"Цінники виросли? Правильно: ризики для корупціонерів зростають" — голова митниці Нефьодов

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Частина 1. Дуже важко бути чесним, якщо навколо 80% людей крадуть — голова митниці Максим Нефьодов

Розкажіть з приводу операції "Бастіон", чому, на вашу думку, вона виявилась неефективною та її скасували?

Я чесно скажу, в мене дуже прагматичний підхід до будь-яких державних процесів. Я, як людина, яка прийшла з бізнесу, ніколи не повірю в те, як мені розповідають, що державне управління — це щось зовсім інше. Я вірю в цифри, будь-яку операцію, в тому числі безпекову операцію. Є якась ціна, інколи вона прямо вимірюється в грошах. Ми на це щось витрачаємо, як суспільство та держава. Вона вимірюється в роботі людей, яких ми до цього долучаємо, і вона вимірюється у стратах до бізнесу, до громадян, які мають більший строк проходження процедури тому, що їх частіше обшукують та затримають вантажі.

Коли є якийсь результат, далі ми порівнюємо ці два показники і дивимося — ок, ми стільки витратили, але стільки затримали злочинців, дорахували до державного бюджету, якісь показники — зловили наркотики. Я, нажаль, не бачу в більшості таких операцій великої користі, тобто, користі, яка б давала аргументи, що її треба продовжувати, чи посилювати, чи якимось чином залишати. Тому "Бастіон" ми скасували.

Ми працюємо та намагаємося зрозуміти, які мають бути ефективні мобільні групи. Також працюємо з європейцями в рамках різних проектів. В Європі теж є мобільні групи, вони просто працюють не так як в нас. І зараз намагаємося знайти, намацати модель, яка буде працювати.

Потрібні нові підходи, а вони не завжди стандартні. Треба робити пілоти — в одній області так, в іншій так, в третій так, подивитися, що працює, не працює, що є ефективним. Знайшли те, що працює, поширили на всю Україну і зробили в три рази ефективніше. Шукаємо далі. 

Хтось вас консультує? Чи ви дивитесь на досвід іноземних митниць?

Я вже згадував. Є велика кількість міжнародних проектів, які працюють в цьому напрямку. В середині структури є доволі багато досвідчених митників з великою кількістю знань. Завдання будь-якого керівника — знайти здорову частину в державному органі, підсилити цих людей, дати їм більше повноважень та більші посади. Тут є багато людей і митників, яких поважають та в них не соромно повчитися. Я багато працюю з бізнесом і майже кожного дня зустрічаюся з асоціаціями та даю їм зворотній зв'язок стосовно того, що відбувається. Я не відчуваю великої нестачі знань, незважаючи на те, що, звичайно, не можу назвати себе досвідченим митником, м'яко кажучи. Я відчуваю головну нестачу в робочих руках, які можуть все це імплементувати.

Тобто, ідей в нас багато, я можу написати і розказати набагато більше, що знаходиться в процесі роботи. Людей не вистачає, які готові взяти цей напрямок і працювати, щоб дати якісь результати. Це не специфічна митна проблема, а проблема кожного державного органу. Наша проблема не в тому, що треба робити. З цього приводу написані томи, є затверджені Кабміном стратегії по реформі митниці, стратегії, які писав американський орган, який об'єднує митницю і прикордонників. Є стратегії Євросоюзу, велика кількість мануалів Євросоюзу для країн нових членів і так далі. І з усіма стратегіями я згоден на 95%. Все, що я розповідаю — це нічого не вигадано. Це не ідеться про те, що прийшов геніальний Максим Нефьодов чи хтось інший, а йдеться про питання імплементації всього.

Чи я перший сказав, що треба відкривати митну інформацію? Ці історії стосовно митної інформації вносяться вже багато років, просто не зроблено нічого. З минулого року я особисто почав "пхати" сканери ДФС, щоб вони провели тендери на них, просто вони досі не запущені, бо воно якось все не складається. Тому моє завдання зробити це, додавити, запустити ці сканери, навчити людей, як з ними працювати. Сканер — це не панацея сама по собі, це не робот, який самостійно працює. Ми маємо зрозуміти, що треба направляти на сканування для того, щоб був ефект.

