Росія проти всього світу: чи зможе Генасамблея ООН вплинути на Путіна — дипломат

Росія поставила себе проти усього світу. Вона робить виклик всій системі міжнародних відносин, яка склалася після Другої Світової війни. При цьому більшість країн світу не підтримують агресію Путіна.

Сьогодні увечері відбудеться засідання Генеральної асамблеї ООН, на якій 193 країн світу будуть обговорювати ситуацію навколо Криму. Щодо можливих наслідків засідання Delo.UA поспілкувалось з екс-директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції, дипломатом, який один із перших покинув свій пост після розгону студентів з Майдану 30 листопада 2013 року, Вадимом Трюханом.

Вадим, який зараз можна дати статус відносинам з Росією? Це політичний, дипломатичний, чи це вже військовий конфлікт?

З початком інтервенції в Крим стало очевидним, що відносини України з РФ зі стану співробітництва та партнерства перейшли в статус військово-політичного конфлікту. Блокування і потім захоплення гарнізонів, військових частин, кораблів України — це вже елементи військового конфлікту.

Які Ви бачите сценарії розвитку подальших подій?

Президент Путін діє за принципом "захопити якомога більше, щоб потім втримати те, що є найціннішим". І виходячи з того, які протягом останніх кількох років (не тижнів, не місяців — а років) лунали ідеї з вуст представників режиму Путіна, стратегічною метою було повернення саме Криму.

Тому продовжуючи ескалацію конфлікту через збереження великих угрупувань військ на суміжних зі східними та південними кордонами України територіях РФ, з нарощенням групування військ у Придністров"ї, Путін дає зрозуміти, що він може піти далі з тим, щоб примусити і міжнародну спільноту, і уряд України погодитися на анексію саме Криму.

Далі у південно-східні регіони він піде?

Певна вірогідність того, що Путін спробує захопити, принаймні, Одеську область — ще залишається. Разом з тим, з огляду на те, що до цього часу жодна країна світу, яка б являла собою якусь політичну чи військову потужність, відкрито не підтримала Росію, думаю, що він не насмілиться перейти до відкритого збройного конфлікту, який потягне за собою, можливо, навіть десятки тисяч загиблих. Відкрита війна — це шлях до повної економічної та політичної ізоляції РФ.

Тому його мета — закріплення в якомусь міжнародно-правовому документі факту приналежності Криму до РФ.

І до речі, зустріч міністра закордонних справ Лаврова з в.о. міністра закордонних справ Дещицею — це перша ознака того, що Росія вже готова до двосторонніх контактів на дипломатичному рівні і до пошуку певної політичної розв"язки в ситуації, яка є.

Хоча на мою думку, цей процес не завершиться якимось врегулюванням протягом найближчих тижнів чи місяців. Можна спрогнозувати, що певні розв"язки можуть бути вже після президентських виборів, оскільки позиція особисто Путіна і представників його режиму полягає в тому, що в Україні на даний момент нелегітимна влада.

Тому буде видимість переведення конфлікту в м"яку фазу — в дипломатичне врегулювання, але реальні якісь домовленості можуть бути досягнуті лише після червня.

Навіщо росіянам Крим, відрізаний від материкової частини?

Головна причина в тому, що в самій РФ режим Путіна не можна сказати, що похитнувся, але виникла загроза тому, що популярність Володимира Путіна буде падати. Цьому є об"єктивні причини, а саме погіршення соціально-економічного стану в країні і все-таки безпрецедентне зростання протесних настроїв.

Наприклад, той факт, що близько 50 тисяч людей вийшло напередодні референдуму в Криму на вулиці Москви, а також по декілька тисяч у Владивостоку, Магадані, інших містах, свідчить про те, що все ж таки в суспільстві Росії назрівають протестні настрої, пов"язані зі зростанням тенденції до тоталітаризму в РФ.

Тому для того, щоб заглушити ці настрої, щоб відвернути увагу власного суспільства від соціально-економічних проблем, Путіну потрібна була коротка, успішна, виграшна військова кампанія. Так, до речі, він діяв уже двічі: у відносинах з Грузією і в ситуації з Чечнею. На даний момент роль жертви, на жаль, випала Україні.

Але є й друга причина. Вона полягає у тому, що Росія незалежно від того, який політичний режим при владі — чи то Російська імперія, чи то Радянський Союз, чи то РФ — це країна, що сповідує політику експансії, політику розширення своїх територій.

