Вибори в Ірані: Що перемога "ліберального" Роухані означає для України і світу

Перемога Роухані стала знаковою подією в країні, хоча багатьма й передбачуваною. Єдине, що не змогли передбачити міжнародні оглядачі (і навіть дехто з прихильників президента) — це те, що він переможе вже у першому турі. Таким чином, президент отримав величезний кредит довіри та мандат на управління країною ще на 4 роки, при цьому уникнувши палких дебатів у другому турі зі своїм головним суперником — лідером ультраконсерваторів і духовенства Ібрагімом Раїсі.

Що означає перемога Роухані для Ірану?

Перш ніж говорити про те, що перемога чинного президента — це перемога ліберального реформаторського табору, варто усвідомити, що вибори в Ірані все-таки доволі контрольований з боку влади процес, де кандидатів затверджує спеціальна рада. Цьогоріч, з-понад 1 600 кандидатів Рада вартових ісламської революції відібрала лише шістьох. І те, що ліберал та реформатор Хасан Роухані потрапив у цей список — вже означає, що вища влада в країні не була проти його потенційної перемоги. А наприклад, колишнього президента Ірану Махмуда Ахмадінеджада, який теж зареєструвався, не допустили кандидатом на вибори.

До того ж президент Ірану — лише друга людина у державі. Всі питання вирішує та затверджує Верховний керівник, аятола Алі Хаменеї. Принаймні, він має абсолютне право вето в питаннях зовнішньої політики, оборони та безпеки. Таким чином, президентські перегони були боротьбою за посаду "другого після аятоли".

Боротьба одразу ж розгорнулася між двома кандидатами: Хасаном Роухані та Ібрагімом Раїсі. Перший — лідер ліберального табору політичних сил Ірану. Другий — лідер консервативного крила, який мав неприховану підтримку Верховного керівника Алі Хаменеї. Роухані виступав за продовження економічних реформ, за так звану "ядерну угоду" із Заходом, за діалог з європейськими компаніями та за пом'якшення політичного контролю влади над суспільством. Раїсі ж виступав за обмеження співпраці із Заходом, можливого скасування "ядерної угоди", за більш конфронтаційну із США політику, за ще дужче закручування гайок. Цікавим було те, що влада дала незвично більше поля для маневрів кандидатам під час дебатів. Чимало тем, які вони піднімали, взагалі вважаються неприйнятними для вищого керівництва держави. Так, Роухані під час телевізійних дебатів обіцяв у разі свого обрання випустити на волю лідерів так званого "Зеленого руху", які з 2009 року перебувають під домашнім арештом за організацію антиурядових мітингів.

Чинний президент відкрито критикував елітні підрозділи Корпусу вартових ісламської революції, підпорядковані особисто Верховному керівнику Алі Хаменеї, за їхнє надмірне втручання у внутрішню політику. Дозволяючи озвучувати такі теми, влада вочевидь намагалася змусити прийти на вибори незадоволених та розчарованих. І в неї це вийшло — явка на виборах склала 73,1%. Це навіть більше, аніж під час попередніх виборів 2013 року.

Для Ірану перемога Роухані означатиме продовження закладеного 4 роки тому внутрішньополітичного курсу: боротьба з інфляцією, лібералізація економіки, діалог з міжнародними партнерами, пожвавлення торгівлі, пом'якшення контролю влади над економікою та життям суспільства. При чому основний акцент зилишиться саме на економіці та торгівлі. Політика та питання оборони все ще лишаються у віданні Верховного аятоли, а тому переобрання Роухані навряд чи зламає цю систему. Втім позитивним є те, що Роухані та його команда залишаються у Тегерані як головні адвокати ліберальної політики із певними обмеженнями у свободі дій.