Голова митної служби Максим Нефьодов. Фото: Коcтянтин Мельницький/Delo.ua

Митниця в цьому плані, як бізнес-процес, дуже відрізняється від будь-якого розподіленого органу з принциповими операціями — як банки, чи страхові компанії, або мережі супермаркетів. Ми знаємо, що роблять наші люди на місцях за сканерами, значить, треба створити систему, коли є центральний апарат, створена моніторингова група, яка має доступ до цих картинок і може вибірково кожну 20-ту чи 30-ту перевіряти на наявність порушень.

В ідеалі треба централізувати процес обробки цієї інформації. Ось так працюють в Мексиці, наприклад, мені дуже подобається цей досвід. В них на всю країну створено 2 центри для обробки даних зі сканерів. Людина, яка працює за сканером, її завдання тільки подивитися, щоб водій вийшов, його не опромінило, щоб двері зачинилися, і натиснути кнопочку. Приїхав сканер — зображення йде на один з двох центрів. Там сидить людина, яка не знає, що вона сканує, яка не знає, що це за особа, який вантаж сканується. Їм приходить лише картинка.

Сканер — це не зображення, а 3D-зображення, яке треба крутити, дивитися під різними кутами, в різниці, кольорі для того, щоб видивитися. А потім сказати: "О, щось тут підозріло виглядає, а тут під третю палєту зазирніть, будь-ласка, бо щось тут мені не подобається, як воно виблискує". Тоді людина, яка десь сидить і дивиться зображення, і навіть, якщо хтось і хоче дати хабар — кому давати? Це не виключає ризики на 100%, немає, нажаль, ідеальної системи. Але вся моя робота — це знизити ризики. Корупція і контрабанда є в будь-якій країні, навіть в Швейцарії, тільки питання — скільки її. Моє завдання, щоб її стало менше. Це так само, як ми працювали в Prozorro. Чи змогло Prozorro повністю побороти корупцію публічних закупівель? Смішне питання. Але наше завдання — зробити її меншою.

Зрозуміло, що у Фейсбуці багато критики на нашу роботу, це зрозуміло і заслужено. Митниця не може за місяць стати ідеальною і відповідати всім очікуванням суспільства. І соромно за те, що зараз відбувається.

Це означає, що раніше тебе готові були пропустити за 100 доларів, тому що хто там дивиться, то тепер страшно, може і самому доведеться відкупатися від якихось правоохоронців, і вже це може коштувати мінімум 300 доларів. Це означає, що системі страшно, і зменшується рентабельність контрабанди. Дрібні і дуже коштовні речі завжди будуть возити контрабандою. Наприклад, діаманти можна засунув в кишеню і піти. Один діамант провіз, на багато років життя вистачить — красота. Але ж таких товарів не більшість, але саме їх ми маємо починати підтискати. Якщо хабарі за провезення зростають, ризики зростають. Це означає, що у памперсах вже не вигідно возити легкий компактний товар, або великий та відносно дешевий. Вартість роботи в білу вона зрівнюється з вартістю роботи в чорну. Ось це насправді показник моєї роботи — я так бачу.

Це не тому, що я не хочу саджати корупціонерів у тюрму. Хочу! Ми складаємо протоколів набагато більше, ніж раніше. Питання просто, що митниця — це не правоохоронний орган. Наша робота, в першу чергу, економічна, а далі ми вже співпрацюємо в рамках мобільних груп, координаційного центру, який створили. Працюємо з прикордонниками, Державним бюро розслідувань, поліцією, тому що їх робота — далі одягати наручники і ловити злочинців, яких ми можемо ідентифікувати і підсвітити. Потім вже тягти їх в суд.

Ви можете назвати конкретні цифри, якщо вони є і ви їх знаєте, скільки потрібно грошей на закупівлю сканерів та вагів?

Питання скільки і в якому вигляді їх закуповувати. Лоти, які раніше закуповувало ДФС, — це 3 сканера, один лот йшов з бюджетом близько 390 мільйонів гривень. Ті, які закупили, була суттєва економія, якщо я не помиляюся, можете подивитися на Prozorro, щоб я з цифрою не збрехав. Мені здається, там було близько 250 мільйонів гривень. Зрозуміло, що сканери є різні, виробники різні і специфікації різні, тому плюс мінус від 250 до 350, щось подібне. Якщо казати про вагові комплекси — це набагато дешевше. 10 вагових комплексів, які я згадував — це близько 24 мільйонів гривень.

