На порозі Третьої світової війни. Північнокорейські дилеми Дональда Трампа

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Ракетним ударом по базі ВПС Сирії адміністрація Дональда Трампа послала 7 квітня 2017 року чіткий сигнал північнокорейському керівництву щодо готовності застосувати силу у випадку необхідності, чого не було більше 20 років.

При цьому в адміністрації Дональда Трампа немає абсолютно виграшної опції у подальшій політиці щодо КНДР. Превентивний ракетний удар по об'єктам ядерної і ракетної інфраструктури Північної Кореї створює загрозу удару у відповідь реактивними системами залпового вогню та далекобійною артилерією по Сеулу, а також відкриває можливість для ракетного удару по американським базам у Північно-Східній Азії. Навіть якщо американський удар по цим об'єктам ядерно-ракетної інфраструктури буде супроводжуватися паралельним ударом по конвенційним силам КНДР для мінімізації ризику контратаки, гарантії 100% успіху цієї операції немає.

Більше того у випадку початку програшу КНДР у війні із США та їх союзниками є небезпека втягування КНР у цей конфлікт на боці Пхеньяну для попередження остаточного краху країни, яку в Пекіні розглядають як буфер проти союзної із США Республіки Корея. Тому невідомо, що хоче показати Пекін стягуванням 150 тис. солдат до кордонів із КНДР.

З іншого боку залишається дипломатія як спосіб вирішення протиріч навколо ядерної і ракетної програм КНДР. Саме цю опцію просувають РФ і КНР. Але проблема в тому, що Вашингтон і Пхеньян не можуть навіть сісти за стіл переговорів, оскільки кінцевою їх метою є абсолютно різні цілі. Так, Рекс Тіллерсон під час свого азійського турне в березні 2017 року чітко наголосив, що переговори із КНДР можуть початися лише за умови визнання, що їх кінцевою метою буде повна відмова Пхеньяну від ядерної зброї.

Однак американські експерти визнають, що на етапі, коли КНДР досягла значного прогресу як у ядерній, так і ракетній програмі максимально на що можна сподіватися — припинення діяльності Пхеньяну за цими напрямками разом із послабленням американських санкцій і припиненням спільних із Південною Кореєю навчань, які розглядаються Пхеньяном як репетиція із зміни режиму. Проте адміністрація Дональда Трампа показала, що не піде на будь-яку угоду, якою вона де-факто визнає КНДР ядерною державою.

Тому Білий дім сьогодні поставлений перед дилемою:

• ризикувати проводити військову операцію, яка може навіть перерости у пряме зіткнення із КНР;
• сідати за стіл переговорів із КНДР і шукати компроміс, який хоча б частково задовольнив би сторони;
• нічого по суті не робити і розвивати національну систему ПРО як гарантію проти нанесення удару по континентальним США.

Останній варіант на перший погляд привабливий, проте жодна система не дає гарантії на 100%. Ефективність нинішніх американських систем ПРО складає лише 53%. А тому довіряти безпеку США повністю цим системам також не раціонально, особливо коли КНДР таки отримає надійну міжконтинентальну балістичну ракету і створить для неї ядерну боєголовку. А це лише питання часу.

Якщо попередні американські президенти просто могли передати наступнику головний біль під назвою ядерна і ракетна програми КНДР, то в Дональда Трампа не вийде повторити подібний трюк. І з кожним днем проблема стає все серйознішою, при цьому безпрограшного способу її вирішити уже не залишилося, а тому рано чи пізно нинішній очільник Білого дому буде змушений робити вибір.