Водночас його головний суперник Ібрагім Раїсі нікуди не зникне, а навіть навпаки. Його результат в 38% голосів є доволі непоганим, особливо враховуючи той факт, що на початку перегонів про Раїсі мало хто знав. Консервативний табір за підтримки Алі Хаменеї вклав у його кампанію чимало коштів і, очевидно, продовжить розкручувати Раїсі у подальшому. За правління Роухані Раїсі продовжить критикувати його уряд, паразитуючи на цій темі, щоб набрати політичних бонусів до наступних виборів. Також Раїсі розглядають як потенційного наступника верховного керівника Ірану, аятоли Алі Хаменеї. А тому для Хасана Роухані цей час буде складним і йому доведеться відбивати нападки консерваторів та щоразу долати їх опір у питаннях внутрішньої політики та економіки.

Що означає перемога Роухані для регіону?

Абсолютно нічого. Регіональна політика Ірану давно перебуває у віданні Верховного керівника та підпорядкованих йому Корпусу вартових ісламської революції. Як перемога Роухані у 2013 році, так і його переобрання у 2017 році навряд чи змінить ситуацію. Похитнути основні "стовпи" регіональної політики Ірану неможливо без прямого рішення Алі Хаменеї. Цими "стовпами" на сьогодні є: конфронтація із США, боротьба з Саудівською Аравією, підтримка союзних з Іраном режимів, союзи з Росією та Китаєм. Всі ці питання затверджуються в кабінеті Верховного керівника.

Враховуючи, що президент Роухані й під час свого першого президентського терміну не намагався влізти у регіональну політику Ірану, то очікувати від нього чогось кардинально нового зараз не варто. Іран й надалі продовжуватиме політику протистояння з Саудівською Аравією, зокрема — у війні в Ємені, надаючи підтримку місцевому шиїтському рухові "Ансар Алла". Не зменшиться (а може й збільшиться) підтримка Іраном уряду Башара Асада в Сирії за тактичного союзу з Росією. І нарешті — підтримка та фінансування шиїтських "Сил народної мобілізації" в Іраку, які ведуть війну проти терористів "Ісламської держави". Цей час буде особливо важливий для Ірану, оскільки війна проти "ІД" завершується і наступає час, коли мають сформуватися пост-воєнні адміністрації у регіонах Іраку. Те, хто ними буде керувати і які політики відатимуть цими справами, питання на мільйон. Іран намагатиметься утвердити там свій вплив. А тому такі питання Роухані точно не віддадуть.

Єдине, що Роухані зробить своєю присутністю у Білому палаці Тегерана, — не дасть розпастися "ядерній угоді" і не дозволить остаточно дестабілізувати відносини із США. Роухані виступає за "обережний діалог" зі Сполученими Штатами, тоді як його конкурент Раїсі був не проти повної конфронтації та скасування "ядерної угоди". Роухані буде такою собі гарантією, що угода буде й надалі діяти, а на регіональному рівні Іран й надалі стримуватиме США та їх союзників з нафтових монархій.

Що означає перемога Роухані для світу?

Світ може зітхнути з полегшенням. Так звана "ядерна угода" між Іраном та шістьома міжнародними посередниками, підписана 2015 року у Відні, втримається на плаву. Саме це питання було ключовим під час виборів. Самі президентські перегони були таким собі "референдумом" щодо збереження "ядерної угоди". Адже цьому питанню присвятили чимало часу. Роухані як головний адвокат угоди виступав за її продовження. Водночас, Ібрагім Раїсі погрожував її скасувати та виступав проти будь-якої співпраці із Заходом. Це викликало неабияку стурбованіть серед європейців і навіть американців.