І коли в 1991 році розпався Радянський Союз — була нанесена величезна психологічна травма по тілу самого російського суспільства. Хто б що не говорив, які росіяни — гарні чи погані, — але факт залишається фактом: російське суспільство у переважній своїй масі (на мою думку, 85-90%) на даний момент підтримує дії Путіна. Це означає, що російське суспільство було готове до таких дій свого президента.

Втрата Криму серед переважної більшості росіян вважалася найбільшою історичною несправедливістю. І зрозуміло, що рано чи пізно хто б не був при влади в РФ, він би скористався можливістю, щоб повернути Крим назад у лоно РФ.

Зараз наша влада дуже чекає засідання Генасамблеї ООН. Що воно може нам дати, які рішення можуть бути прийняті?

Скажу думку, яка не всім сподобається. ООН, на жаль, на даний момент перетворилася на орган, який неспроможний діяти на упередження при виникненні загрози тих чи інших конфліктів.

Більш того, ООН на даний момент виявилася структурою, яка залежить від волі однієї держави, яка володіє ядерною зброєю. Вона по суті неспроможна приймати ефективні рішення для розв"язання такого роду військових конфліктів. При цьому Генасамблея, згідно зі статутом ООН, не має повноважень приймати рішення стосовно миротворчих місій. Це компетенція виключно Ради безпеки ООН. Таким чином, Генасамблея зможе визнати територіальну цілісність України, можливо, засудити анексію Криму Росією та оголосити Крим демілітаризованою зоною.
Ця ідея дуже красива, але вона не може бути реалізована з двох причин.

По-перше, РФ не для того вводила свої війська і не для того захоплювала Крим, щоб потім вивести їх звідти. Ні в якому разі РФ не погодиться з рішенням, яким би воно не було у Генасамблеї, і не буде його виконувати.

А по-друге, для того, щоб вивести війська з Криму, з логістичної точки зору РФ знадобилося б мінімум 2-3 роки. Для цього побудувати іншу військову базу десь на своїй території, наприклад, у Новосибірську.

Яка відповідальність може бути на Росії, якщо вона не погодиться виконати рішення Генасамблеї?

Тут можуть бути варіанти. І ЄС, і США, і Японія, і Канада вже запровадили певні санкції, які називають "перший пакет", "другий пакет", і йде мова про "третій пакет". Але в чому проблема цих санкцій? Вони є суто персональними по відношенню до конкретних осіб у РФ. По аналогії як це було з Україною.

Але коли йшлося про Україну, такого роду санкції були виправдані, бо персональна відповідальність за події, які сталися на Майданах, несли конкретні особи: Янукович, Захарченко, генпрокурор Пшонка тощо.

А в ситуації в умовах військово-політичного конфлікту з Росією відповідальність лежить не на конкретних персоналіях, а на державі РФ. Оскільки там легітимні органи влади, легітимно приймаються рішення, схвалюються Думою і Сенатом.

На жаль, на даний момент цілком очевидно, що ні ЄС, ні США, ні жодна інша країна світу не готові до повномаштабних санкцій, які були б запроваджені по відношенню до Росії.

Чому? Тому що в першу чергу ЄС занадто залежний від енергоносіїв, які поставляються з РФ, а саме газу. І можна легко спрогнозувати, що в разі введення санкцій проти РФ, наприклад, зупинення експорту газу, арешт всіх активів "Газпрому", у відповідь РФ арештовує усі іноземні капітали, а це мільярдні інвестиції. До того ж зараз немає джерел для миттєвого заміщення російських енергоресурсів. Якраз ці два моменти є стримуючим фактором.

Але я не виключаю що в разі, якщо Росія не погодиться виконати рішення Генасамблеї ООН, міжнародна спільнота (причому не тільки ЄС, США, а й інші країни, які є союзниками США, партнерами ЄС) вже запровадять не персональні санкції, а санкції проти держави РФ.

І в такій ситуації виникає уже велика небезпека для режиму Путіна. Тому що РФ дуже залежна від іноземних інвестицій і від ринків збуту своєї продукції. І не тільки енергетичної, але й металургійної, військово-технічної, хімічної промисловості.

Як це відобразиться на Росії?

У такій ситуації може виникнути загроза, по-перше, дефолту, по-друге, галопуючої інфляції, по-третє, росту цін на продукти харчування, що активізує протестні настрої в Росії.

В історії Росії найбільш трагічні періоди пов"язані з так званими хлібними бунтами.