Набагато дорожчі інтегровані системи відеоспостереження. Для 12 пунктів пропуску, які ми дивимося, це — мінімум 230 мільйонів гривень. Бо інтегровані системи відеоспостереження — це не просто камери. Це камера, яка на зв'язку з інтеграцією в єдину IT-систему, з розпізнаванням облич і номерів машини на в'їзді. Вони сфоткали номер, розпізнали, далі машина проїхала на ваги. Знову сфоткали, що це саме та машина, і вона заїхала — все підвантажується, далі фото, як вона проходить контроль, як виїжджає, ще раз фоткається, що саме ця машина виїхала. Можливість керувати цими зображеннями з Києва, вибірково контролювати, що там відбувається — це достатньо дороге задоволення. Тому це — не пріоритет номер один, але колись ми маємо дійти до цього.

Можете назвати приблизні терміни повної реструктуризації з 26 до 16 митниць?

Ми плануємо з 2020 року почати 16 пунктів пропуску — будівництво або реконструкцію. Карту я виклав у Фейсбук, зробив презентацію, що ми зробимо 12, якщо будемо дуже намагатися, тоді закінчимо наступного року. Ще два — в 2021 році, і два — в 2022-му.

Зараз в нас є два — Дніпро і Волинь, там ще існують деякі організаційні питання. От вони, можливо, будуть на самому початку наступного тижня. А так очікуємо, що вони будуть створені, далі почнеться процес переведення людей, а це — бюрократія, кошториси, печатки, бюджети. 

При цьому у вас не вистачає людей...

Більша частина людей буде переведена з існуючих митниць. Близько 500 людей з існуючої структури не потраплять до Держмитслужби по всій Україні. Зрозуміло, що мені б хотілося заводити більше нових і більш ефективних людей в структуру митниці. 

Голова митної служби Максим Нефьодов. Фото: Коcтянтин Мельницький/Delo.ua

В Україні вже кілька років тенденція дефіциту висококваліфікованих кадрів. Де ви їх збираєтесь брати?

Як де брати людей? Платити людям ринкові гроші, якщо ви це робите, даєте їм цікаву роботу, будете ставитися до них нормально, даєте їм нормальні умови роботи — ви знайдете людей. Якщо ви оплачуєте людям не ринкові гроші, звичайно, ви не знайдете їх. Конкуренція за найкращі кадри є завжди. І це вже виклик як для керівника — пояснювати, чому треба йти в митницю, а не в якійсь інший державний орган. Далі — це вже конкуренція та моє завдання. Тому я ходжу, агітую, роблю фотки для молоді, меми, ходжу в університети — це робота.

Будівництво пунктів пропуску "Рава-Руська", "Краківець", "Шегині" будуть реструктуризовані за польські кредити?

Включено в ці 16, де 13 — це за кошт держбюджету, і три — за польські кредити.

Ви ініціювали розслідування з приводу передачі 15 гектар землі митникам в Конча-Заспі.

Там не по землі. Земля в нашій власності. Там питання по "доміках", їх 6 чи 8. 

Що відомо на сьогоднішній день?

Збираємо інформацію для подачі в правоохоронні органи. Це величезні стопи різних документів за всю історію, як там було, і їх теж від нас намагаються ховати. Найближчим часом передамо все в правоохоронні органи і будемо з ними працювати для того, аби повертати ці "доміки" у власність профспілки. Там історія така — землю виділили митниці, митниця дала її в користування профспілці, профспілка мала побудувати там профілакторій, а замість цього побудували елітні котеджики, які здавались за смішні кошти в оренду керівникам митниці і профспілки. 

Ви не можете зараз передати їх в інші структури, тому що...?

Це власність профспілки, в будь-якому випадку. Наше завдання повернути їх у профспілку, розірвати кабальні договори оренди по 3 тисячі гривень на місяць до 2028 чи 2030 року. Далі вже варіанти наступні — або профспілка їх продасть за реальні кошти і виручить мільйони, і за ці мільйони побудують профілакторій. Насправді в колективі є багато потреб.

