Чому може навчити податковий спір Єврокомісії та Starbucks

В адміністративних судах України вже приблизно 200 справ щодо форми і суті дотримання українським бізнесом правил трансфертного ціноутворення(надалі — "ТЦ"). Зрозуміло, що вчитися застосовувати правила ТЦ бізнесу фіскальним органам та суду доведеться разом у найближчий час. Таке спільне навчання не можливе без врахування практики ЄС. При чому, як не дивно, не лише практики податкових спорів, а й питань дотримання конкурентних положень законодавства, таких як спір, зокрема спір за участі Єврокомісії та групи компаній Starbucks.

Пошук податків

Почалася історія цієї справи із запиту Єврокомісії 30 жовтня 2013 р. до уповноваженого органу Нідерландів. Брюссель цікавився інформацією щодо надання державної допомоги (відомої за Римським договором як "state aid") контролюючим органом Нідерландів платникам податків в цілому. Окремо було запрошено інформацію і щодо двох компаній групи Starbucks (голландських Starbucks Coffee EMEA BV і Starbucks Manufacturing EMEA BV).

За результатами аналізу отриманої інформації, Єврокомісія стверджує, що країна надала необґрунтовані податкові преференції компаніям групи Starbucks. Фактично мова йде про порушення вимог конкурентного законодавства ЄС (state aid). Як наслідок, вже 11 червня 2014р. з`являється рішення Єврокомісії про порушення 107(1) і 108(2) Угоди про функціонування Європейського Союзу (згаданого вище Римського договору).

На думку Єврокомісії, преференція надана групі компаній на підставі Договору про попереднє узгодження ціноутворення від 28 квітня 2008 р. (англійською — Advance Pricing Agreement, скор. АТА), умови якого ставлять інших платників податків країни в неконкурентні умови.

Отримавши доступ до Договору про попереднє узгодження ціноутворення, Єврокомісія фактично проаналізувала умови дотримання правил трансфертного ціноутворення. Зокрема, було проаналізовано правильність закріпленого в договорі методу, який застосував платник податку. Також Єврокомісія звернула увагу на якість функціонального аналізу, встановлення сум роялті за ноу-хау, на правильність вибору сторони, яка тестується.

Брюссель вказав, що голландська компанія неправильно підійшла до визначення сторони, яка тестується з огляду на понесені операційні, інвестиційні та інші ризики, а також витрачені для забезпечення діяльності активи. У висновку було сказано, що компанія, яка виконує лише "рутинну" функцію, не може виступати як "tested party".

Нідерланди висловили контраргумент такому висновку, вказавши, що визначена Єврокомісією компанія як тестована, не може бути такою (у неї навіть немає найманих працівників).

Royalty за ноу-хау

Найбільше уваги Єврокомісія звернула на суми роялті, які сплачувалися в групі (п. 290 Рішення Єврокомісії). Суми здалися для перевіряючих "сумнівними з огляду на їх природу" (оплата за ноу-хау). Брюссель стверджує, що платник роялті (голландська компанія) не мала ніякої вигоди від користування правами інтелектуальної власності. До того ж звучало і класичне ствердження як для спорів з ТЦ, що сплачені суми роялті є зависокими для відповідного роду нематеріальних активів.

Процесуальні ігри

Закономірно, що Starbucks не залишився осторонь розслідування. Вже 5 вересня 2015 р. Starbucks Corp. (Seattle, Washington, United States) та Starbucks Manufacturing Emea BV оскаржили до Суду дані висновки Рішення Єврокомісії.

Стежити за подальшою долею справи дуже цікаво — як платнику податків, який задумався над укладенням договору про попереднє ціноутворення, так і консультантам для аналізу аргументів та доказової бази сторін. Цікавою справа буде і для суддів — через декілька років подібні спори з ТЦ та конкурентного права можуть з`явитися і в українських судах, зважаючи на євроінтеграційні процеси.