"Ядерна угода", яка офіційно називається "Спільний комплексний план дій", передбачає, що Іран заморожує свої ракетну та ядерну програми в обмін на скасування міжнародних санкцій. Її підписали Іран, п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН (Китай, Росія, Велика Британія, Франція, США) та Німеччина у 2015 році після кількох років переговорів. Ліберальний табір політичного ландшафту Ірану є палким прихильником угоди. Там вважають, що вона відкрила країні шлях до економічного зростання, пожвавлення торгівлі та діалогу з партнерами та припинила ізоляцію Ірану. З іншого боку, їхні суперники з числа консерваторів вважають цю угоду ознакою слабкості, яка підриває позиції Ірану в регіоні та світі та відкидає державу на кілька кроків назад в її "гонці озброєнь" з регіональними ворогами. У цьому пазлі Роухані був тим фактором, який свідчив, що угода живе і буде виконана. Прихід до влади Раїсі на чолі "яструбів" міг серйозно підірвати цей аспект міжнародної політики та призвести до дестабілізації ситуації у регіоні через спалах конфронтації зі США, особливо в часи, коли нова адміністрація Дональда Трампа обрала саме такий курс.

Тому не варто дивуватися, що Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріка Могеріні вже у перші години після оголошення результатів виборів привітала Роухані та згадала про "ядерну угоду". Адже для ЄС це означає, що з Іраном можна й надалі торгувати та співпрацювати. На відміну від Трампа лідери ЄС аж ніяк не планують обмежувати чи скасовувати "ядерну угоду" з Іраном, повертаючись до проблемних часів, коли ізольований Іран активно намагався розробити ракети з ядерними боєголовками. Але це більше проблема для самого Трампа та його команди.

Що означає перемога Роухані для України?

Основне — це торгівля. За Хасана Роухані Україна та Іран збільшили обсяги товарообороту та уклали низку контрактів щодо співпраці у будівельній, автомобільній, харчовій та сільськогосподарській галузях.

На сьогоднішній день Іран лишається одним з найбільш динамічних торгових партнерів України. Уперше за останні 5 років двосторонній товарооборот продемонстрував зростання і склав 745 млн. доларів. Все — завдяки ліберальним економічним реформам Хасана Роухані та скасування міжнародних санкцій. Іран є величезним ринком для України і дуже привабливим. Іранці вже багато років купують в Україні сільськогосподарську продукцію: зернові та олію, при чому набагато більше, аніж у Росії. Найбільш міцні позиції займають українські газотурбінні установки. Їх на іранський ринок постачають завод ім. Фрунзе у Сумах та науково-виробничий комплекс "Зоря-Машпроект" у Миколаєві. Обидві країни зараз активно реалізують спільний проект з будівництва вантажних літаків Ан-140-100. На полицях іранських магазинів ви можете знайти українську м'ясну продукцію, хліб, цукерки "Рошен". А якщо вірити Міністерству інфраструктури України, вже влітку 2017 року Київ запустить перший тестовий потяг до Тегерана.

Ключовим аспектом співпраці зараз стає нафтохімічна галузь. Сумські машинобудівники кілька днів тому отримали статус схваленого постачальника в іранську нафтохімічну компанію "National Iranian Petrochemical Company". Інвестиції в цю сферу можуть скласти понад 40 млрд. доларів вже за 2 роки. Загалом енергетична співпраця після зняття з Ірану міжнародних санкцій може стати надзвичайно важливою для обох держав.

До чого тут Роухані? Тому що вся ця співпраця активізувалася з його приходом до влади і тримається на базі його економічної та торгової політики "відкритого діалогу". Із приходом до влади Ібрагіма Раїсі поставали реальні ризики згортання цілої низки спільних проектів та падіння товарообороту через загострення ситуації в регіоні, спалах ворожнечі зі США, скасування політики "відкритого діалогу". А ймовірний перегляд "ядерної угоди" міг призвести до відновлення міжнародних санкцій. Це звело б нанівець всі торгові стосунки між Україною та Іраном.

Таким чином, перемога Роухані засвідчила, що населення Ірану готове й далі підтримувати ліберальний підхід до управління державою та не бажає повернення "темних часів" ізоляції Махмуда Ахмадінеджада. Найбільше від перемоги чинного президента виграє економіка та торгівля. Україні ж варто використати наступні 4 роки правління Роухані на свою користь.