Навіть є банальне питання довезення людей до тих пунктів пропуску або того, як їм добиратися до кордону того місця, де вони живуть. Якщо ми не зможемо продати ці "доміки", то треба здавати їх в оренду вже на нормальному аукціоні за ринкові гроші. Бо оренда в Кончі-Заспі, якщо ви подивитесь на будь-якому сайті нерухомості, то це точно коштує не 5 тисяч гривень на місяць. Ці кошти треба використовувати на потреби митників.

Виходить, справи для розслідування ще не передані?

Ще ні, треба зібрати всі документи, які мають історичне значення — звідки це починалося, ще за царя Гороха по кожному об'єкту. Кожен об'єкт окремий і так далі. Цей процес триває, і для нас це важливо. Є ще декілька схожих об'єктів, по яким ми працюємо. Це окремий напрямок. Все, що кудись розійшлося, ми маємо повертати в державну власність.

Голова митної служби Максим Нефьодов. Фото: Коcтянтин Мельницький/Delo.ua

Україну називають перевалочним пунктом для наркотрафіку. Які у вас плани по боротьбі з наркоторговцями? Як їх виявляти?

Це і є щоденна робота митниці. Для цього і потрібні сканери, відео огляди, собаки і кінологи, потрібна міжнародна праця, тому що, як правило, ці канали виявляються в рамках міжнародної співпраці. Випадково можна знайти якогось окремого кур'єра, великі вантажі, які не їдуть просто так, а під доглядом. Їм хтось там гарантував, що вони проїдуть.

Там цілі спецоперації, а для нас це — велике завдання. Коли ми говоримо про митницю, як правило, говоримо виключно про гроші: скільки контрабанди, скільки додатково зібрати в бюджет і так далі. В митниці крім цього ще є дві важливі функції — це безпека, тобто не тільки наркотики, але і зброя, щоб не потрапляла, щоб культурні цінності не вивозили, не ввозили контрафактні товари та небезпечні для здоров'я предмети. Ця функція в нас в загоні — на це не звертають уваги, бо всі ж тільки про гроші.

І ще функція — це сприяння торгівлі, це теж, про що я казав. Митниця має розуміти, що її функції — не тільки всіх доглядать та максимально вивертати кишені, а ще є мета динамічно і інтелектуально розділяти умовний білий трафік, і умовний сірий трафік, який для нас більше захований. Концентруватися на сірому, а не на білому.

Не секрет, що контрабанду і наркотрафік "кришують" правоохоронні органи і безпосередньо співробітники митної служби. Як ви бачите вирішення цієї проблеми у своїй структурі? Сьогодні особливої популярності набирає поліграф, наприклад...

Це один з інструментів, який може використовуватися, але він не є ні панацеєю, ні чарівною паличкою, яка готова і може когось виявити. Зрозуміло, що теоретично натренована людина може обманути поліграф, крім цього використання поліграфа достатньо дорого коштує. Один поліграфіст може в день перевірити двох-трьох людей, плюс поліграфістів ще треба тренувати, навчати. Також треба вміти аналізувати результати цього дослідження. Це не так, як показують в кіно — збрехав чи не збрехав. Це певні вірогідності, необхідно задавати правильні питання, на які треба розуміти, як інтерпретувати відповіді, які дають. Якщо задати в лоб будь-якому митнику питання "чи стикався ти з корупцією", то відповідь буде не дуже інформативною. Я в цьому переконаний на 95%.

Треба досліджувати, як стикалися: чи були залучені організаторами, або самостійно чи під тиском це робили. Це складна система, тому не можна пропустити всіх через поліграф. Для цього не вистачить ніяких ресурсів, та, напевно, в цьому немає потреби. Але як один з інструментів і його треба використовувати. У нас навіть в штаті є декілька тренованих поліграфістів. Можливо навіть, щось ми і будемо тестувати цього року, власними силами, просто подивитися, як це працює.

При цьому треба розуміти юридичні обмеження цієї процедури. Якщо ми працюємо по закону, а не для піару, то є обмеження, наскільки взагалі це далі може бути використано. Так само як і перевірка декларацій — це теж інструмент.

Якщо кожен рік подарунок від бабусі на 10 мільйонів, ну напевно, це все очевидно. Це одна ситуація. Інша ситуація, коли дружина реально 20 років бізнесом займається. Тут треба дивитися. Реально займається чи псевдо, переписані активи на родичів і так далі. Для цього ми і працюємо, щоб створити алгоритм цієї перевірки.

