конкретно взятої спецслужби, як то КГБ, в конкретно взятий історичний період часу.

Разом з тим у МЗС протягом всього часу його існування застосовується процедура атестації працівників. Великою мірою вона була суто формальною. Проте після Революції Гідності атестація із залученням представників громадянського суспільства у відповідні атестаційні комісії легітимізувала б Дипломатичну службу. Адже маємо як відверто сміливі вчинки українських дипломатів під час подій на майданах, так і прикрі ситуації за їхньою участю, зокрема під час акцій протестів, які організовувала українська діаспора за кордоном. Вихідці з України в декількох країнах світу, в першу чергу європейських, звертають час від часу увагу на те, що окремі посли і генконсули недостойно повели себе під час Революції. Це перший аргумент.

Але є й другий. Протягом останніх трьох-чотирьох років МЗС "поповнилося" величезною кількістю осіб з донецькою пропискою чи представників "блатних" сімей, причому часто-густо вони призначалися на посади в найбільш розвинені країни світу, а професійні дипломати позбавлялися можливості в кар"єрному рості, як це передбачено законом про дипломатичну службу України.

Тому другий напрямок атестації — з"ясування рівня професійності та наявності відповідної освіти у тих осіб, які були прийняті на дипломатичну службу протягом останнього часу. Причому має йтися про атестацію не лише працівників центрального апарату МЗС, а й працівників закордонних дипломатичних установ.

І третє, можливо найбільш важливе. Світ динамічний: з"являються весь час нові технології, з"являється нова відповідальність, і в цьому контексті важливо при здійсненні атестації кадрів перевірити, наскільки працівники дипломатичної служби йдуть в ногу з часом — вміють користуватися Skype, соціальними мережами, готові брати на себе відповідальність за оперативне прийняття рішень по тих чи інших питаннях.

Повернемося до питання відвертої корупції. Ви підтверджуєте, що такі проблеми існують в МЗС?

На мою думку, більшість працівників МЗС — не просто не мають якогось відношення до корупції, а a priori не можуть його мати. Це я кажу щиро і відверто, бо я там пропрацював 15 років. МЗС — це структура, яка не надає якихось послуг громадянам чи юридичним особам, які б мали ознаки корупційності — дозволи, ліцензії тощо.

Єдиний напрямок, який потенційно є корупційногенним — це видача дипломатичних та службових паспортів. Але ця сфера жорстко регулюється відповідними указами президента, постановами КМУ та внутрішніми інструкціями. Жоден дипломат, розуміючи наскільки це чутлива тема, не ризикував би кар"єрою, щоб порушувати чітко визначений порядок їх видачі.

Багато громадян України скаржаться на якість послуг, які надаються посольствами. Як вирішувати питання більш швидкої реакції і якісного сервісу?

Це якраз перекликається з тим, про що я говорив. У нас шість-сім рівнів прийняття рішень. Великою мірою система залишилася радянською. І по багатьох питаннях, що стосуються консульського обслуговування фізичних і юридичних осіб, консули не мають права самостійно приймати рішення. Вони мають запитати дозвіл в центрі, тобто МЗС; МЗС має їм відписати офіційного листа. Часто-густо МЗС також самостійно не приймає рішення. Воно має звернутися до СБУ або МВС.

Необхідно значно децентралізувати систему прийняття рішень. Консулу мають бути делеговані максимальні права з прийняття рішень, які стосуються захисту прав і інтересів громадян і юридичних осіб безпосередньо на місці без отримування зайвих згод з боку МЗС чи інших органів. Натомість МЗС має перевіряти законність рішень своїх працівників за кордоном при здійсненні атестації.

Щодо Андрія Дещиці. Якби ви були на його місці тоді під посольством Росії, що б ви зробили?

Я би не хотів виправдовувати чи підтримувати мого колегу пана Дещицю. Тут важливо звернути увагу на те, що перед ним стояло архіскладне завдання — він мав зупинити той натовп, що був налаштований на захоплення посольства РФ, будь-яким способом. Якби натовп захопив посольство, то цей випадок став би темною плямою на репутації України як держави на багато-багато десятиліть вперед. Адже згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, приміщення дипломатичних представництв є недоторканними, і незалежно від того, що відбувається в країні, завдання держави — захистити їх від будь-кого.

Великою мірою в тому, що сталося, є вина правоохоронців, оскільки для того, щоб захистити від декількох сотень протестуючих, достатньо сотні-дві правоохоронців, які б стали стіною. Але протягом декількох годин під час протесту їх по суті не було видно на місці події, що великою мірою й підігріло настрої провокаторів з натовпу. І якраз Дещиця в момент перебування там по суті опинився віч-на-віч з неконтрольованою стихією. Абстрагуючись від того "як", слід наголосити на тому, що він досягнув головного — результату. Адже приміщення посольства залишилося недоторканим.