Що потрібно терміново зробити для книжкового ринку: 10 тез від керівника "Фоліо"

Від Delo.ua: На 27 BookForum, що зараз проходить в онлайн-форматі, гравці книжкового ринку обговорюють ситуацію в галузі, вплив на неї ковіда, заходи, які допоможуть їй вижити і розвиватися. У тому числі кажуть і про ситуацію з книжковою торгівлею. Хоча дискусія про те, як жити цьому бізнесу, почалася на тиждень раніше.

Приводом послужила заява книгарні "Є", про те, що відсутність держполітики та падіння продажів через коронакризу призведуть до подальшого стискання ринку україномовної книги. Видавництво написало, що не може нічого вдіяти з новими реаліями і буде під них підлаштовуватись. Що викликало обурення в соцмережах. Пізніше директор з розвитку книгарні "Є" Андрій Домаранський в коментарі "Українській правді"  пояснив, що книгарня нині не збільшує продаж книжок російською мовою, співвідношення україномовних книжок і книжок іноземною мовою, серед яких російська, залишається приблизно 90% на 10%. А причина більшого зиску від продажу книг російською мовою у тому, що "така книжка має ширший ринок збуту". Її можна продати в Росії, Білорусі, Казахстані, вважає керівництво книгарні.

Свою оцінку ситуації з книгарнею "Є"дав Олександр Красовицький, засновник і керівник українського видавництва "Фоліо".

А також видавець у своєму пості в Фейсбуці проаналізував причини падіння обсягів книжкової торгівлі і що необхідно зробити, щоб ситуація змінилася.

1. Чи існують проблеми з роздрібною торгівлею книжками в Україні?

Так, ринок падає дуже швидко, і все більше книгарень зачиняються під тиском безгрошів'я.

2. Чи повинна держава терміново втрутитись?

Ні. Держава повинна відпрацювати систему адресної підтримки місцевою владою оренди книгарень(сума повинна залежати від площі та місця книгарні, а не від статусу власника приміщення — приватний чи державний).

3. Які проблеми призвели до такого стану?

Відсутність скоординованої політики держави в книжковій галузі — з бібліотеками, видавництвами, електронним, паперовим піратством та контрабандою.

4. Чи допоможе книга з Росії підтримати книжкову торгівлю в україномовній книгарні?

Ні, не допоможе настільки, щоб суттєво підняти обсяги продажів. Вона просто замінить частину книжок українських видавців, але навряд чи додасть нових клієнтів.

5. Що потрібно терміново зробити для книжкового ринку, щоб всі ланки запрацювали прибутково?

Провести бібліотечну реформу, наповнити бібліотеки новими книгами згідно з міжнародними нормами, завдяки цьому суттєво підняти асортимент на ринку. Змусити працювати соціальні нормативи з книготоргівельних послуг для населення (так, прийняті Кабміном Яценюка). Ухвалити антипіратське законодавство, яке діє в Євросоюзі або Росії.

6. Чи у нас переважно російськомовний попит?

Так було до 2013 року, коли не було масової пропозиції українською (75% книг з Росії, 80% книг російською).

Тепер я б оцінив долю книг на ринку з Росії у 25%, включно зі старими залишками, книжок російською в 40%. Думаю, попит російською вище на 10%, ніж пропозиція.

7. Чи переможуть інтернет-книгарні книжковий офлайн?

Протягом найближчих 5 років у великих містах — ні. В населених пунктах менше 100 000 — вже перемогли.

8. Чи достатньо назв книжок видається в Україні?

Ні, це приблизно третина того, що мінімально повинно бути в країні такого рівня.

Олександр Афонін запропонував стратегію підняття рівня видання книг з 1 до 2,5 на душу населення на рік.

9. Чи у нас читаюча країна?

Так, ми зберегли читацький потенціал, але пропозиція сучасних та класичних книжок набагато менша, ніж навіть в країнах рівня Фінляндії або Словаччини.

10. Чи існує українська масова література, без якої не можна створити справжній масовий ринок?

Так, за останні 20 років зроблено багато. Але це приблизно 1/5 від ринку власної масової літератури у Польщі.

Джерело: facebook.com/AleksandrKrasovytskyy