У багатьох країнах ЄС саджають у в'язницю за контрабанду тютюнових виробів.

Ми теж подали законопроект "Про криміналізацію контрабанди підакцизних товарів", він знаходиться на погодженні. Законопроект включає цигарки і алкоголь.

Голова митної служби Максим Нефьодов. Фото: Коcтянтин Мельницький/Delo.ua

Ви ініціювали?

Так. При цьому треба розуміти, що це не є панацеєю.

Я розумію бажання коментаторів у Фейсбуці: "Треба просто зробити покарання 100 років в'язниці, розстріл, конфіскація всього майна і всіх родичів в чорний список", та інше. Це працює не зовсім так. Якби ми доводили ці кейси до покарання, потім дивилися, що цього все одно не вистачає — це одне питання. Ситуація, коли у нас в правоохоронній системі, судовій системі справи розвалюються і не доходять до вироків, навіть, ліберальних вироків. Тоді питання — ви можете зробити покарання хоч на 1000 років позбавлення волі, але якщо нікому не дають навіть 6 місяців, то чим воно допоможе?

Нещодавно на деяких ресурсах вас звинуватили в тому, що нібито ваші родичі (а саме чоловік вашої рідної сестри) займаються контрабандою брендового одягу з Європи через фірму "Мотолайк". Потім в ефірі радіо "Новое время" ви заявили про те, що не маєте причетності до даних схем, але по суті визнали, що такі порушення такими людьми були зафіксовані митниками, і що буде проводитися розслідування. Виходить, що опублікована інформація таки достовірна? Що зараз з цією історією — чи ведеться розслідування і ким?

Це просто вже якась трагікомедія по звинуваченням. Митниця склала протокол про порушення на водія компанії, яка належить жінці, чоловік якої 8 чи 9 років назад працював разом з чоловіком сестри моєї дружини. Якщо ви вважаєте, що це все організовано кримінально-злочинним угрупуванням, то ви маєте мене похвалити.

Дивіться, я склав протокол на людей, бачите — рівний підхід до всіх, і на родичів, і не на родичів. Але, вибачте, вам не здається, що цей зв'язок трішки натягнутий. Я можу сказати більший зв'язок, що ці люди, яких звинувачують, вчилися на одному факультеті з головою офісу Президента. Може це зв'язок? Це просто маячня. Вибачте, але я не хочу і близько натякнути, що пан Богдан може мати з ним якийсь зв'язок, я просто кажу, що на такому рівні можна придумати зв'язок з будь-ким. Я навіть не знаю, що там коментувати. Я не знаю ні цю компанію, ні цих людей.

Ні, ну сестру своєї дружини я знаю, і чоловіка її раз на рік чи два рази бачу на свята, що це за якісь його колишні колеги. Що це за назва компанії? Я уявлення ніякого не маю. Якщо в шановних журналістів є бажання розслідувати — розслідуйте, я тільки за! Будь-ласка, передавайте правоохоронним органам. Я про це і не знав, Львівська митниця склала на них протокол, тобто вони своє завдання зробили, речі конфіскували та порушення виявили.

Ви будете відслідковувати це питання?

Ні. Чому ми маємо відслідковувати це питання по якійсь компанії зі Львову, до якого ніхто не має ніякого відношення? 

Можливо ви дізнавалися про ранні порушення цієї компанії?

Я не дізнавався про цю компанію. В мене немає іншого підходу до будь-якого контрагента. Так само, як не хочу давати преференцій, не кошмарити якийсь бізнес, тому що хтось сказав в інтернеті, що я їх покриваю. Вибачте, як я маю написати — є явний вброс: "Нефьодов покрывает компанию Х", то я маю тоді цей вброс вивчити на 100%. Потім сказати: "Ну, компанія Х, тобі смерть, я буду особисто тобою займатися. Буду слідкувати за протоколами, поставлю на 100% контроль" — це був би дуже наївний, дитячий спосіб, через статті в пресі зводити якісь стосунки з конкурентами. В нас рівний підхід для всіх. Я не хочу знати назви компаній, я не хочу знати їх власників, ким би вони не були. Це поважні люди, родичі нинішніх владних політиків, родичі колишніх владних політиків, а зараз опозиціонерів, чи когось іншого. Ми з різними поглядами політичними, які мені особисто можуть бути дуже неприємними.