Якщо громадяни Росії відчують, кожен на добробуті своєї сім"ї, на собі, що режим Путіна заводить країну в глухий кут, то можна передбачити, що в РФ відбудеться щось аналогічне до подій, які ми мали у нас на Майдані чи під час Помаранчевої революції.

Але чи не призведе це до протилежної реакції? Путін може сказати, що потрібно Росію захищати від поганої Європи…

Дуже слушне зауваження. Думаю, що пропагандистська машина РФ, яка, як ми бачимо, навчилася використовувати фейкові факти і вигадані події таким чином, що громадяни РФ їм вірять, то і в цій ситуації безперечно, що пропагандистська машина буде працювати на доведення неіснуючого факту агресії Заходу в широкому контексті і України у вузькому по відношенню до Росії.

До речі, в такій ситуації перша загроза, яка виникне для України — це розв"язання воєнних дій по відношенню до південних та східних областей. Оскільки поранений звір, як відомо, починає метатися. Тому якщо Путін відчує себе у глухому куті, я не виключаю, що він віддасть наказ про перетин своїми збройними силами кордону України.

Насправді, ця ситуація призведе до того, що у військові дії буде втягнуто інші країни і по суті вже мова йтиметься про Третю Світову війну.

Але на мою думку, більший шанс того, що протестні настрої в Росії розвинуться настільки швидко (як відомо, революції з"являються нізвідки, це ви бачили і по Помаранчевій революції, і по Майдану, і по Арабській весні), що Путін просто не встигне цього зробити.

Тим не менше, залишатимуться два сценарії. Або розпад Росії на окремі суб"єкти, який відбудеться в результаті повалення режиму Путіна, потім введення військ ООН, які будуть забезпечувати охорону ядерних об"єктів тощо. Або повномасштабна війна, результати якої на даний момент не міг би спрогнозувати жодний військовий чи політичний експерт.

Хто може бути союзником Росії на засіданні Генасамблеї ООН?

Проглядається, що у Росії є шість союзників: це Сирія, КНДР, Венесуела та три країни СНД — Казахстан, Білорусь і Вірменія. Всі вони вже публічно підтримали анексію Криму.

У Генасамблеї рішення приймається більшістю голосів. Там 193 країни. Зараз вже очевидно, що Росії не вдасться переконати більшість країн у свої правоті. Оскільки станом на зараз усі країни якраз підтримують позицію, яка засуджує агресію і яка полягає в підтримці територіальної цілісності та незалежності України. Причому й такі країни, як КНР — це дуже знаково.

Багато хто з експертів сумнівався у тому, яку позицію займе КНР. Але Китай, його президент на ядерному саміті в Гаазі заявив про те, що Китай однозначно підтримує незалежність і територіальну цілісність України. І країни Африки, як то Нігерія, Чад, країни Середнього Сходу, як то Йорданія, Кувейт. Всі вони виступають за збереження незалежності і територіальної цілісності України.

Проте може скластися ситуація, за якої велика кількість країн, які перебувають під впливом Росії, або мають специфічні відносини з окремими державами Заходу, утримаються, або взагалі не візьмуть участі в голосуванні.

А Близький Схід?

Дуже цікава ситуація з Іраном. Буквально кілька місяців тому було розблоковано переговори стосовно ядерного досьє. І зараз Іран, який зазнав величезних збитків і який на собі відчував тиск санкцій, в результаті чого знецінилася валюта, погіршився соціально-економічний стан, він зацікавлений у відновленні нормальних торгівельно-економічних відносин і з Європою, і з США.

Буквально нещодавно президент Обама зробив безпрецедентний крок. Він записав відкрите звернення до народу Ірану, в якому дав натяк на те, що існує велика ймовірність повного зняття санкцій. Можна спрогнозувати, що дипломатія США намагається заручитися підтримкою Ірану в обмін на послаблення чи навіть повне зняття санкцій.

Тому я би дав більше шансів, що Іран не буде підтримувати Росію в ситуації, коли у нього намітилося повернення до цивілізованого світу.

Існує така думка, що Росія могла затіяти конфлікт також і заради того, щоб відтягнути момент з поверненням Ірану на енергетичний ринок.

Іран не мав тут головного значення. Але стосовно впливу повернення Ірану на ринок енергоносіїв, то на думку багатьох експертів, якраз повернення іранського газу чи нафти призведе до зменшення ціни на кілька доларів за барель, і це буде ще одним фактором впливу на російську економіку.

Зараз США і ЄС зацікавлені у поверненні Ірану на енергетичний ринок і у зменшенні цін на енергоносії.

Другу частину інтерв"ю читайте 28 березня.