Положення Конституції України, Закону України "Про зайнятість населення" закріплюють рівні трудові права громадян України та іноземців, які постійно проживають в державі.
В свою чергу, іноземці, наміром яких є виключно строкове працевлаштування в Україні, мають на це право за умови наявності відповідного дозволу, процедура одержання якого ще донедавна була невиправдано тривалою та недостатньо врегульованою.
Так, затяжні строки вирішення питання про його видачу (30 календарних днів), надмірно розширений перелік необхідних документів, відсутність встановленого строку, на який можливо продовжити дію раніше наданого дозволу, та термінів його направлення роботодавцеві, неможливість отримання його дублікату замість втраченого або пошкодженого, а також необхідність сплати грошових коштів за розгляд заяви, а не за сам дозвіл сприяли бюрократизації та надавали уповноваженому державному органу можливість необґрунтовано відмовляти у видачі дозволу.
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaІз набранням сили Законом України "Про зайнятість населення", постанови КМУ № 437 від 27 травня 2013 року "Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства", постанови КМУ № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" чинне законодавство зазнало позитивних змін в сторону спрощення вказаного вище порядку.
Наразі строк прийняття територіальним органом Державної служби зайнятості відповідного рішення складає сім робочих днів, встановлено три робочі дні для оформлення та видачі дозволу роботодавцеві, обов"язок якого по внесенню плати на рахунок Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України виникає виключно після прийняття позитивного рішення щодо працевлаштування іноземця.
Також врегульовано можливість одержання дублікату дозволу в разі його втрати або пошкодження, встановлено, що дозвіл, строк дії якого сплинув, може бути продовжено на той самий строк необмежену кількість разів за умови своєчасного подання відповідних документів.
Державна політика в сфері зайнятості населення направлена на першочергове сприяння у забезпеченні роботою громадян України, а тому обмеження щодо категорій іноземців та підстав, за яких їх може бути залучено, залишились без змін, як і строк дії дозволу на працевлаштування, який не може перевищувати одного року.
Окремо зазначаємо, що іноземець може працювати тільки в того роботодавця та на тій посаді, що визначені дозволом, сумісництво не передбачено.
Існують певні складнощі й для іноземних осіб, які мають намір стати керівниками створених ними в Україні суб"єктів господарювання, оскільки такі призначення можуть бути правомірними виключно після того, як юридичні особи — потенційні роботодавці іноземця, отримають необхідний дозвіл для цього.
Наявність деяких обмежень в сфері залучення до роботи в Україні іноземців дозволяє першочергово забезпечувати трудовий попит українців.
При цьому, за даними Міністерства соціальної політики України, такого ж принципу пріоритетності інтересів своїх громадян дотримується, в тому числі, Литовська республіка, Італійська республіка.
Республіка Польща зобов"язує одержувати дозвіл на працевлаштування іноземців, які не є громадянами держав-членів ЄС, ЄЕП або Швейцарії.
З урахуванням вказаного вище, в бізнес-колах вважають, що наявні складнощі перешкоджають залученню іноземних інвестицій в Україну.
Зокрема, суб"єктами законодавчої ініціативи 28 квітня 2016 року було зареєстровано законопроект № 4541 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення бар"єрів для залучення іноземних інвестицій (щодо скасування реєстрації іноземних інвестицій та внесення змін в правила працевлаштування та тимчасового проживання іноземців)".
Вказаним проектом, в тому числі, передбачається:
- можливість праці іноземця одразу за декількома дозволами в різних роботодавців;
- право іноземця на сумісництво та суміщення;
- розширення переліку підстав для залучення праці іноземців;
- введення поняття іноземних високооплачуваних професіоналів (із заробітною платою більше 100 мінімальних заробітних плат), дозвіл яким пропонується видавати строком до 5 (п"яти) років;
- встановлення диференційованої плати за отримання дозволів: 6 (шість) мінімальних заробітних плат — для дозволів, що видаються на строк від 1 (одного) до 3 (трьох) років; 4 (чотири)– що видаються на строк від 6 (шести) місяців до 1 (одного) року; 2 (дві) — що видаються на строк до шести місяців.
В свою чергу, слід зазначити, що в деяких країнах встановлено й більш гнучкі умови працевлаштування іноземців, в тому числі, за законодавством Італійської республіки дозволяється одержання дозволу на роботу одразу в декількох роботодавців, а Республіка Кіпр не обмежує максимальний термін перебування із правом працевлаштування для наступних іноземців: високопрофесійного персоналу, зареєстрованих на території РК компаній, які здійснюють свою діяльність за кордоном; виконавчих директорів; менеджменту середньої ланки; виконавчого персоналу зареєстрованих на території РК компаній, які здійснюють свою діяльність за кордоном; спортсменів та тренерів, майстрів іконних зображень.
Від травня 2015 року підставою для працевлаштування без дозволу на території Республіки Польща є заява роботодавця із зазначенням фактичних умов праці іноземця та форми трудових правовідносин (трудовий договір, цивільно-правова угода), що раніше не зазначалося у таких заявах.
Підсумовуючи, хочеться відмітити позитивну динаміку в сфері законодавчої лібералізації процедури отримання дозволу на працевлаштування іноземців в Україні, при цьому, важливим є збереження балансу між вказаною необхідністю та наданням можливості українцям реалізовувати гарантоване право на працю в своїй країні.