Якщо люди порушують закон і працюють з порушеннями, значить вони мають бути оштрафованими, товари вилучені, транспортні засоби поставлені на штрафний майданчик, справи передані до суду, які мають ефективно супроводжуватися. Якщо є підозра в кримінальних порушеннях, наркотиках і так далі, то викликають СБУ.

В перший тиждень до мене приходили з якимись листочками та казали: "От дивіться що там". Я кажу: "Чому ви мені це носите? Є факт, значить несіть правоохоронцям. Нема факту — не несіть мені". Не так, що є підозра і зараз будемо викручувати руки чи щось подібне. Якщо ми хочемо побудувати новий державний орган, ми маємо будувати. А яка альтернатива? Митниця має навчитися працювати по закону тому, що інших варіантів немає.

Голова митної служби Максим Нефьодов. Фото: Коcтянтин Мельницький/Delo.ua

Але вас в цій історії зв'язали з родичами...

Більше того, мене пов'язували і будуть пов'язувати з великою кількістю історій. Тому я можу до цього ставитися тільки з гумором і дивитися, як я йду по різним звинуваченням. Я вже ж не перший день на держслужбі і розумію, як працює ця політика набросів. Але мене щиро дивує, як поважні народні депутати і журналісти, які працюють в їх компаніях, причому вони цього не скривають, що є конфлікт інтересів. Ну ок. Про те, що вони навіть, не намагаються ці звинувачення зробити хоч мінімально правдоподібними. Ці ж самі люди досі розповсюджують чутки, що я отримую роелті від Prozorro. Я питаю: "Де? Ну знайдіть за 4 роки, та дивіться, як я живу".

Просто частина з цих людей не можуть повірити, вони б на моєму місці "розвернулися". У них в голові не вкладається, як можна бути керівником органу, коли повз тебе мільярди проходять і ти трішки, може не мільярд, ну що-небудь візьмеш, а по-іншому не буває. Вони щиро не вірять, а для частини це конкретний чорний піар. Мені відомі організатори деякого чорного піару, я не кажу, що там кожен отримав грошей, але його розносили за гроші. В нас же просто маленьке село, і всі один одного знають. І мені, навіть, дзвонили журналісти, яким пропонували гроші за розповсюдження фейку. Я не хочу кидатися звинуваченнями, що журналіст це зробив спеціально. Я роблю вигляд, що це він щиро помилявся в своїх поглядах.

За вашою інформацією це було замовлення?

Я не хочу казати про те, що журналіст пан Плінський (журналіст каналу "1+1" Євген Плінський — Delo.ua), який це запустив, що він взяв гроші. В мене немає такої інформації. Я не хочу кидати тінь, а хочу бачити краще в людях. Але те, що цю інформацію розповсюджують і тиражують, взрощують люди, які прямо пов'язані з контрабандою — це 100%, навіть, знаю прізвище цієї людини. 

Це держслужбовець?

Ні. Це відома особистість на контрабандному ринку Львова. Це відома історія. Я ставлюся до цього не так, як деякі наші правоохоронці, які кидаються зі звинуваченнями. Я розумію ситуацію, але притягнути за це до відповідальності не можу, і свідчення мені теж ці назвати відмовляються, тому не хочу кидати тінь. Краще буду вірити в найкраще. Ще раз — в мене дуже проста історія. Якби я щось робив, от розповідав вам — зміни, домовленості, айті системи, щось поміняли і при цьому не було негативу, то я б на вашому місці, задав інше питання: "Ви щось робите і це має корупційний пиріг стискати, а вони проти вас не боряться?". Я радий, що вони проти мене боряться. От якби вони не боролися — це би означало, що я фейковий реформатор, і щось там лише в Фейсбук пощу.

Я хочу бачити білий бізнес, який нас хвалить. Наприклад, сьогодні вийшла стаття про виробників кави, де кажуть, що митниця краще працює з кавою, описували зміну ризиків за минулий місяць. А чорний бізнес має нас сварити і розповідати будь-які чутки про те, що я сам контрабандист, і це нормально. Це як медаль.

У 2015 році Кабінетом міністрів розглядався варіант передачі на аутсорсинг української митної служби в руки британської компанії. Ви пам'ятаєте свою реакцію?

