Післязавтра. Погляд з Каліфорнії на перемогу Трампа

"Як думаєте, вона відпустить нас раніше? — питала Кейті. — Ну, щоб проголосувати". "Вона" — це наша викладачка-троцькістка.

Вчора, в день виборів, в нас до сьомої тривала пара. Дільниці зачиняються о восьмій. Кейті не встигла проголосувати між роботою і заняттям в університеті. "Не переживай, — втішаємо ми Кейті. — З тобою чи без тебе, Каліфорнію все одно взяла Клінтон". Пам'ятаю, як Кейті на першу пару семестру прийшла в футболці "Feel the Bern". Тоді до праймеріз вона підтримувала Берні Сандерса (претендент на роль кандидата від Демократичної партії в президентській кампанії 2016 року — ред.) і волонтерила впродовж його кампанії. Багато людей її віку покладали надії на сенатора Вермонту.

Ядро підтримки Сандерса складала молодь, іммігранти, чорношкірі: він підтримував Рух за Громадянські Права, спрощення процедур з отримання громадянства, підтримував реформу системи кримінального правосуддя, яка часто спрямована на бідних і меншини.

З іншого боку, більш консервативна аудиторія вважала, що Сандерс був надто радикальним: він підтримував відміну смертної кари, права ЛГБТ і соціальне забезпечення (гарантовану оплачувану відпустку, декретні відпустки, загальне медичне страхування), а в 2010 намагався не допустити продовження податкових пільг для багатих.

Коли Сандерс зняв свою кандидатуру, його прихильники і прихильниці неохоче визнали, що доведеться або віддати голос за Клінтон чи за кандидатів від третіх партій, або взагалі не йти на вибори.

Великі міста в Каліфорнії на виборчих картах позначено яскраво-блакитним. Ті, кому не подобається Клінтон, радше віддадуть голос за кандидатку від Партії Зелених чи кандидата від Лібертаріанської Партії Гері Джонсона. В інших штатах частина його електорату перекинулась до Трампа просто з відчуття протесту. Сан-Дієґо — одне з міст, де найбільше латиноамериканців. Тут виборці не подарують обіцянок побудувати стіну з Мексикою коштом мексиканців.

Впродовж заняття дуже хочеться подивитись на результати виборів — Східний берег вже закінчив голосувати. Викладачка просить не гуглити результати і сконцентруватись на обговоренні літератури. Як тільки ми закінчуємо, всі втуплюються в екрани телефонів і планшетів. "Не може бути, він взяв Огайо і Флориду!" — Шон розчарований.

Ми розбрідаємось по домівках і нервово обговорюємо в спільному чаті результати. Коли ближче до півночі Пенсильванія загоряється яскраво-червоним, стає зрозуміло, що першої президентки в США цього року не буде. Ще Мічиган або Вісконсін, які світяться блідо-червоним, бо результати досі рахують, — і Трамп переміг. Але в нього однаково достатньо голосів: він взяв ще Аляску і Арізону, а цього з лишком вистачає, щоб отримати заповітні 270 голосів виборників.

Візуалізація: Google.com

Ми жартуємо, хоча всі добряче шоковані. Ми, дев'ятеро студентів і студенток магістерської програми з політології, ще вчора були майже цілковито переконані, що переможе Клінтон.

Сайт Канадської імміграційної служби просто ліг від кількості відвідувачів. Я втішаю одногрупників: "Ну, зрештою, якщо не вдасться переїхати до Канади, ви завжди можете попросити політичного притулку в Україні".

О восьмій ранку Клінтон визнала поразку. Вона отримала більшість голосів виборців, але програла через виборчу систему. Минулого разу таке трапилось в 2000 році. Алек каже: "Зрештою, може ми нарешті переглянемо спосіб, в який вибираємо президентів". Алеку виборча система не подобається: "Чому не можна зробити, як в європейських країнах. Ні, ми далі користуємось цією древньою системою, яку розробили для багатих чоловіків, які тоді мали право голосу".

Однак, щиро кажучи, проблема не лише в системі, а і в самій Клінтон. Її не надто люблять, а піти і проголосувати за когось, хто тобі не до вподоби, тільки щоб президентом не став Трамп, в якого активніший електорат — погана мотивація.

На парі майже годину обговорюємо, які наслідки новий президент матиме для зовнішньої політики США. Ще вночі в Окленді, в Каліфорнії, почались акції протесту проти результатів виборів. В твіттері набирає популярності хештег #Calexit (від California exit — ред.), за аналогом з #Brexit. Каліфорнія — величезний штат: перший за кількістю населення і третій за територією після дуже малонаселеної Аляски і Техасу. ВВП Каліфорнії входить в десятку найвищих в світі. Хоч кілька округів і віддали свої голоси Трампу, більшість населення і електорату демократів зосереджена в великих містах: Лос-Анджелесі, Сан-Дієґо, Сан-Франциско. Люди розлючені і почуваються ніби з ними вчинили несправедливо, а їхній голос не врахували.

Наступного дня всі студенти отримали е-мейли, що в кампусі вчинили озброєне пограбування студентки-мусульманки. Хлопці, які пограбували її, щось кричали про перемогу Трампа. Таке в сонному сонячному кліматі південної Каліфорнії видається чимось ірреальним.

"Але ж є і добрі новини, — зітхає Алек. — Тепер в нас легалізована марихуана". В один день з виборами проходять місцеві референдуми, де вирішують різні важливі питання на рівні штатів. Проблеми, які турбували каліфорнійців, крім марихуани, зовсім різні — від відміни смертної кари (іншою пропозицією було, навпаки, обмежити термін, у який смертну кару мали б виконати) і до того, чи обов'язково актори мусять одягати презервативи в порнографічних фільмах.

Хоч каліфорнійський сепаратизм навряд чи сягне своєї мети, такий результат виборів унаочнив дуже багато проблем, які дратують американців, особливо молодші покоління: зростання нерівності, непевність в завтрашньому дні, роздута система кримінального правосуддя, великі видатки на військову справу, поганий доступ до якісної освіти, відсутність більшої кількості опцій для вибору на політичному ландшафті. Політична система США не була сформована з розрахунку на те, що категорії населення, які ці проблеми зачіпають в першу чергу, матимуть право голосу. Фрустрація і відчуття безпорадності ведуть до запиту на прості і радикальні рішення, а це, в свою чергу, веде до розколу в суспільстві.

Завтра мешканцям США доведеться давати собі раду не з новим президентом, якого не переносить велика частка населення. Навіть у випадку перемоги Клінтон вона не стала б президенткою, яку люблять. Її ненавиділи б чи не більш щиро, ніж Трампа. Американцям доведеться давати раду з причинами, які зробили вибори такими поляризованими і уможливили появу такого кандидата.

Дуже хочеться вірити в краще. Це велика країна була і є, що б там не казав Трамп. Післязавтра вона дасть собі раду.