Новий закон про ТОВ: Порядок виходу учасника з товариства

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Реалізація права на вихід залежно від розміру частки у статутному капіталі

Порядок виходу учасника з товариства за власним бажанням відповідно до нового закону залежить від розміру частки такого учасника у статутному капіталі.

Ті учасники, частка яких становить менше 50%, можуть вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

В свою чергу, учасники з часткою 50% і більше можуть вийти виключно за згодою всіх інших учасників протягом одного місяця з дня надання згоди останнім учасником.

Отже, право на вихід контролюючого учасника є заблокованим у разі відсутності згоди на вихід хоча б одного з учасників незалежно від розміру частки учасника, який проти.

Запропоноване обмеження викликало багато дискусій.

Такий порядок законодавець мотивував тим, що вихід контролюючого учасника створює надзвичайно високий ризик порушення прав інших учасників шляхом виведення більшої частини активів на підставі виплати йому компенсації вартості його частки в капіталі товариства і, як наслідок, ризик втрати бізнесу.

Наразі найбільш актуальними є два питання:

1. Чи можливо в статуті скасувати обмеження у праві на вихід та передбачити інший порядок виходу.
2. Які можливі способи судового захисту для примусового надання згоди на вихід.

Законом закріплено, що учасники в статуті можуть передбачити інший строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності.

З вказаного формулювання випливає, що норма щодо надання згоди на вихід учасника з часткою 50% і більше є імперативною та не може бути змінена статутом. В статуті можуть бути змінені лише положення щодо розрахунку з таким учасником.

Як наслідок, можливість звернення до суду із позовом про зобов'язання надати згоду на вихід, визнання такої згоди наданою тощо та отримання позитивного судового рішення також достатньо неоднозначно. Судове рішення не може суперечити імперативній нормі закону.

Державна реєстрація виходу учасників з ТОВ

Учасник вважається таким, що вийшов, з дня державної реєстрації його виходу.

При цьому закон не вимагає ані скликання та проведення загальних зборів для прийняття відповідного рішення про вихід, ані внесення змін до статуту товариства.

Статут за новим законом взагалі не повинен містити інформації про розмір статутного капіталу, розмір часток та склад учасників товариства. Вказана інформація відображується виключно в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Для державної реєстрації виходу сам учасник, який виходить з товариства, подає державному реєстратору заяву про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. У разі виходу учасника із часткою 50% і більше додатково подається згода інших учасників, справжність підписів на яких засвідчується нотаріально.

Одночасно з реєстрацією виходу державний реєстратор вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки у статутному капіталі. У день реєстрації реєстратор надсилає товариству та іншим учасникам виписку за результатами реєстрації виходу.

Отже, процедура державної реєстрації максимально спрощена, здійснюється самим учасником, який виходить, що усуває можливість будь-якого недобросовісного перешкоджання виходу іншими учасниками шляхом непроведення загальних зборів або неподання товариством документів державному реєстратору.

Визначення вартості частки при виході та її виплата

Беззаперечно позитивною новелою закону є те, що вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру оплаченої частки такого учасника.

Наразі вартість частки в основному визначалась, виходячи з балансу підприємства. Як наслідок, учасник міг отримати виплату, яка є значно нижчою реальної ринкової вартості.

Вартість частки визначає саме товариство станом на день, що передував дню подання документів до державного реєстратора. Виплата здійснюється протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника.

Визначення моменту виходу, відсутність залежності виходу учасника від проведення загальних зборів, простота процедури державної реєстрації, а також визначення права на отримання саме ринкової вартості частки незалежно від факту затвердження річного звіту є безумовними досягненнями нового закону.

Разом з тим можливість будь-яким учасником без прив'язки до його частки заблокувати вихід контролюючого учасника, а також відсутність законодавчо передбачених механізмів захисту прав контролюючого учасника у випадку зловживань або недобросовісної поведінки інших учасників залишається предметом дискусій.

Багато сподівань було покладено на те, що новий закон передбачить механізми вирішення корпоративних конфліктів у разі, коли учасники володіють частками "50 на 50" та не можуть між собою домовитись. Як наслідок, неможливе ані проведення загальних зборів, ані вихід з товариства, ані ліквідація, ані взагалі здійснення господарської діяльності.

На жаль, запропонований механізм виходу учасника не вирішує зазначену проблему корпоративних конфліктів, оскільки в наведеному випадку без згоди другого учасника вихід неможливий.