Це ніколи не розглядалося. Це як знаєте, як кожен рік ми повертаємося до качок в пресі, стосовно того, що це останній раз, коли ми переходимо на літній чи зимовий час. Я навіть, не знаю звідки це береться. Хто запускає ці історії, а потім передруковує кожен раз заново. Так і тут — немає жодної країни, жодних технічних можливостей, щоб приватні компанії виконували державні функції. Митницю на аутсорс не передають. 

Це був фейк?

Це була інтерпретація того, що теоретично можна було би зробити. Частину митної інфраструктури можна передавати.

Приблизно 4 роки тому, ви звільнилися з посади заступника міністра економічного розвитку. Тоді написали на своїй сторінці в Фейсбук: "Ми багато досягли, планів у нас ще більше, але ми бачимо перешкоди, які не дозволяють реалізувати задумане. Я не політик, а менеджер, я на посаді доти, доки там можу приносити більшу користь країні, ніж не на посаді. Цей час сплив". Зараз ви вже не бачите цих перешкод, щось змінилось?

Я написав заяву про звільнення. Це була моя ініціатива, і я вважаю, це коректна історія -  приходить новий міністр, і якщо я кажу, що я технократ і не тримаюся за стілець, точно не маю робити якусь бюрократичну боротьбу. Це чесне рішення, коли йде міністр, приходить новій міністр, і я написав заяву, сказав, якщо ви мене не бачите — я готовий піти, якщо ви хочете, щоб я залишився — ось ті принципи, за які я не перейду, готовий працювати тільки так і не інакше. Це чесний хід, я вважаю. 

Моя позиція не змінилася з того часу, як менеджер скажу — в цьому плані я дуже проста людина. Я напевно, не дуже цікавий для журналістів, бо в мені немає якихось коливань. Якщо я побачу те, що реформа митниці не може рухатися, тому що немає зовнішніх обставин, блокуються законопроекти, нав'язуються люди, немає повноважень приймати рішення, немає нормальної робочої співпраці, хоча б на мінімально достатньому рівні з правоохоронною системою для того, щоб боротися. Звичайно, навіщо мені просиджувати тут штани і отримувати, м'яко кажучи, не дуже високу зарплату порівняно з приватним сектором? Якщо є сенс, я готовий боротися. Я до того, що мене не лякають складнощі чи чорний піар або погрози.

За яких обставин ви складете повноваження голови митної служби? Ви ставите для себе терміни? Скільки це — рік, два, півроку?

Мені страшно ставити терміни. Коли я приходив на державну службу, психологічно думав, що прийшов на півтора, максимум два роки. Я не просто вигадав це, а дивився, скільки середньостатистично керує міністр при владі, після Майдану це буде трохи довше. Ну от середньостатистично міністр 11 місяців, ну півтора роки, може плюс-мінус півроку. Ну, в два роки я вкладуся.

Я вже чотири з половиною роки в держсекторі, тому якщо ви мені кажете, встановити ліміт ще 2-3 роки, то в мене буде такий песимізм, що треба не кока-колу, а зразу віскі пити. Тому я рухаюся, умовно кажучи, по півроку, бо в нашій країні дуже важко планувати довше, і це такі картинки і мрії, тому моє завдання —це план на півроку, робимо ще на півроку, потім робимо ще на півроку і дивимось. Можуть змінитися обставини та мої особисті обставини, які не дозволять далі перебувати на державній службі, незалежно від того, як рухаються реформи. Мені не хотілося б цього, та вже починали цю історію, що зараз я можу собі це дозволити. Я молода людина, слава Богу, у батьків немає серйозних проблем зі здоров'ям, дітей в мене поки немає, я не маю про них піклуватися і можу працювати по 17 годин на день.

Якщо обставини будуть змінюватися, то будемо приймати відповідальне чоловіче рішення. Я планую по півроку, але якщо буду бачити, що це пішло десь в бік, тоді щиро це визнаю. В мене комплекс відмінника, і не було жодної четвірки, я сприймаю це як особисту поразку, значить десь чогось не доробив. Значить десь був не достатньо компетентний, чи агресивний, наполегливий, чи навпаки, дипломатичний. Якщо нічого не рухається — тоді який сенс? Краще нехай спробує хтось інший. 

Розмову вела Наталя Лошакова, спеціально для Delo.ua